32. Особливості інформаційного забезпечення у місцевому самоврядуванні.

Здійснення місцевого самоврядування спричинює функціонування багаточисельних інформаційних взаємовідносин — інформаційних зв'язків (потоків), що виникають в процесі обміну інформацією у означеній вище галузі, а в сукупності складають досить розгалужену систему. В загальному вигляді їх можливо розділити на дві великі групи (блоки): інформаційні зв'язки в межах структур місцевого самоврядування (внутрішні) та інформаційні взаємовідносини, що встановлюються поза межами системи місцевого самоврядування з приводу одержання необхідних для її функціонування відомостей (зовнішні).

Нині інформаційне забезпечення місцевого самоврядування все більше набуває атрибутів самостійного значення — зі специфічними відносинами, суб'єктами (об'єктами) цих відносин, їх правами та обов'язками, — найбільш значні елементи якого вже знайшли правову регламентацію. 

Змістовна характеристика інформаційного забезпечення має відповідати на питання: що робиться в процесі його здійснення відповідно до об'єкту застосування, «обслуговування», якими є його функції"? Цим об'єктом є саме система місцевого самоврядування, яка відповідно до ст.5 Закону України про місцеве самоврядування включає територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, її голову, виконавчі органи, районні та обласні ради, органи самоорганізації населення.

Визначальними функціями інформаційного забезпечення, зокрема, є: — інформативна функція — забезпечує поінформованість (рівень об'єктивних знань) суб'єктів місцевого самоврядування відповідно до їх завдань, функцій, повноважень, інтересів; — організаційна функція — зумовлює скоординованність дій всіх учасників здійснення процесу самоврядування, відповідно до населення — спричинює розвиток політичної, правової культури, усвідомлення потреби участі у вирішенні питань місцевого значення в якості соціальної спільності — територіальної громади; — управлінська функція — регулювання відносин, що виникають в процесі здійснення самоврядування в різних галузях місцевого господарства, підстава для підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень, контролю за їх виконанням тощо; — комунікативна функція — встановлення зв'язків «взаємозалежності» у здійсненні завдань і функцій місцевого самоврядування, поєднання інтересів усіх його суб'єктів.

Однією із визначальних характеристик місцевого самоврядування є ступінь забезпечення можливості для кожного жителя території особисто брати участь у процесах управління місцевими справами, що в сучасний період перебуває на етапі набуття нової якості: від позбавлення громадян психології пасивних спостерігачів за здійсненням влади і управління, до реального включення їх до цього процесу.

Результативність інформаційного забезпечення самоврядування знаходиться в прямій залежності від скоординованості дій по встановленню зв'язків, взаємообміну інформацією.

33. Відповідальність у публічному адмініструванні

Політична відповідальність поширюється лише на деякі органи та посадових осіб держави та муніципальних утворень. Формою політичної відповідальності може стати розпуск парламенту, законодавчих зборів суб'єктів Федерації. Конституції деяких країн (Польщі, Україні та ін.) передбачають розпуск парламенту (однопалатного парламенту або нижньої палати), якщо він протягом встановленого строку не прийняв державний бюджет, не зміг сформувати уряд, не почав свою роботу після обрання.

Посягання на державне управління, якщо воно становить злочин, підлягає покаранню відповідно до кримінального кодексу. У ньому за традицією йдеться про державне управління, державних службовців. Однак, визначені склади злочинів, крім, наприклад, злочинів проти правосуддя, яке не здійснюється на муніципальному рівні, можуть бути віднесені і до муніципального управління, до муніципальних посадових осіб.

Участь в державному і муніципальному управлінні, державна і муніципальна служба є кваліфікуючими (обтяжуючими) ознаками посадових і деяких інших злочинів, карається в кримінальному порядку. Вони можуть бути пов'язані з перевищенням посадових повноважень, використанням службовцям своєї посади, тих переваг, які дає йому службове становище в особистих цілях, а щодо військовослужбовців - з невиконанням наказу та іншими злочинами.

У гл. 30 КК перераховані склади злочинів проти державної служби (деякі з них можуть бути поширені і на муніципальну службу). Це, зокрема, зловживання посадовими повноваженнями, перевищення посадових повноважень, привласнення повноважень посадової особи, незаконна участь у підприємницькій діяльності, отримання і дача хабара, службове підроблення, недбалість. Серед цих складів можуть бути злочини, що вчиняються не тільки державним службовцям.

Законодавство різних країн передбачає цивільно-правову відповідальність державного та муніципального органу і посадової особи. Вони несуть відповідальність за шкоду, заподіяну особі або майну громадянина, а також майну юридичної особи. Шкода має бути відшкодована в повному обсязі. Відповідно до закону може бути також встановлений обов'язок виплатити потерпілим компенсацію понад відшкодування шкоди. Закон може передбачити відшкодування шкоди за відсутності провини заподіювача шкоди. У відшкодуванні шкоди можна відмовити, якщо буде встановлено, що шкода заподіяна з відома потерпілого, а дії заподіювача шкоди не порушують моральні принципи суспільства.

Державні та муніципальні службовці за свої вчинки можуть нести адміністративну та дисциплінарну відповідальність. Це заходи впливу за порушення правил державної служби, не переслідувані в карному порядку. У законодавстві зазначається, в яких випадках відповідальність державних (і муніципальних) службовців за проступки є дисциплінарною, а в яких – адміністративною