38. Перехідні явища в системі частин мови.

Всі ч.м. – це система взаємопов’язаних слів, які ми використовуємо в процесі мовлення. Межі між різними лексико-граматичними класами слів не чіткі, оскільки слова однієї ч.м.можуть набувати значення іншої. Перехід з однієї ч.м. в іншу здійснюється під впливом функціональних потреб. Він може бути повним і неповним і реалізується синтаксично, морфологічно і семантично. Залежно від цього розрізняють ступені транспозиції.

Субстантивація – перехід ч.м.в іменник. Повна: Ватутіне, домовий, братова. Неповна: вихідний (бо може бути вихідний день).

Ад’єктивація – перехід в прикметник. Переходять: дієприкметник; порядкові числівники (перший=кращий, другий=гірший, десятий); займенники (свій=близький, якийсь, так собі, сякий-такий=поганий).

Прономіналізація – перехід у займенники. Вперше виділив Потебня. Преходять: числівники (один=якийсь, той самий); прикм. (власний=свій, різний=всякий); сполуки (наш брат=ми, власна персона=себе).

Адвербіалізація – перехід у прислівники. Три ступені:

1. Синтаксичний: бути на видноті.

2. Морфологічний: весною поїдемо в село, любувалися весною.

3. Семантичний – слово вживається у певній формі тільки як прислівник: мовчки, крадькома, верхи.

Переходять: ім. (вгорі, днями); прикм. (високо, низько); займ. (по-нашому); числ. (втроє, надвоє); дієслово (навсидячки, мовчки).

Вербалізація – перехід, здебільшого вигуків, у дієслова: спасибі Вам за ласку і добро.

Препозитивація – перехід у прийменник: прислівники (навколо); ім. (кругом); дієслова (незважаючи на).

Партикуляція – перехід у частки: займ. (собі, мені); прислівники (просто, точно); сполучники, вигуки (і, але, а).

Кон’юнкціоналізація – перехід у сполучники: раз вирішив – треба робити; зважаючи на те, що; тому що.

Інтер’єктивація – перехід у вигуки, який надає тексту емоційно-експресивного забарвлення: ой матінко!, о леле!, от тобі й маєш!

39. Категорія виду дієслова, зв'язок її з категоріями способу і часу. Групи дієслів щодо вираження в них категорії виду. Способи творення видових пар.

Граматична категорія виду виражає відношення дії до її внутрішньої межі.

Вид є загально дієслівною категорією, оскільки охоплює всі форми дієслова: інфінітивну, особові, родові, дієприкметник, дієприслівник.

Дієслова недоконаного виду виражають тривалу не результативну дію і відповідають на запитання що робити?

Дієслова доконаного виду виражають результативну нетривалу дію і відповідають на запитання що зробити?

1. Парно-видові – це співвідносні дієслова, що відрізняються тільки значенням виду. Кожне дієслово видової пари має свою с-му часових форм. Дієслова недоконаного виду творять форми усіх трьох часів, а дієслова доконаного – лише минулого й майбутнього. Дієприкметники і дієприслівники творяться від дієслів, зберігаючи значення виду.

Засобами творення корелятивної видової пари є: префікси з-, с-, на-, по-, при- (робити-зробити, писати-написати, йти-прийти); суфікси а-и, ува-а, а-ну (лишати-лишити, скорочувати-скоротити, замотувати-замотати, кидати-кинути); чергування голосн. і приголосних в основі слова д\дж, ст\щ, о\е, и\е (заряджати-зарядити, прощати-простити, витирати-витерти); наголос; суплетивізм (брати-взяти).

2. Одновидові недоконаного виду:

● безпрефіксні дієслова зі значенням необмеженої дії: мислити, чекати

● префіксальні, утворені від дієслів зі значенням необмеженої дії (мислення, сприймання, мовлення) за допомогою префікса по-: почитувати

Одновидові доконаного виду:

● префікс.-постфіксальні (про-, роз-, від-, за-): натерпітися, провчитися

● префіксальні (від-, про-, за-, по-): поплакати, просидіти.

3. Двовидові виражають значення виду залежно від контексту:

● дієслова іншомовного походження з суфіксом -ува-: ампутувати, атакувати

● женити, ранити, веліти, наслідувати, вінчати