
- •1.Поняття державного управління в арсеналі суспільних наук.
- •2.Соціальна сфера: публічне адміністрування і людина, публічне адміністрування і колектив, публічне адміністрування і суспільство.
- •3. Влада як основний засіб публічного адміністрування
- •4.Державно-управлінські відносини та їх правове регулювання як складові предмету теорії державного управління.
- •5.Феномен влади. Публічна влада та публічне адміністрування
- •16.Управлінський зміст виконавчої влади та місце інституту президента та її реалізації.
- •16. Кабінет Міністрів України – вищий орган в системі органів виконавчої влади.
- •17. Центральні органи виконавчої влади
- •18. Місцеві державні адміністрації
- •19. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування.
- •20. Управління суспільством – головне призначення публічного адміністрування.
- •21. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування: взаємодія і розмежування повноважень.
- •22. Інститут державної служби: поняття і зміст.
- •23. Загальносистемні методологічні принципи публічного адміністрування.
- •24. Законодавче регулювання державної служби
- •25. Система професійного навчання державних служдобців
- •26. Контроль як функція державного управління: поняття і основні принципи
- •27. Найважливіші функції публічного адміністрування у сфері економіки
- •28. Організаційно-структурне забезпечення державного контролю у сфері виконавчої влади.
- •30. Організаційно-правові умови впровадження науково-технічних досягнень в інформаційному забезпеченні управлінської діяльності
- •31. Інформаційне забезпечення державного управління (на прикладі органів внутрішніх справ)
- •32. Особливості інформаційного забезпечення у місцевому самоврядуванні.
- •33. Відповідальність у публічному адмініструванні
- •34. Адміністративно-правові норми та їх застосування
- •35. Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
- •36. Необхідність і завдання реформування українського адміністративного права.
- •37 И 38. Особливості державного управління в сфері економіки ринкової орієнтації.
- •39. Структура механізму та органів публічного адміністрування.
- •40. Державне управління у соціально-культурній сфері.
- •41. Публічне адміністрування в соціально-культурній сфері
- •42. Державне управління у сфері національної безпеки
- •43. Процедури формування та визначення складу урядів
- •44. Методи публічного адміністрування. Застосування демократичних методів
- •45. Управлінський зміст виконавчої влади та місце інституту президента в її реалізації
- •46. Сутність державного управління
- •47. Державно-управлінські відносини та їх правове регулювання
- •48. Стиль публічного адміністрування
19. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування.
Державний механізм діє та розвивається не ізольовано від інститутів громадянського суспільства. Взаємодія механізму держави з органами місцевого самоврядування сприяє розширенню демократичної основи державної влади, а реалізація конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами перш за все пов'язується з їх діяльністю в органах самоврядування. Саме це забезпечує компроміс суспільних інтересів.
Місцеве самоврядування є особливим видом управління, що забезпечує реалізацію права територіальних спільнот самостійно вирішувати питання місцевого значення, виходячи з інтересів громадян та грунтуючись на положеннях закону.
Спільні риси:— органи держави, як і органи самоврядування, здійснюють спільні функції по управлінню суспільством шляхом встановлення і гарантування діяльності суб'єктів; їх повноваження конкретизуються законами та підзаконними актами;— органи держави та самоврядування передбачені конституційно;— вони відповідно до наданих повноважень приймають рішення нормативного характеру, що у разі їх протиріччя Конституції можуть бути відмінені;— органи держави, як і органи самоврядування, мають чітко визначену компетенцію у відповідній сфері та форми і методи здійснення повноважень;— рішення, що приймаються цими органами, мають владний характер, певним чином забезпечуються і гарантуються.
Відмінності:о.д. формуються шляхом виборів, призначаються чи затверджуються, о.м.с. обираються населенням територіальної одиниці; о.д. дія нормативних актів поширюється на територію держави чи адміністративної одиниці, о.м.с. поширюється на територіально-адміністративні одиниці; о.д. повноваження визначають зміст управлінської функції держави, о.м.с. спрямовані на вирішення проблем певної території із самоврядування; о.д. складаються з колективів службовців, о.м.с. діяльність не має професійного характеру; о.д. діють на основі конституційно закріпленого принципу розподілу влади, о.м.с. можуть за взаємною згодою перерозподілити між собою окремі повноваження на підставі договору; о.д.рішення приймаються колегіально чи одноособово керівником органу, о.м.с. виключно шляхом голосування; о.д. виступають від імені держави, о.м.с. є представниками інтересів населення певної території; о.д. у деяких випадках можливе делегування виконавчих повноважень органам самоврядування, о.м.с. делегування повноважень державним органам неможливе.
Таким чином, органи держави та органи місцевого самоврядування є взаємодіючими структурами, що забезпечують найбільш доцільний рівень упорядкування суспільних відносин та забезпечення функціонування суспільства як певним чином організованої соціальної системи.
20. Управління суспільством – головне призначення публічного адміністрування.
Управління суспільством як головне призначення публічного адміністрування – це звернення до пізнання механізмів самоорганізації складних еволюційних та зверх складних систем у стані, далекому від рівноваги, коли загострюється їх чуттєвість до незначних флуктуацій на мікрорівні, які приводять до зміни поведінки всієї макросистеми. Руйнування динамічної рівноваги її структур і підсистем публічного адміністрування, вступ їх у “режим із загостренням”, фазу кризи, в якій нестійкі структури піддаються швидкій дезінтеграції, приводять до зміни моделей адміністрування. Управління суспільством як головне призначення публічного адміністрування має дослідити: 1) теоретико-методологічні основи аналізу синергетичної парадигми;
2) зміни, які відбуваються в різних системах в умовах нестабільності; 3) дії механізму самоорганізації; 4) можливості соціального управління і суперечлива сутність кризи; 5) ідеї про креативність хаосу, його конструктивність, направленість його просування до нової соціальної організації.
Публічне адміністрування – це процес впливу суб’єкта на об’єкт, направлений на упорядкування, збереження, руйнацію чи збереження системи об’єкта відповідно до поставлених цілей. Публічне адміністрування в управлінні суспільством являє собою невід’ємну частину людського буття, без якого неможлива сумісна діяльність людей і суспільства в цілому.
Ефективне публічне адміністрування є одним із основних факторів соціального прогресу. Управління суспільством як головне призначення публічного адміністрування слід оцінити як акумульовані і логічно упорядковані за певними правилами знання, які представляють собою систему принципів, методів і технологій управління, розроблених на основі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так і в результаті використання досягнень ряду конкретних наук.
Управління суспільством як головне призначення публічного адміністрування – це цілеспрямований вплив соціального суб’єкта на власну суспільну, колективну і групову життєдіяльність, що здійснюється як безпосередній (у формах самоуправління), так і через спеціально створені інститути (державу, партії, суспільні об’єднання, кооперативи, підприємства, союзи). Управління – невід’ємна властивість всіх організованих систем різної природи, що забезпечує їх самозбереження і саморозвиток.
Публічне адміністрування являє собою складний процес взаємодії двох сторін: тієї, хто управляє; і тієї, ким управляють, в яких важливу роль відіграють зворотні зв’язки.