86.Непоширені і пошир реч. Дчр. Додаток.

Якщо реч. Складається тільки з головних членів реч, то воно назив. Непоширеним. Якщо ж реч. Пошир ДЧР- то реч поширене.

Додаток-це ДЧР, що позначає предмет, на який спрямовані або якого стосуються дія, процес, стан чи ознака.

Ознаки:1. Вираж об’єктні ССВ. 2.входить у формально-синт структуру реч як його ДЧ. 3.вираж ім.. у непрямих відмінках або його еквівалентами.4. поєдн. З опорним словом підр зв’язком, формою підр зв’язку-керуванням, або приляг, якщо інфініт додаток. 5.стоїть після опорного слова.

Різновиди:1. За будовою: -простий; -складений (нерозкладне словосп).

2. прямий додаток-назив об’єкт, на який безпосередньо переходить дія. Виражається: а) ім.. у З.в. без прийм. Б) ім.. у Р.в. при запереченні, зі значенням частини від цілого; в) ім.. у З.в. назви неістоти, що вжив із закінченням назви істоти.

Непрямий додаток – означ непрямий об’єкт дії, стану, ознаки або знаряддя дії. Залежить: 1)від дієслів, в основному неперехідних, і виражається безприйменниковими чи приймен-відмінк формами ім.(Р.в.,Д.в.,О.в.);2.від прикметника і позначає: а)предмет, явище, із якими порівнюють інший предмет (Золото дорожче за мідь);б)предмет, особу, до яких подібний чи з якими відмінний інший предмет (схоже на чашу);в)предмет, що є джерелом виникнення ознаки. 3.від ім.. дієслівного походження

Інфінітивний додаток-означає дію як об’єкт, на який спрямована інша дія. Поділ на: об’єктний інфініт-це інфініт, суб’єкт дії якого не збігається із суб’єктом дії дієсл-присудка. Вжив у ф-ції додатка при дієсловах таких груп: а)на позначення наказу; б) примусу;в)пораду, побажання, прохання. Г)дозвіл; д)процеси навчання.

Субєктний інфінітив-субєкт дії якого збігається із суб’єктом дії дієслова-присудка. Може функціон як додаток при дієсловах на зразок: обіцяти, думати, вчитися, погодитися.

Означення-це ДЧР, що вказує на ознаку предмета, його якість чи властивість і відповід на запит. Який?, чий? Котрий?.

Узгоджене означ-узгодж з означуваним словом в роді, числі, відмінку. Засоби вираження: прикм, дієприкм., займенники, співвідносні з прикм., порядкові числ., кількісні числ у непр відм.,

Неузгоджене означ- вказує на ознаку предмета за його належністю особі або характеризують предмет стосовно розміру, віку.

Обставини- це ДЧР, що характеризують дію, процес, стан, ознаку щодо їхньої якості, інтенсивності або вказують на умови, за яких відбувається подія чи явище.

87. Реч-я з відокр-ми ДЧР. Основні умови відокр-ня. Відокр-ня означень, прикладок, обставин, додатків. (цього немає у нас, буде в понеділок, піду у біб-ку)

Відокр-ня — це смислове та ритмічно-інтонац. ви­ділення ДЧР для посилення їхнього знач-я у семантико-грамат. стр-рі реч-я. Поняття відокр-ня ЧР увів 0. М. Пешковський. Він з'ясував сутність цього явища і визначив заг. та часткові умови, за яких ДЧР можуть відокр-ся. Заг. умови відокр-ня:

1) порядок слів (пост­позиція чи препозиція), від якого залежить відокр-ня озн., прикладок, обст.;

2) обтяженість ДЧР залежними словами (прикм-ві, дієприкм-ві, прислів-ві та порівн-ні звороти), що зумовлює відокр-ня означень, прикладок, обст., додатків;

3) уточнююча ф-ція ЧР, яка спричинює відокр-ня ДЧР;

4) особливе смислове навантаження (виділення) ЧР, що впливає на відокр-ня означень, прикладок, обставин.

Часткові умови відокр-ня:

1) су­сідство не однакових за синтакс-ою ф-цією ЧР;

2) неможливість деяких зв'язаних за змістом слів входити у синтаксичні зв'язки (напр., ос-вих за­йм-ів з означеннями і прикладками).

Відокр-тися можуть тільки ДЧР, однак лише ті, що не мають тісних синтакс-х зв'язків з словоформами, до яких належать. З цієї причини ніколи не відокр-ться прямі додатки.