8. Основні тенденції розвитку улм. Внесок Коцюбинського, Лесі Українки, Франка в розвиток улм.

Розвиток УЛМ 2 пол.19-поч.20 ст. хар-ся протилежними тенденціями. З 1 боку – заборона друкув-я укр..слова, школи, науки, усного мовл-я. що зумовл-ся русифікатор-ою політикою царизму у Сх.Укр., а також модернізац. З іншого – розшир-я сфери застосув-я УМ у Сх.та Зх. Укр., що пов’яз. з розвитком: худ. літ., роль якої в цей період особливо велика; збільш-я кількості жанрів; жанру; частково науки і школи. В цей період мовні проблеми посідають одне з перших місць. В Укр., як і в ін..країнах, що разом із соціальним терпіли також і нац..гніт, боротьба за єдність мови грунтув-ся на вірі.

В цей час особливо гостро стояли 2 проблеми: 1. створ-я єдиної УЛМ для Сх. та Зх. Укр.; 2. проблема шляхів роз-ку УЛМ у Сх.та Зх. Укр.

З приводу того, наякій основі має базув-ся аг.-народна УЛМ і виникла дискусія між Неч.-Лев. і Грінченком та Фр. і Грушевським. Грінч. виступив проти використ-я галиц-го діалектизму. Подібну думку про зх..варіант висловив Неч.-Лев. Гнатюк у статті «На потрібні теми» висловив потребу рахувся з особл-тями мови Зх. Укр. Своє вагоме слово в питанні «УМ і діалекти», «джерела живл-я і збагач-я ЛМ» Фр.зупинився у статі «Літ.мова і діалекти».

В умовах держ. роз’єдн-я Укр., Фр. Відстоював право галиц.письм-ків на окремий елемент місцевої мови. Він вітав і сприяв публік-ціям творів, написаних лемківським, байківським та гуцульським говорами, бачачи в живословній стихії цих творів не лише засіб типізації мовл-я селян, а й дж-ло живл-я народної мови і літ. мови. Москвофіли запереч. сам ост.існув-я укр..народу, орієнт-ся на рос.царизм. Народовці почали діяти з 60-х рр.. у Галичині.

Політика царського та Австро-Угорського пісарських урядів стосовно УМ і культури можна розглядати як мово вбивство. Про це свідчить ряд постанов та указів. Постанова 1817р. про виклад-я в школах Зх.Укр. лише польською мовою; 1862р.-закріплення укр..шкіл; 1863р.-валуєвський циркуляр; 1864р.-статут про початкові школи; 1876р.-емський указ; 1881р.-заборона виставляти УМ; 1885р.-заборона видавати книги дял дітей УМ; 1908р.-указ сенату укр..письм. Політика Австро-Уг. Цісарського уряду принципово не відрізн-ся від політики рос.царизму. Прогресивні учені-публіцисти, письм-ки виступали проти заборони УМ, за розвиток УЛ, УМ, культури, освіти, про це свідчать організ-ції передових укр..інтелігентних недільних шкіл, безкоштовні дял навч-я дорослих. У 1861-62рр. Куліш видав ж-л «Основа».

На початку 20 ст. у Києві було засноване Укр.наукове тов-ство. Проф.Чубинський згуртував наукові сили для вивч-я життя укр..народу, створив географ.тов-ство. На захист УМ і культури стали Потебня, Житецький, Максимович та багато ін..

Письм-ки кінця 19ст. поч..20ст. зробили великий внесок у розв-ток УЛМ як своєю грамат.дія-стю, так і худ.творчістю. З почуттям відпов-сті за долю УЛМ Леся Укр.ставилася до Зх.діалектів,які добре знала і вводила у твори, вважала одним із засобів збагач-я ЛМ, але із спроб перевантажити УМ діалектами глузувала. Мова ЛесіУкр. – це СУЛМ. Творчу письм-ку дія-сть Фр. Слід розглядати з боротьбою, яку він проводив за створення єдиної УЛМ.