- •1.Чергування приг фонем при словотворенні і словозміні. Зміни приг перед суф ський, ство, ина.
- •2.Орфоепія. Суч норми вимови гол і приг. Вимова сполучень приг.
- •3.Фонетика і фонологія.Поняття фонеми. Функції фонем.
- •4.Укр. Графіка. Співвідношення між буквами і фонемами.
- •5.Поняття складу. Типи складів.Закон відкритого складу. Наголос.
- •7. Чергування голосних фонем в ум.
- •8. Основні тенденції розвитку улм. Внесок Коцюбинського, Лесі Українки, Франка в розвиток улм.
- •10. Т.Г. Шевченко – основоположник новоукр.Літ.Мови.
- •11. І і іі відродження української мови. Закон про мови в Україні.
- •12. Укр. Літ мова як унормована, відшліфована форма загально нар.Мови укр.Нації. Писемна й усна форми сулм
- •13. Роль і. Котляревського у становленні улм.
- •14. Літературна мова і діалекти. Наріччя укр.. Мови. Коротка характ. Фонетичних, граматичних і лексичних рис пн. Наріччя.
- •Пд. Сх. (центр, обл. Укр.)
- •1. Волинсько-подільська група:
- •2. Галицько-буков.Гр.:
- •3. Карпатська група:
- •16. Наріччя укр. Мови. Осн. Х-ка лексичних, граматичних, фонетичних особливостей пд.-сх наріччя.
- •17. Актуальні напрями сучасної лінгвістики.
- •18. Стиліст. Диференціація лексич. Складу укр. Мови (лексика між стильова, сусп.-політ., специ.-побутова, виробн.-професійна, наукова, офіц..-ділова). Нейтральна й експресивно-емоційна лексика.
- •19. Омоніми, розмежування омонімії і полісемії. Види омонімів. Омоформи, омофони, омографи. Пароніми. Стилістичне використання омонімів.
- •22. Запозичення. Джерела і спос. Засвоєн. Іншом. Слів. Х-р їх орг-ції.
- •23. Джерела форм. Фр. Багатознач., синонімія та антонімія фраз-гії.
- •24. Синоніми. Антоніми.
- •25. Укр. Лексикографія. Типи словників. Х-ка найважл. Лексикограф. Праць
- •27.Українська орфографія,її принципи. Розвиток правописної системи сулм. Зміни в новому виданні українського правопису.
- •31. Морфеміка сулм. Морфеміка як мінімальна значуща част. В структурі слова
- •32. Кореневі й афіксальні морфеми.
- •33. Поняття про основу слова.
- •34. Словотвір.
- •35. Сполучники як службові слова.
- •37. Частини мови, принципи їх виділення в улм. Самостійні і службові частини мови. Вигук як окрема частина мови. Питання про скс і модальні слова.
- •38. Перехідні явища в системі частин мови.
- •39. Категорія виду дієслова, зв'язок її з категоріями способу і часу. Групи дієслів щодо вираження в них категорії виду. Способи творення видових пар.
- •40. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників.
- •41. Категорія роду іменників, її значення, історія розвитку. Морфологічне, синтаксичне і лексичне вираження. Імен. Спільного і подвійого роду.
- •44. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сулм (з історичним коментарем). Їх творення і значення.
- •45. Категорія особи. Безособові дієслова. Категорія числа і роду в системі дієслова. Дієвідмінювання.
- •52. Дієслово як частина мови. Сис-ма дієвідмінюваних відмінюваних і незмінюваних форм дієслова. Типи дієслівних основ.
- •54. Характеристика парадигм іменників і та іі відмін (з історичним коментарем).
- •56. Категорія перехідності/неперехідності. Категорія дієслівного стану. Зв’язок з категорією перехідності/неперехідності
- •57. Прислівник. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Групи прислівників за значенням, творення прислівників.
- •58. Категорія відмінка, її значення і граматичне вираження. Система відмінків у сум . Основні значення відмінків.
- •59. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.
- •60. Характеристика парадигм ім-ів 3, 4 відмін. Правопис відмінюваних закінчень ( з іст.Ком.)
- •51. Незмінювані дієслівні форми: інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то. Значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль цих форм. Творення дієприслівників док. І недок. Виду.
- •61. Відмінювання займенників (з історичним коментарем).
- •62. Сполучники як службові слова. Сполучники сурядності й підрядності. Морфологічний склад й синтаксичні функції сполучників.
- •64. Проблема статусу вигука в лінгвістиці. Поняття вигука, його значення, функції. Емоційні вигуки. Вигуки зі значенням волевиявлення. Звуконаслідувальні слова. Апелятивні вигуки.
- •65. Граматичні зв’язки між компонентами словосполучення. Способи підрядного зв’язку: узгодження, керування, прилягання, їх характеристика.
- •4) Сп вир синт чи семан неподільн сл.Сп.
- •70. Поняття про просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Засоби вираження однорідності.
- •73. Спр. Засоби вираж. Синтаксис. Зв. І сем.-синт. Віднош. Фун-ції спол. І сп.Сл. У спр.
- •1Співвіднес. Гол. І підряд.Ї частин.
