- •1.Поняття державного управління в арсеналі суспільних наук.
- •2.Соціальна сфера: публічне адміністрування і людина, публічне адміністрування і колектив, публічне адміністрування і суспільство.
- •3. Влада як основний засіб публічного адміністрування
- •4.Державно-управлінські відносини та їх правове регулювання як складові предмету теорії державного управління.
- •5.Феномен влади. Публічна влада та публічне адміністрування
- •16.Управлінський зміст виконавчої влади та місце інституту президента та її реалізації.
- •16. Кабінет Міністрів України – вищий орган в системі органів виконавчої влади.
- •17. Центральні органи виконавчої влади
- •18. Місцеві державні адміністрації
- •19. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування.
- •20. Управління суспільством – головне призначення публічного адміністрування.
- •21. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування: взаємодія і розмежування повноважень.
- •22. Інститут державної служби: поняття і зміст.
- •23. Загальносистемні методологічні принципи публічного адміністрування.
- •24. Законодавче регулювання державної служби
- •25. Система професійного навчання державних служдобців
- •26. Контроль як функція державного управління: поняття і основні принципи
- •27. Найважливіші функції публічного адміністрування у сфері економіки
- •28. Організаційно-структурне забезпечення державного контролю у сфері виконавчої влади.
- •30. Організаційно-правові умови впровадження науково-технічних досягнень в інформаційному забезпеченні управлінської діяльності
- •31. Інформаційне забезпечення державного управління (на прикладі органів внутрішніх справ)
- •32. Особливості інформаційного забезпечення у місцевому самоврядуванні.
- •33. Відповідальність у публічному адмініструванні
- •34. Адміністративно-правові норми та їх застосування
- •35. Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
- •36. Необхідність і завдання реформування українського адміністративного права.
- •37 И 38. Особливості державного управління в сфері економіки ринкової орієнтації.
- •39. Структура механізму та органів публічного адміністрування.
- •40. Державне управління у соціально-культурній сфері.
- •41. Публічне адміністрування в соціально-культурній сфері
- •42. Державне управління у сфері національної безпеки
- •43. Процедури формування та визначення складу урядів
- •44. Методи публічного адміністрування. Застосування демократичних методів
- •45. Управлінський зміст виконавчої влади та місце інституту президента в її реалізації
- •46. Сутність державного управління
- •47. Державно-управлінські відносини та їх правове регулювання
- •48. Стиль публічного адміністрування
35. Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
Зміна суспільно-політичної ситуації в Україні після набуття нею незалежності, розвиток підприємництва на основі різних форм власності, перехід до ринкової економіки та інші чинники спричинили прийняття Верховною Радою України ряду законів, якими було встановлено адміністративну відповідальність юридичних осіб. Такі норми містять, наприклад, Закони України «Про зайнятість населення», «Про об'єднання громадян», тощо.
Частина законів включає норми-поняття щодо цієї відповідальності, не передбачаючи розміру штрафних санкцій, порядку провадження в справі тощо. Наприклад, стаття ЗО Закону України «Про об'єднання громадян» визначає, що «в разі грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднання громадян може бути накладено штраф в судовому порядку». Разом з тим переважна частина законів встановлює відповідальність в повному обсязі, тобто норми «прямої дії», при цьому порядок провадження в цих справах, оскарження рішень органів, уповноважених накладати стягнення є різним.
Законодавець, встановлюючи адміністративну відповідальність юридичних осіб, вживає терміни «штраф», «відповідальність у вигляді штрафу».
Накладення на підприємство, установу або організацію штрафу безперечно є юридичною відповідальністю, яка полягає в обов'язку юридичної особи-правопорушника понести негативні наслідки у вигляді стягнень, які від імені держави накладають посадові особи уповноважених органів. Процес підготовки оновленого Кодексу України про адміністративні проступки розпочався порівняно давно, і тепер відповідний законопроект на основі переосмислення закономірностей розвитку суспільних процесів зазнав докорінних змін. З'явилося нове поняття адміністративного проступку, його суб'єктом передбачається не тільки фізична, але й юридична особа, запроваджено інститут співучасті у скоєні проступку тощо.
Однак проекти Кодексу про адміністративні проступки та Кримінального кодексу не вирішили одного з основних завдань — чіткого відмежування кримінальних правопорушень від адміністративних проступків.
Звернемося за досвідом до законодавства зарубіжних країн. Більшість з них в системі кримінального законодавства мають статті, норми яких передбачають склади злочинів, і статті, в яких передбачаються склади кримінального проступку (наприклад, США, Великобританія, Франція, Нідерланди, тощо). За скоєння кримінального проступку в основному передбачені невисокі стягнення, які не тягнуть за собою судимості.
Викладене вище дає змогу вести мову про доцільність передбачення в українському законодавстві кількох видів протиправних діянь: 1) адміністративних проступків; 2) кримінальних проступків; 3) злочинів.
Розмежування таких протиправних діянь доцільно здійснювати на основі таких критеріїв, як ступінь завданої ними шкоди суспільним відносинам, вид об'єкту правопорушення, суб'єкт юрисдикції, тяжкість та вид стягнень, що передбачаються за їх скоєння, суб'єкт правопорушення.
За ступенем шкідливості варто виділити правопорушення з високим, значним та невисоким рівнем суспільної шкоди.
За суб'єктом правопорушення кримінальні й адміністративні проступки також можуть бути розмежовані. Адміністративну відповідальність мають нести як фізичні, так і юридичні особи, відповідальність за кримінальний проступок — лише фізичні особи (громадяни, посадові особи і т.ін.).