45. Категорія особи. Безособові дієслова. Категорія числа і роду в системі дієслова. Дієвідмінювання.

Категорія особи виражає відношення дії до суб'єкта (або діяча) з погляду того, хто говорить. Такі відношення можуть бути трьох типів, і тому в дієслові розрізняються три особи. Перша означає, що зміст дієслова пов'язується з групою людей, до якої належить мовець: Я прийшов вчасно. У другій особі зміст дії пов'язується з дієвою особою, до якої спрямована мова: Ви кого тут представляєте? Третя особа – зміст дії пов'язується з дієвою особою, яка сама не бере участі у мові, а про нею розповідає той, хто говорить: Біля дому виросли тополі, розмовляють з вітром у полі. Граматична категорія особи в українській мові виражається за допомогою закінчення або особових форм.

Особа	Однина			Множина
1	пишу	люблю	стою	пишемо	любимо	стоїмо
2	пишеш	любиш	стоїш	пишете	любите	стоїте
3	пише	любить	стоїть	пишуть	люблять	стоять

Безособові дієслова – це дієслова, які означають дію без відношення її до будь-якої особи: Світає (самостійне). Край неба палає, соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. При безособових дієсловах ніколи не буває підмета. Вони означають дію, яка мислиться як процес, що відбувається сам по собі (без дієвої особи).

За особами, родами, числами ці дієслова ніколи не змінюються. Вони виступають у формі тепер., рідко майб. часу дійсного способу, історично споріднені з 3 ос. одн. – світає. Та у формі мин. часу: світало, дощило, споріднені з формою серед. роду. Безособові дієслова можуть творитися додаванням постфікса -ся. Безособ. зн. можуть набувати особові слова у формі 3 ос. одн, вжиті в реч. буз підмета. За значенням поділ. на групи:

1) явища природи: дощить, розвиднюється – стихійні явища: замело снігом, висушило,

2) фізичний стан людини або її відчуття: пече, свербить, запахло, морозить, трусить

3) переживання людини: мені хочеться, мене гнітить, тягне

4) психічний стан людини: мені віриться в щось, не спиться, не їсться

5) випадковість – дієслова успіху: щастить, мені пощастило.

Категорія числа – це постійна і обов’язкова ознака дієслова в усіх його способах – дійсному, умовному і наказовому. Напр. долати (перешкоди): ти дола-єш, здола-єш, ви дола-єте.

Категорія роду - це словозмінна категорія, представлена у формах минулого часу, умовного способу. Вживання однієї з трьох форм роду в однині грунтується на узгодженні з іменником або займенником. Суб’єкт дії виражається особовим займенником, а родова форма дієсл. мин. часу мотивується семантичним узгодженням зі статтю означуваної займ. особи. Фіксована форма серед. роду закріпл. за безособовими дієсловами, а також особовими вжитими у значенні безособових.

Дієвідмінювання дієслів

За характером особових закінчень теп. часу (або майб. доконаного виду) дієсл. поділ. на першу й другу дієвідміни.

До першої належать дієслова, що в зак. 2 і з ос. мають зак. -е, а в 3 ос. мн. – -уть(ють).

До другої – 2,3 ос. одн. – закінчення и, в 3 ос. мн. – -ать(ять).

При визначенні особових закінчень треба мати на увазі, що:

Перша дієвідміна:

1) Дієслова з односкладовою інфінітивною основою на -и-, -у-, які зберігаються при дієвідм., а також похідні від них: вити-вию-виють, жити-живу-живуть.

2) З основою інфінітива на -і, що зберігається при дієвідм.: біліти-жовтіти-біліють.

3) З основою інфінітива на -а не після шиплячого приголовного або після шипл., коли це -а- при дієв. збер.: гнати-жену, писати-пишу.

4) З основою інфінітива на -ува-, -юва-, які при дієвідм. у формах теп. чи майб. ч. док. виду втрачають компонент -ва-: бідувати-будую. Відрізняти від суф. -ва-, що в особ. формах зберігається.

5) З основою на -оло-, -оро-: полоти, побороти-поборю.

6) З основою на -ну-: глянути, кинути.

7) З основою дієслова на приголосний: нести-несу, пасти-пасу.

8) Дієслова з основою на -ота: булькотати-булькочу, муркотати-муркочу.

9) Дієслова жати, іржіти, ревіти, слати(=посилати), слати(=стелити), хотіти.

Друга дієвідміна:

1) Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-і), що не збер. в особових формах: клеїти, гоїти.

2) З похідною основою на -а (після ж,ч,ш та й), якщо а не зберігається: мовчати, держати.

3) Дієслова на -отіти: муркотіти, бурмотіти, цокотіти.

4) Дієслова спати, бігти, боятися, стояти.

Не належать до жодної з дієвідмін:

– бути, їсти, дати. Дієслова з основою на їсти. Вони зберегли давню систему змінюв.: ти розповіси, він розповість, ми розповімо, ви розповісте, вони розповідять.