- •75. Односкладне реч-ня. Структурно-семант .Різнов. Односкладних реч-нь.
- •76. Обставини. Семант.-синт. Різновиди обставин та їх роль у структ.-семант.Орг-ції двоскладного речення.
- •77. Різновиди спр з підрядними обставинними.
- •78. Означення узг.І неузг., засоби їх вираження. Прикладка як різновид означення.
- •79. Сск з різними типами зв’язку. Період в укр.Мові, його структ. Типи…
- •80.Спр з кількома підрядними. Різновиди зв’язку підр. Част. У їх межах.
- •81.Зверт.,його знач, способи виражен.Місце зверт. В реч.
- •82.Сл.Сп.Як одиниця синтаксису.Типи сл.Сп.За видами синт.Звязку. Ссв. Різновиди підряд.Сл.Сп.
- •83.Спр з підрядн.Зясувальн.Формальні та семант.Причини його внутр.Диференціації.
- •Сср закритої структури – це такі складні речення, що характеризуються структурно-граматичною замкненістю, двочленним складом і незворотністю предикативних частин.
- •85.Присудок прост.,складн.,і складений.Засоби його виражен.Ускл.Форми.
- •86.Непоширені і пошир реч. Дчр. Додаток.
- •87. Пунктуація при відокремленні другорядних членів речення.
- •88. Складні форми синтаксичної орг-ції мовлення.
- •91. Пунктуаційні основи. Розділові знаки.
80.Спр з кількома підрядними. Різновиди зв’язку підр. Част. У їх межах.
Різновиди зв’язку СПР з кількома підрядними:
1) Супідрядність – тип підрядності, коли 2 і більше підр. част. залеж. від 1-єї головної:
однорідна супідрядність – вид супідрядності, коли кілька однакових у синт. і семант. планах підр. част. стосується тієї ж головної, пояснюючи її або якийсь її член. Такі підр. част. відпов.на 1 запитання і подібні до ОЧР. Обов’язковим є 1-ий підр. спол. (спол. слово), а перед 2-гою та ін.. підр. част. він є факультативний.
Притулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, обрії ширшають, у попелястому небі тануть зірки.
Супідрядні частини синт. рівноправні між собою. і це часто вираж. за допомогою спол. сурядності. При цьому сурядні сполучні засоби можуть виражатися перед підр. частиною. Напр. : Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати.
неоднорідна супідрядність – така супідрядність, при якій кілька різновидових час-тин поясн. голов. част. в цілому чи якийсь 1 компонент, або ж підр. част. однакові чи різновидові пояснюють різні члени головної частини
а) конструкції з приодночленною супідрядністю, коли різні типи підр. част. поясн. гол. част. Напр.: Коли школярі птахами розлітались на літні канікули, вчительку завжди огортав неясний смуток, наче залишала її раптом радісна гомінка сім’я.
б) речення з різночленною неоднор. супідрядністю, у яких підрядні завжди стос. Різніх членів голов. част., х-зуючи їх однаково чи по-різному.
Напр.: В документах, які залишилися в університеті, сказано, що він син священика.
Підрядні частини можуть поєднувати ОЧР головної частини, напр..: В моїй душі та зграя розбудила рій споминів, болючих і солодких, про друзів, що у безвість відійшли, про стиски рук і про розмови тихі, про весни, що навіки віддзвеніли, про дні останні, теж без вороття (підр. част. паралельні між собою, коли виводяться у схемі)
в) окрему групу становлять ССК, у яких підрядні по-різному стосуються головної частини: одна – якогось члена, інша – головної частини в цілому. Якби артилерійсь-кий технік був говіркіший, він розповів би, якою ціною здобула дивізія ту сопку.
г) речення з подвійною супідрядністю, коли в одному СПР поєднуються обидва різновиди супідрядності. Коли пацієнт задрімав, Інна вийшла й…стала дивитися, як трудився тік, як дівчата та жінки… горнуть і горнуть, вантажачи очищене зерно в кузови машин.
д) є ще речення з так званою концентричною супідрядністю. Напр.: Пішов, коли вже смеркалося, щоб застати всіх мешканців на місцях.
2) Послідовна підрядність – такий вид підрядності, коли при 1-ій голов.част. вжив. 2 чи більше підрядних, залежність яких побуд. ланцюжком, тобто 1-ша підр. част. залежить від основної або якогось її компонента ( це підрядне 1-шого ступеня), друга – від 1-шої підр. і т. ін.., причому кожна підр. част. стосовно наступ. підряд. постає у ролі голов. частини, а всі підрядні становлять своєрідний блок підряд.частин, які всі разом перебув. у певній залежності від основної, абсолютно незалежної частини. Маковейчику і радісно, і легко на лерці, бо сонця так багато, що небо аж побіліло від нього.
Не слід сплутувати речення з послідовною підрядністю та СПР специфічного типу, у яких підр. част. становить СПР. Напр.: А спомин – це таке щось неповторне, таке щось невимовне і сумне, що коли він крилом своїм огорне, то це уже ніколи не мине.
3) У СПР змішаного типу мають місце різні види підрядності – супідрядність та послідовна підрядність. Напр.: Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова уже були чиїмось.
