62. Сполучники як службові слова. Сполучники сурядності й підрядності. Морфологічний склад й синтаксичні функції сполучників.

2 підходи до визнач. Сполучників (далі С). Традиційний: С називають службові слова, функція яких полягає у вираженні того чи іншого семант.-синтакс. Відношення між повнозначн. лекс., компонентами у простому реченні, частинами складного речення і окремими реченнями у складі тексту (Грищенко). Характерна ознака С – незалежність від кожного з окремо взятих компон., між якими встановл. зв'язок. С як морфему розглядв Вихованець. За Городенською С – це окремий тип слів-морфем, що виражає синтаксичні зв’язки між предикат. частинами скл. реч. Сурядні С служать для поєднання грам. незал. компон. і виражають різні типи семант.-синт. відношень. Їх поділяють на єднальні, протиставні і розділові. Є 5 розрядів с:

1. Єднальні: і, та, й, та й.

2. Зіставно-протиставні: а, та, але, однак, зате, проте.

3. Розділові:або, чи, то, чи то…чи то, чи…чи.

4. Приєднувальні: ще й, та й, також, при чому, при тому, навіть.

5. Градаційні: не лише, а й; не те щоб, але.

Підрядні сполучники виражають залежність однієї одиниці від іншої у межах синт. конструкції. Зясувально-об’єктні: що, як, щоб; часові: як тільки, коли; місця: де, куди, звідки; причинові: бо, тому, що; умови: якщо, як, якби; мети: щоб, якби, коли; допустові: хоч, хай, незважаючи на те, що; порівняльні: мов, наче, як; наслідкові: так щ, так що й…Речення з пояснювальними С одні м/з зараховують до підрядних, інші – до сурядних, ще інші розмежовують як прехідні випадки між сур. та підр. У ролі С можуть бути й відносні займенники, сполучними словами можуть бути прислівники. За морфологічним складом С поділяються на прості, складні і складені. Прості – не членуються на окремі частини: і. й, а, ні, та, то, чи, бо, що. Складні морфологічно поділяються на дві і більше частин: але, зате, проте, ніж, або, щоб…Складені- це сполучення двох і більше слів.: через те, що; для того щоб, з тим щоб, перед тим як…Складні і складені – похідні, бо вони мотивуються простими С і повнозначними словами. Одиничний С виступає в реченні як засіб вираження замкненості однорідного ряду або складної структури. Повторювані вживаються при кожному однорідному члені речення. Парні складаються з двох частин, кожна з яких розподіляється між членами речення чи його частинами: не тільки … а й, хоч…але, так…що.

63. Прийменники, їх значення в мові. Морфологічний склад. Перехід самостійних слів та словосполучень в прийменники. Вживання прийменників з певними відмінками іменників, займенників і субстантивованих слів.

Прийменники – це службові слова, за допомогою яких виражаються відношення між предметами та відношення дії або ознаки до предмета. У сполученні з формою непрямого відмінка іменника виражає залежність іменника від інших слів у реченні. Допомагають виявити значення відповідної форми іменника і синтаксичну роль її в реченні. За їх допомогою визначаються багатоманітні відношення до предмета – просторові, часові, цільові, умови, допустові і причинові, способу дії. За походженням П поділяються на первинні і вторинні. . Первинні – це ті, що втратили будь –який генетичний зв'язок із самостійними словами. До вторинних належать ті, які продовжують зберігати зв'язок з самостійними словами: близько, поруч, навкруг.За морфологічною будовою П поділяються на прості, складні і складені. До простих належать всі первинні П. П, до складу яких входить 2 чи більше простих, називаються складними: з-за, понад, поміж…Вихованець виділяє 3 групи П: просторові, часові та логічні, які в свою чергу поділяються на: причинові: через, мети: для, задля, заради, допустові: всупереч, наперекір. Деякі м/з виділяють і атрибутивні і об’єктні. Вживаються П з різними іменними частинами мови, що мають форму непрямого відмінку. У формі однини непрямого відмінку: без, біля вживаються з Р.в.; над, під, над, поза зі Зн.в. та О.в.: о, по – зі З.в. та М.в.; з, за, між – З.в, О.в.,Р.в. Прийменник через вживається лише зі знахідним відмінком і виражає об’єктні відношення. Перехід різних частин мови у прийменники – називається препозиціоналізація. У прийменники переходять здебільшого іменники та прислівники. Це прийменники: коло, край, кругом, наприклад: Навколо тихо бринів золотий півсон передосіннього степу. (прислівник). Навколо залишених танків запанувала тиша (прийменник).