3.Фонетика і фонологія.Поняття фонеми. Функції фонем.

Фонетика (з грец. Звуковий)-це розділ мовознавства, що вивчає артикуляційні, акустичні і функціональні особл. Звуків, закономірності їх сполученості у мовному потоці:наголоси та інтонування.

Є описова (вивч звукову си-му мови на певному розвитку) та історична (вивч протягом ряду епох). Одиниці Ф. у вузьк розумінні-звук, склад, наголос, слово, інтонема.

Вивч описової здійснюється у 3 аспектах:1. Артикуляційний-вивч умови творення звуків, робота мовн органів. 2. Акустичний-вивч звуків з погляду звучання.3. лінгвістичний-вивч звуків як явище коливання.

Фонологія-встановлює фонемат засоби передачі думки в мові, встановлює си-му фонем і дає її класифік., дослідж. Якими ознаками відрізн. Вони між собою, які варіанти фонема. Одиниці-фонема, склад, слово, наголос, інтонема.

Фонема-це неподільна, лінійна фонетична одиниця мови, що абстраговано існує у свідомості мовця, є носієм певного значення і у мовному потоці реаліз. Конкретними звуками. Функції: 1. Будівельна-фонеми служать матеріалом для утв. Одиниць вищого рівня(морфем, слів)Н, сад-садок. 2. Ототожнювальна –звуки в яких виявляється певна фонема сприймаються і розпізнаються співвідносно з цією фонемою. Н, /г/-/х/. 3. Розрізнювальна-фонеми служать для розрізнювання морфем і слів і зміна однієї фонеми у слові спричинює появу нового слова.

Варіанти фонем виявл у 3 варіантах звуків:1. Інваріант(звук і фонема однакові). 2. Позиційні(вимовл замість інваріанта під впливом позиції-наголош чи неноголош, позиція поч., серед чи кінця слів). 3. Комбінаторні (акомодація, асиміляція, дисиміляція, подовження звуків спрощення)

Голосні фонеми-складотворчі звуки, які утворюються музик тонами або голосом при розкритому мовному каналі внаслідок коливань голос зв'язок. Є 6 фонем. Передній ряд-/і/,/и/,/е/.Середній(нема). Задній-/у/,/о/,/а/. Високого піднесенні-/і/,/у/. Високо-середнє-/и/. Середнє піднес-/е/, /о/. Низьке піднес-/а/. Історія розвитку:

4.Укр. Графіка. Співвідношення між буквами і фонемами.

Графіка (від грец.-пишу, графлю)-це розділ мовознавчої науки, в якому вивч. Сукупність усіх засобів писемності, си-ма відношень між буквами і звуками.

Си-ма графіч. Знаків:1.буквенні. 2. Небуквенні: а)рядкові-це засоби графіки, які стоять у рядку. Це різні прийоми скорочення слів, використ. Пробілів між словами, відступів в абзацах, шрифтові виділення, цифри, хімічні і матем. Формули, розділові знаки; б) діакритичні знаки-це граф знаки, що знаходяться під рядком чи над рядком (наголос, апостроф, знак параграфа, знак м’якшення і довготи)

Графема-це мінім знак письма, який використ для вираження відношень між фонемами і буквами

Букви мають не лише назви, а і значення. Значення букв-це співвідносність їх з фонемами. Для позначення голосних фонем в укр. алфавіті є 10 букв: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї. За значенням вони співвідносяться так: 1. Букви (а, о, у, е, и, і) є однозначними. 2.Букви я, ю, є мають по 2 значення, вони можуть позначати то одну голосну фонему (а, у, е), якщо стоять після приг, то 2 фонеми (йу,йа,йе), якщо стоять на поч. слів, після голосного, після апострофа, після –ь. 3.Буква ї завжди позначає 2 фонеми.

Для позначення приг фонем в укр. Алфавіті є 22 букв, значеннєве їх співвідношення таке: 1.Букви б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, х, к- однозначні, бо позначають відповідні тверді приг фонеми. 2. Буква –щ завжди передає 2 фонеми /шч/. 3.фонеми дз, дж передаються двома літерами.4.Літери –д, т, з, с,ц,л,р,н –двозначні, бо вони можуть позначати, то тверді, то мякі фонеми.

Принципи графіки-це закономірності, на яких побуд графічна си-ма. Є 2 принципи: 1.фонематичний (кожній літ відповідає одна фонема) 2.позиційний (не співвідносність між літерами і фонемами)

Історія графіки: