78. Означення узг.І неузг., засоби їх вираження. Прикладка як різновид означення.

Означення – це ДЧР, що вказує на ознаку предмета, його якість чи властивість і відп. на запитання який? чий? котрий?( в усіх відмінках) та скількох? скількома? скільком? на скількох? Ознаки означення: 1)є ДЧР; 2)виражає атрибут. ССВ (узг. й неузг. означення) та апозитивні ССВ (прикладка); 3)поєднане з означув.словом підрядним звязком, спосо-бом підр.зв. є узгодження, а також прилягання(неузг.означ.) та кореляція (прикладка); 4)залеж.від ім. (або його еквівалентів); 5)має спеціаліз. засоби вираження: прикм., дієпр., займ., числів., а також може бути вираж ім., прийм-відм. зв., інфінітивом тощо; 6)у типо-вих випадках стоїть перед означуваним словом; 7)співвідн. з позицією атрибута в сем.-синт. стр-рі реч.; 8) може вход. Як до складу теми, так і реми; 9) осн. семантика означ. охоплює: а) знач. якісної ознаки предмета: сонячний день;б)знач. ознаки за дією: викона-на справа; в)знач. ознаки дії за суб’єктом дії: шепіт лісу; г)знач. кільк. ознаки: третій день; д)знач. присвійності: хата батьків тощо.

Розрізняють такі різновиди означень:

1.Узгоджене означення (УО)–це такі означення, які з означув. словом потенційно узгоджу-ються в грамат.формах відмінка, роду, числа. Засоби вираження УО: 1) прикм. будь-якого семант. розряду: вчорашній день;2)дієприкм.:посіріла земля; 3)займ., співвідн. з прикм.( крім присвійних його, її, їх): оця мить; 4)порядк.числів.:перші сніги; 5)кільк. числів. у непрям. відм., крім Зн.в.:до семи планет; Але:кільк.-імен. сполучення числів. у зн.в. та ім. є додатками: сім струн я торкаю. УО можуть мати при собі залежні слова – поширенні означення., що вираж.: прикметниковими (прикм. із залеж. словами)і дієпр. зв. (дієприкм.із залеж.словами): Кущі, вмиті вранішньою росою, ніжно посміхалися .

2. Неузгоджені означення (НО)– означення, що вказують на ознаку предмета за його належністю особі або х-ють предмет стосовно ваги, розміру, віку тощо. Засоби виражен-ня НО: 1) ім. у род.в. без прийм. на позначення належ. особі чи предметові (хату матері) частини тіла істоти (серце дитини) тваринних або рослин. організмів, частина яких наз-вана пояснюв.словом (черемхи цвіт) події, якою знамен. певний проміжок часу, назв. головним словом (день приїзду) учасників певн.колективу, назв.пояснюв.словом (учителі школи)якіс.х-ки щодо сорту, розміру, віку (дівчатко трьох років) ознаку за місцем пере-бування, проживання (народи світу)ознаки за її носієм або джерелом (тінь дубів)діяча, витворювача дії (дихання холоду = дихати холодом); 2)ім. в непрямих відм. із прийм.: сахарня на чотири поверхи = чотириповерховий; 3)присв.займ. його, її, їх (зв'язок приля-гання) – його хата; 4)неозн.ф.дієсл. бажання виходити; 5)синт.нерозк.сл.сп. ім. в непр.в. із залеж. від нього словами чи лекс.сл.сп.: науковець ботанічного саду; 6) порівняльним зворотом: хмари як осінній туман.

Для розмежування додатків та НО можна викор. різноманітні синон.перетворення:

1)заміну НО – УО – сік яблуні – яблучний сік;

2)перетворення сл.сп. з НО у сполучення підмета з присудком (означення – стає під-метом, а пояснюв. ім. трансформ. в дієслово-присудок: шепіт трави – трава шепотить;

3) перетворення сл.сп. з НО у речення з присудком давати. ( слово-означення стає під-метом, а підпорядковане слово-прямим додатком): вогонь багаття і багаття дає вогонь.

4) перетворення НО у пошир. УО чи в підрядне означальне речення: тепло багаття і тепло, що йде від багаття.

3. Прикладка –означення у формі ім., узгоджув. з означув.словом у відмінку, і у числі. Від УО, вираж.прикм., прикладка відріз. тим,що вона вказує на ознаку предмета і водночас дає йому другу назву. Визначаючи прикладку, потрібно звертати увагу на: 1)віднош. між предметами, що мають видову й родову назви;

2) синт.зв. деяких форм присудка (із яким словом узгодж. присудок) День осінній…вітер віє, і красуня-сонце змерзло; 3) зміст цього реч. і навіть зміст попереднього чи наступного речень.

Прикладка може бути власною чи загальною назвою.

Власна назва є прикладкою у таких випадках: 1. Якщо позн. власні геогр.назви при заг.назвах Село Глибоке при самому Дніпрі. 2. Якщо позн. умовні назви неживих пред-метів: газет, журналів, наук., худ. та ін. літер.творів, підп-ств, орг-цій: газета «Час» .

3. Якщо позн. клички тварин: собака Пірат. 4. Власні імена людей: а)коли заг.назва не містить додат.х-ки, а найчастіше має при собі означення: старий рибалка Кендюх; б)коли власна назва відокремлюється: Дядькова дружина, Оксана, швидко підійшла.

Заг.назва є прикладкою тоді, коли:1)власна назва позначає відому вже особу, а в заг.назві міститься якась додатк. оцінна чи експресив. х-ка: Тоді загарбник Самійло витримував;

2) постпозит. заг. Назва, якщо потрібно відр. одну особу від іншої при збігу їхніх прізвищ: З машини втомлено виліз Літке-син.

Якщо прикладка й означуваний ім. є заг. назвами, то прикладкою є: 1)видова назва особи за її нац-тю, професією, х-ром дія-ті, віком, місцем проживання, походженням, належністю до певної орг-ції, соц. групи тощо: Наш візник-молдуван зикнув на коні; 2) ім. на познач. якісної х-ки осіб і предметів: Бджоли-робітниці таємничо шепочуть.

3. видові назви рослин, тварин при родових назвах: Вишні-черешні цвітом вкрились.

При пояснюваному ім. можуть стояти 2 прикладки, одна з яких приєднується дефісом: …то ж матінка-природа чарівниця розмотує свої стобарвні нитки. Рідше 2 прикладки пишуться через дефіс: То ж перший вітер Сніговий-Морозище летить

Однак не всі складні ім. явл.собою поєд. означув.слова й прикладки, зокр.: а)слова, що становлять одне поняття: батько-мати (батьки); б)складні лексеми, утвор. поєд. синонімів: серед мороку, бурі-негоди цілу ніч буде човен блукати; в)назви рослин: сон-трава; г) фольклорні образи: Я подався у світ щастя-долі шукати.