- •1.Чергування приг фонем при словотворенні і словозміні. Зміни приг перед суф ський, ство, ина.
- •2.Орфоепія. Суч норми вимови гол і приг. Вимова сполучень приг.
- •3.Фонетика і фонологія.Поняття фонеми. Функції фонем.
- •4.Укр. Графіка. Співвідношення між буквами і фонемами.
- •5.Поняття складу. Типи складів.Закон відкритого складу. Наголос.
- •7. Чергування голосних фонем в ум.
- •8. Основні тенденції розвитку улм. Внесок Коцюбинського, Лесі Українки, Франка в розвиток улм.
- •10. Т.Г. Шевченко – основоположник новоукр.Літ.Мови.
- •11. І і іі відродження української мови. Закон про мови в Україні.
- •12. Укр. Літ мова як унормована, відшліфована форма загально нар.Мови укр.Нації. Писемна й усна форми сулм
- •13. Роль і. Котляревського у становленні улм.
- •14. Літературна мова і діалекти. Наріччя укр.. Мови. Коротка характ. Фонетичних, граматичних і лексичних рис пн. Наріччя.
- •Пд. Сх. (центр, обл. Укр.)
- •1. Волинсько-подільська група:
- •2. Галицько-буков.Гр.:
- •3. Карпатська група:
- •16. Наріччя укр. Мови. Осн. Х-ка лексичних, граматичних, фонетичних особливостей пд.-сх наріччя.
- •17. Актуальні напрями сучасної лінгвістики.
- •18. Стиліст. Диференціація лексич. Складу укр. Мови (лексика між стильова, сусп.-політ., специ.-побутова, виробн.-професійна, наукова, офіц..-ділова). Нейтральна й експресивно-емоційна лексика.
- •19. Омоніми, розмежування омонімії і полісемії. Види омонімів. Омоформи, омофони, омографи. Пароніми. Стилістичне використання омонімів.
- •22. Запозичення. Джерела і спос. Засвоєн. Іншом. Слів. Х-р їх орг-ції.
- •23. Джерела форм. Фр. Багатознач., синонімія та антонімія фраз-гії.
- •24. Синоніми. Антоніми.
- •25. Укр. Лексикографія. Типи словників. Х-ка найважл. Лексикограф. Праць
- •27.Українська орфографія,її принципи. Розвиток правописної системи сулм. Зміни в новому виданні українського правопису.
- •31. Морфеміка сулм. Морфеміка як мінімальна значуща част. В структурі слова
- •32. Кореневі й афіксальні морфеми.
- •33. Поняття про основу слова.
- •34. Словотвір.
- •35. Сполучники як службові слова.
- •37. Частини мови, принципи їх виділення в улм. Самостійні і службові частини мови. Вигук як окрема частина мови. Питання про скс і модальні слова.
- •38. Перехідні явища в системі частин мови.
- •39. Категорія виду дієслова, зв'язок її з категоріями способу і часу. Групи дієслів щодо вираження в них категорії виду. Способи творення видових пар.
- •40. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників.
- •41. Категорія роду іменників, її значення, історія розвитку. Морфологічне, синтаксичне і лексичне вираження. Імен. Спільного і подвійого роду.
- •44. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сулм (з історичним коментарем). Їх творення і значення.
- •45. Категорія особи. Безособові дієслова. Категорія числа і роду в системі дієслова. Дієвідмінювання.
- •52. Дієслово як частина мови. Сис-ма дієвідмінюваних відмінюваних і незмінюваних форм дієслова. Типи дієслівних основ.
- •54. Характеристика парадигм іменників і та іі відмін (з історичним коментарем).
- •56. Категорія перехідності/неперехідності. Категорія дієслівного стану. Зв’язок з категорією перехідності/неперехідності
- •57. Прислівник. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Групи прислівників за значенням, творення прислівників.
- •58. Категорія відмінка, її значення і граматичне вираження. Система відмінків у сум . Основні значення відмінків.
- •59. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.
- •60. Характеристика парадигм ім-ів 3, 4 відмін. Правопис відмінюваних закінчень ( з іст.Ком.)
- •51. Незмінювані дієслівні форми: інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то. Значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль цих форм. Творення дієприслівників док. І недок. Виду.
- •61. Відмінювання займенників (з історичним коментарем).
- •62. Сполучники як службові слова. Сполучники сурядності й підрядності. Морфологічний склад й синтаксичні функції сполучників.
- •64. Проблема статусу вигука в лінгвістиці. Поняття вигука, його значення, функції. Емоційні вигуки. Вигуки зі значенням волевиявлення. Звуконаслідувальні слова. Апелятивні вигуки.
- •65. Граматичні зв’язки між компонентами словосполучення. Способи підрядного зв’язку: узгодження, керування, прилягання, їх характеристика.
- •4) Сп вир синт чи семан неподільн сл.Сп.
- •70. Поняття про просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Засоби вираження однорідності.
- •73. Спр. Засоби вираж. Синтаксис. Зв. І сем.-синт. Віднош. Фун-ції спол. І сп.Сл. У спр.
- •1Співвіднес. Гол. І підряд.Ї частин.
- •75. Односкладне реч-ня. Структурно-семант .Різнов. Односкладних реч-нь.
- •76. Обставини. Семант.-синт. Різновиди обставин та їх роль у структ.-семант.Орг-ції двоскладного речення.
- •77. Різновиди спр з підрядними обставинними.
- •78. Означення узг.І неузг., засоби їх вираження. Прикладка як різновид означення.
- •79. Сск з різними типами зв’язку. Період в укр.Мові, його структ. Типи…
- •80.Спр з кількома підрядними. Різновиди зв’язку підр. Част. У їх межах.
- •81.Зверт.,його знач, способи виражен.Місце зверт. В реч.
- •82.Сл.Сп.Як одиниця синтаксису.Типи сл.Сп.За видами синт.Звязку. Ссв. Різновиди підряд.Сл.Сп.
- •83.Спр з підрядн.Зясувальн.Формальні та семант.Причини його внутр.Диференціації.
- •Сср закритої структури – це такі складні речення, що характеризуються структурно-граматичною замкненістю, двочленним складом і незворотністю предикативних частин.
- •85.Присудок прост.,складн.,і складений.Засоби його виражен.Ускл.Форми.
- •86.Непоширені і пошир реч. Дчр. Додаток.
- •87. Пунктуація при відокремленні другорядних членів речення.
- •88. Складні форми синтаксичної орг-ції мовлення.
- •91. Пунктуаційні основи. Розділові знаки.
3.Фонетика і фонологія.Поняття фонеми. Функції фонем.
Фонетика (з грец. Звуковий)-це розділ мовознавства, що вивчає артикуляційні, акустичні і функціональні особл. Звуків, закономірності їх сполученості у мовному потоці:наголоси та інтонування.
Є описова (вивч звукову си-му мови на певному розвитку) та історична (вивч протягом ряду епох). Одиниці Ф. у вузьк розумінні-звук, склад, наголос, слово, інтонема.
Вивч описової здійснюється у 3 аспектах:1. Артикуляційний-вивч умови творення звуків, робота мовн органів. 2. Акустичний-вивч звуків з погляду звучання.3. лінгвістичний-вивч звуків як явище коливання.
Фонологія-встановлює фонемат засоби передачі думки в мові, встановлює си-му фонем і дає її класифік., дослідж. Якими ознаками відрізн. Вони між собою, які варіанти фонема. Одиниці-фонема, склад, слово, наголос, інтонема.
Фонема-це неподільна, лінійна фонетична одиниця мови, що абстраговано існує у свідомості мовця, є носієм певного значення і у мовному потоці реаліз. Конкретними звуками. Функції: 1. Будівельна-фонеми служать матеріалом для утв. Одиниць вищого рівня(морфем, слів)Н, сад-садок. 2. Ототожнювальна –звуки в яких виявляється певна фонема сприймаються і розпізнаються співвідносно з цією фонемою. Н, /г/-/х/. 3. Розрізнювальна-фонеми служать для розрізнювання морфем і слів і зміна однієї фонеми у слові спричинює появу нового слова.
Варіанти фонем виявл у 3 варіантах звуків:1. Інваріант(звук і фонема однакові). 2. Позиційні(вимовл замість інваріанта під впливом позиції-наголош чи неноголош, позиція поч., серед чи кінця слів). 3. Комбінаторні (акомодація, асиміляція, дисиміляція, подовження звуків спрощення)
Голосні фонеми-складотворчі звуки, які утворюються музик тонами або голосом при розкритому мовному каналі внаслідок коливань голос зв'язок. Є 6 фонем. Передній ряд-/і/,/и/,/е/.Середній(нема). Задній-/у/,/о/,/а/. Високого піднесенні-/і/,/у/. Високо-середнє-/и/. Середнє піднес-/е/, /о/. Низьке піднес-/а/. Історія розвитку:
4.Укр. Графіка. Співвідношення між буквами і фонемами.
Графіка (від грец.-пишу, графлю)-це розділ мовознавчої науки, в якому вивч. Сукупність усіх засобів писемності, си-ма відношень між буквами і звуками.
Си-ма графіч. Знаків:1.буквенні. 2. Небуквенні: а)рядкові-це засоби графіки, які стоять у рядку. Це різні прийоми скорочення слів, використ. Пробілів між словами, відступів в абзацах, шрифтові виділення, цифри, хімічні і матем. Формули, розділові знаки; б) діакритичні знаки-це граф знаки, що знаходяться під рядком чи над рядком (наголос, апостроф, знак параграфа, знак м’якшення і довготи)
Графема-це мінім знак письма, який використ для вираження відношень між фонемами і буквами
Букви мають не лише назви, а і значення. Значення букв-це співвідносність їх з фонемами. Для позначення голосних фонем в укр. алфавіті є 10 букв: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї. За значенням вони співвідносяться так: 1. Букви (а, о, у, е, и, і) є однозначними. 2.Букви я, ю, є мають по 2 значення, вони можуть позначати то одну голосну фонему (а, у, е), якщо стоять після приг, то 2 фонеми (йу,йа,йе), якщо стоять на поч. слів, після голосного, після апострофа, після –ь. 3.Буква ї завжди позначає 2 фонеми.
Для позначення приг фонем в укр. Алфавіті є 22 букв, значеннєве їх співвідношення таке: 1.Букви б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, х, к- однозначні, бо позначають відповідні тверді приг фонеми. 2. Буква –щ завжди передає 2 фонеми /шч/. 3.фонеми дз, дж передаються двома літерами.4.Літери –д, т, з, с,ц,л,р,н –двозначні, бо вони можуть позначати, то тверді, то мякі фонеми.
Принципи графіки-це закономірності, на яких побуд графічна си-ма. Є 2 принципи: 1.фонематичний (кожній літ відповідає одна фонема) 2.позиційний (не співвідносність між літерами і фонемами)
Історія графіки:
