- •1.Чергування приг фонем при словотворенні і словозміні. Зміни приг перед суф ський, ство, ина.
- •2.Орфоепія. Суч норми вимови гол і приг. Вимова сполучень приг.
- •3.Фонетика і фонологія.Поняття фонеми. Функції фонем.
- •4.Укр. Графіка. Співвідношення між буквами і фонемами.
- •5.Поняття складу. Типи складів.Закон відкритого складу. Наголос.
- •7. Чергування голосних фонем в ум.
- •8. Основні тенденції розвитку улм. Внесок Коцюбинського, Лесі Українки, Франка в розвиток улм.
- •10. Т.Г. Шевченко – основоположник новоукр.Літ.Мови.
- •11. І і іі відродження української мови. Закон про мови в Україні.
- •12. Укр. Літ мова як унормована, відшліфована форма загально нар.Мови укр.Нації. Писемна й усна форми сулм
- •13. Роль і. Котляревського у становленні улм.
- •14. Літературна мова і діалекти. Наріччя укр.. Мови. Коротка характ. Фонетичних, граматичних і лексичних рис пн. Наріччя.
- •Пд. Сх. (центр, обл. Укр.)
- •1. Волинсько-подільська група:
- •2. Галицько-буков.Гр.:
- •3. Карпатська група:
- •16. Наріччя укр. Мови. Осн. Х-ка лексичних, граматичних, фонетичних особливостей пд.-сх наріччя.
- •17. Актуальні напрями сучасної лінгвістики.
- •18. Стиліст. Диференціація лексич. Складу укр. Мови (лексика між стильова, сусп.-політ., специ.-побутова, виробн.-професійна, наукова, офіц..-ділова). Нейтральна й експресивно-емоційна лексика.
- •19. Омоніми, розмежування омонімії і полісемії. Види омонімів. Омоформи, омофони, омографи. Пароніми. Стилістичне використання омонімів.
- •22. Запозичення. Джерела і спос. Засвоєн. Іншом. Слів. Х-р їх орг-ції.
- •23. Джерела форм. Фр. Багатознач., синонімія та антонімія фраз-гії.
- •24. Синоніми. Антоніми.
- •25. Укр. Лексикографія. Типи словників. Х-ка найважл. Лексикограф. Праць
- •27.Українська орфографія,її принципи. Розвиток правописної системи сулм. Зміни в новому виданні українського правопису.
- •31. Морфеміка сулм. Морфеміка як мінімальна значуща част. В структурі слова
- •32. Кореневі й афіксальні морфеми.
- •33. Поняття про основу слова.
- •34. Словотвір.
- •35. Сполучники як службові слова.
- •37. Частини мови, принципи їх виділення в улм. Самостійні і службові частини мови. Вигук як окрема частина мови. Питання про скс і модальні слова.
- •38. Перехідні явища в системі частин мови.
- •39. Категорія виду дієслова, зв'язок її з категоріями способу і часу. Групи дієслів щодо вираження в них категорії виду. Способи творення видових пар.
- •40. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників.
- •41. Категорія роду іменників, її значення, історія розвитку. Морфологічне, синтаксичне і лексичне вираження. Імен. Спільного і подвійого роду.
- •44. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сулм (з історичним коментарем). Їх творення і значення.
- •45. Категорія особи. Безособові дієслова. Категорія числа і роду в системі дієслова. Дієвідмінювання.
- •52. Дієслово як частина мови. Сис-ма дієвідмінюваних відмінюваних і незмінюваних форм дієслова. Типи дієслівних основ.
- •54. Характеристика парадигм іменників і та іі відмін (з історичним коментарем).
- •56. Категорія перехідності/неперехідності. Категорія дієслівного стану. Зв’язок з категорією перехідності/неперехідності
- •57. Прислівник. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Групи прислівників за значенням, творення прислівників.
- •58. Категорія відмінка, її значення і граматичне вираження. Система відмінків у сум . Основні значення відмінків.
- •59. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.
- •60. Характеристика парадигм ім-ів 3, 4 відмін. Правопис відмінюваних закінчень ( з іст.Ком.)
- •51. Незмінювані дієслівні форми: інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то. Значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль цих форм. Творення дієприслівників док. І недок. Виду.
- •61. Відмінювання займенників (з історичним коментарем).
- •62. Сполучники як службові слова. Сполучники сурядності й підрядності. Морфологічний склад й синтаксичні функції сполучників.
- •64. Проблема статусу вигука в лінгвістиці. Поняття вигука, його значення, функції. Емоційні вигуки. Вигуки зі значенням волевиявлення. Звуконаслідувальні слова. Апелятивні вигуки.
- •65. Граматичні зв’язки між компонентами словосполучення. Способи підрядного зв’язку: узгодження, керування, прилягання, їх характеристика.
- •4) Сп вир синт чи семан неподільн сл.Сп.
- •70. Поняття про просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Засоби вираження однорідності.
- •73. Спр. Засоби вираж. Синтаксис. Зв. І сем.-синт. Віднош. Фун-ції спол. І сп.Сл. У спр.
- •1Співвіднес. Гол. І підряд.Ї частин.
- •75. Односкладне реч-ня. Структурно-семант .Різнов. Односкладних реч-нь.
- •76. Обставини. Семант.-синт. Різновиди обставин та їх роль у структ.-семант.Орг-ції двоскладного речення.
- •77. Різновиди спр з підрядними обставинними.
- •78. Означення узг.І неузг., засоби їх вираження. Прикладка як різновид означення.
- •79. Сск з різними типами зв’язку. Період в укр.Мові, його структ. Типи…
- •80.Спр з кількома підрядними. Різновиди зв’язку підр. Част. У їх межах.
- •81.Зверт.,його знач, способи виражен.Місце зверт. В реч.
- •82.Сл.Сп.Як одиниця синтаксису.Типи сл.Сп.За видами синт.Звязку. Ссв. Різновиди підряд.Сл.Сп.
- •83.Спр з підрядн.Зясувальн.Формальні та семант.Причини його внутр.Диференціації.
- •Сср закритої структури – це такі складні речення, що характеризуються структурно-граматичною замкненістю, двочленним складом і незворотністю предикативних частин.
- •85.Присудок прост.,складн.,і складений.Засоби його виражен.Ускл.Форми.
- •86.Непоширені і пошир реч. Дчр. Додаток.
- •87. Пунктуація при відокремленні другорядних членів речення.
- •88. Складні форми синтаксичної орг-ції мовлення.
- •91. Пунктуаційні основи. Розділові знаки.
4) Сп вир синт чи семан неподільн сл.Сп.
* сл.сп. інфініт типу:це велика дурість хотіти говорити і не хотіти бути зрозумілим
* лексич сл.сп: посеред неба гнеться Чумацький Шлях
* сполуч імені, по-батьк та прізв: Іван Петрович Котляревський автор «Енеїди»
* фразеол. сл.сп: отож Брате Гонкур печальне твоє через п’яте-десяте
* цілим реченням: Запрягайте хлопці коні лине в небо голубе
* сполуч займ «хтось» «щось» з прикметн формою: щось нове зеленіло в лісах
* сполуч особов займ із означал: всі ми родом із дитинства
* сполуч слів початок, середина, кінець із р.в. ім з часовим знач: кінець дня минув тяжко
* метафоричн сл.сп: і далі несе мене Ріка Часу в житейському морі
69. СПР ЗАЙМЕННИКОВО-СПІВВІДНОСНІ– це такі СПР НС, у яких ПЧ стосується співвідносного вказівного слова головної, розкриваючи і пояснюючи його значення (наповнюючи його відповідною семантикою) Які діла, така й нагорода
Засоби зв’язку ПЧ: сполуч сл (хто, що, який, чий, котрий; як, де, куди, звідки, скільки, наскільки) і сполучники (що, щоб, наче, ніби, мовби), яким у головній частині відповідають співвіднос сл, унаслідок чого і виникає співвідносність указівних слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яка найчастіше постає у вигляді таких моделей: той – хто, що, який, чий; такий, так, стільки, настільки – як, наче, мов, неначе; там – де; туди – куди; доти – доки; тоді – коли.
Оскільки співвіднос сл можуть функціонув в ролі різних ЧР (крім означ, бо це СПР присубст-означ), є підстави поділити займенниково-співвідносні СПР на:
1)зі знач предметності(І. І. Слинько та ін. – предметно-ототожнені): Спасибі ж тим, хто дарує нам щастя добрих спогадів. (У таких реч той субстантивований, тому вираж не якісну ознаку, а вказ на особу чи предмет (ф-нує в ролі підм, дод):
2)із значенням атрибутивності (означальні) (І. І. Слинько – якісно-ототожнені), що будуються за моделлю: такий – який, що (за логіко-граматичною класифікацією це присудкові речення). Виконуючи роль присудка чи дуплексива, співвідносне слово такий дає якісну характеристику і тому не може субстантивуватися.
Тому такий в моїй печалі зміст, який лиш людство зрозуміти може;
3) з обставинними значеннями, а саме:
а) місця (І. І. Слинько та ін. – просторово-ототожнені), які будуються за моделлю: там – де, туди – куди, звідти – звідки, туди – де(можуть бути й інші співвідносні слова: тут, скрізь, усюди) Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори
б) зі значенням способу дії та порівняння (І. І. Слинько – СПР із якісно-кількісним значенням), які будуються за моделлю так – як, щоб, наче.Не так серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Шевченко). (І. Р. Вихованець – із значенням атрибутивності: так – як, так – наче (СПР несиметричної структури));
е) зі значенням часу: тоді – коли, доти – доки, напр.: Я житиму доти, допоки горіти буде долоні твоєї дотик
г) зі значенням міри і ступеня: стільки – скільки, настільки – наскільки Робота розтягується настільки, скільки часу відводиться для її виконання.
ґ) займенниково-співвідносні зі значенням причини: тому – що, через те – що, у зв’язку з тим – що, затим – що. завдяки тому – що Ми є тому, що нас не може бути
д) зі значенням мети: для того – щоб, задля того – щоб, із тим – щоб, заради того – щоб, напр.: І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє .
