19. Омоніми, розмежування омонімії і полісемії. Види омонімів. Омоформи, омофони, омографи. Пароніми. Стилістичне використання омонімів.

Омо́німи — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.

Омоніми з'являються внаслідок:

- звукових змін у слові у процесі розвитку мови;

- смислових змін у слові у процесі розвитку мови;

- випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови;

- випадкового збігу звучання форми різних слів.

Розрізняють омоніми:

повні (абсолютні) — омоніми, у яких збігається уся система форм.

Наприклад, ключ (від замку) — ключ (джерело). часткові — омоніми, у яких збігаються за звучанням не всі форми. Так, слово кадри, що означає склад працівників, вживається тільки у множині, а слово кадри, що означає окремі сцени чи епізоди з кінофільму, знімки на кіноплівці, є формою множини іменника кадр.

Групи часткових омонімів:

Омофони (фонетичні омоніми) — це слова, однакові за звучанням, але різні за написанням (стати по три — потри; вгорі — в горі). Омографи (графічні омоніми) — це слова, які однаково пишуться, але фонетично відрізняються. В українській мові вони зазвичай різняться тільки наголосом (по́тяг — потя́г; за́мок — замо́к; бра́ти — брати́). Омоформи (граматичні омоніми) — це слова, звучання яких збігається лише в окремих граматичних формах (покласти на віз — віз дрова; жовте поле — поле город). Омоморфеми (омонімічні морфеми) — морфеми, які збігаються у написанні і вимові, але мають різні граматичні значення (чистий став(ок) — став, як вкопаний).

Омонімію треба відрізняти від багатозначності. Слова-омоніми в СУМ нічого спільного у значенні між собою не мають, а багатозначні слова пов’язані між собою значенням, до того ж одне з цих значень є вихідним, прямим, а інше (інші) – вторинними. Слова-омоніми утворюють різні синонімічні пари чи синонімічні ряди (мука і мука), а багатозначні слова у своїй основі спільні за значенням.

Стилістичні можливості омонімів залежать від того як вони з’явилися в мові. Одні омоніми з’являються внаслідок збігу в звучанні питомих та іншомовних слів: міна – «обмін» (від міняти), міна – вираз обличчя (фр. mine), міна – вибуховий заряд з підривником (лат. mino - підганяю). Інші омонімічні слова є наслідком словотвірних процесів та розпаду семантичної єдності. Розпад семантичної єдності відбувається при втраті зв’язків між різними значеннями слова: від коник (пестливе до кінь) виникла назва комахи – коник. Тепер ці слова сприймаються в мові як омоніми. Омоніми можуть виникнути також у р-ті істор. Змін у фонет. С-мі мови: віз (від давньоруського возь) і віз (від давньорус. везль).

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням: білити і біліти. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суф, преф чи закінченням. За звуковим складом пароніми бувають:однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі»; різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»; талан «доля» — талант «обдарування»;

За лексичним значенням пароніми бувають:

синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский;

антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, кристал — кришталь;

семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.

Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів — жартівливої гри слів. Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»).

20. Лексикологія. Слово як один. лексич. С-ми. Однозначні і багатозначні слова. Основні типи переносних значень.

Лексика — це всі слова, що є в тій чи іншій мові. Крім того, терміном «лексика» також позначають окремі шари (книжна, емоційно забарвлена, нейтральна) або групи (побутова, професійна, сільськогосподарська) лексики, словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика «Лісової пісні» Лесі Українки). Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.

Слово – один. мови, яка дає найменування предметам, діям, процесам, властивостям. Усі слова у мові за значенням поділ на дві групи: самостійні (щось називають) і службові (виражають різні відношення між самостійними словами у слсп та реченнях). Слово як од. мови х-зується такими ознаками: 1) складається зі звуків і має один осн наголос; 2) має лексичне значення; 3) може поділятися на менші значущі частини – морфеми (корінь, суфікс, префікс, закінчення). Службові слова лексичних значень не мають, бо вони не позначають назв якихось понять або уявлень, а викон службові ф-ції у мові – для них х-ні граматичні значення.

Слова бувають однозначні й багатозначні, мають пряме й переносне значення. Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками {українець, киянин, слюсар), назви тварин {стриж, горобець, комар), назви рослин {сосна, тополя, вишня), назви конкретних предметів {споруда, шафа піджак, паркан), назви місяців і днів {лютий, понеділок), більшість відносних прикметників {тутешній, вчорашній, перелітний, подвійний), числівники (два, три, десять) тощо. Також однозначними є терміни {банкнот, вексель, інструкція).

Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Напр, основне пряме значення слова стіна — «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану огорожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (людська стіна), і так само переносно «моральну перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.

У багатозначному слові одне значення основне, інші — побічні. У слові голова основним є значення «частина тіла», побічними — «розум», «керівник», «передні ряди», «основна річ» тощо.

Кожне конкретне значення багатозначного слова реалізується в контексті, у ситуації: важка колода (має велику вагу), важка будівля (велика, масивна), важкі кроки (повільні, втомлені), важка робота (вимагає значних зусиль). Більшість загальновживаних слів української мови — багатозначні.

Переносність значення слова є усталеною закономірністю мови. Переносне вживання слів особливо поширене у художньому та розмовному стилях.

Розрізняють такі типи переносних значень: метафору – перенесення значень одних предметів на інші, метонімію - переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю (грав Лисенка), синекдоха – вживання назви частини предмета у значенні його цілого (вся школа).

21. Лексика з погл. вжив. поділ, на актив. і пасив. До активної лексики належать слова найуживаніші, без помітної новизни і застарілості. А. Л. поділ. на 2 групи:

1. Загальновживана лексика  це слова, які вжив. у всіх стилях усного і писемного мовл.;

2. Слова-терміни – характеризують якусь конкр. галузь, позбавлені емоц. забарвлення, є однозначними в межах певної термінологічної с-ми (аналіз, синтез, нація).

До пасивної лексики належ. слова, які рідко вжив. її носіями в повсякденному спілкуванні. В складі П. Л. виділ. 2 різновиди, які пов’язані антонімічними зв’язками:

• Застарілі слова(цар, князь, подушня)

• Нові слова (тіньовик, гаїшник)

Застар. слова спричинюються процесом старіння, архаїзації якоїсь частини словн. складу. Є 2 причини архаїзації:

1. Зникнення предм., явищ, подій, які познач, ці слова.

2. Поява нових синонім, назв, предм., яв., подій

В зв'язку з цим є 2 групи архаїзмів:

1. історизми, відповід 1-й причині

2. архаїзми - відповідю 2-й причині

Історизми - сл., які перех. з акт. лекс. до пас. у зв'язку з тим, що зникл. з побуту й життя люд. сусп. означув. ними предм., події, явища, поняття. Сем. групи:

1. сл., що хар-зують стр-ру сусп.-соц. стан люд., назви на познач, держ. устрою (боярин, челядь, кріпак, імператор)

2. наз. колишніх урядових і військових чинів адміністр. посади (вій, гусар, дяк)

3. н. податків (подушне, шляхове, рибне)

4. назви неіснуючих установ, організацій (волость, земство).

5. назви колишніх професій (бондар, чумак, покоївка)

6. назв. старовин. зброї (меч, стріла, булава)

7. назв, колиши, знарядь праці (рало, ступа}

8. назв, взуття, головних уборів (жупан, очіпок, свита)

9. назв, старовин, монет, гром, од. (алтин, шеляк)

10. назв, старовин, один, виміру і ваги (око, сажень, фунт)

11. н. старовин, посуду (ведмедик, куманці)

12. назв, зниклих народів (половці, печеніги)

13. назв, колиш. реліг. організац. та їх представн. (єзуїти, тевтонці)

14. реальні та міфол. імена тa прізвища істор. діячів (Наполеон, Ірод, Катер.II)

Архаїзми - це сл. які перех. з акт. словника у пас. або зовсім виход. з ужитку через витіснення їх новими словами (уста-губи). Є лекс. і семант.

Семант. - сл., в яких поряд активно вжив. знач. і застар. знач. Н.-кобила - 1) ж. р. від кінь, 2) лава для покарання

Лекс. - є застар. у всіх. св. знач.: а) власн. лекс. архаїзм, (замінені ін. основи) - вельми-дуже; б) лекс.-словотвірні а. (витіс, однокор. сл.)-словеса-слова; в) лекс-фонет. а. (витіс. сл. з ін. фонет. оформл: кор. чи закінч.) -град-город, піїт-поет; г) фонет. а. - характ-ють застар, вимови окрем. зв.

Неологізми - сл. або вирази, які виник, унаслідок дереваційних процесів для познач нових реалій дійсності заміни вже існуючих реалей чи для виділ, худ.-образ, ф-ції сл.

За сферою вжив. поділ.: заг. мовні, індивід.-автор.

Загальномовні - це сл. які назив. нові поняття у певн. істор. проміжок часу, а згодом стали заг.вжив. а) н. осіб: україніст, промовець; б) абстрактні назви: садівництво, періодичність; в) терміни: аспірантура, космос, вірусологія; г) н. предметів і побуту: ателье, відеомагнітофон, ґ) н.осіб за хар-ром діяльності: оператор, програміст.

Індивідуально-автор. - це нові сл., які вжив, у худ. мовл. майстрів сл. і в переважн. більшості не поповн. склад заг. вжив, лексики: тисячокрильно, людиноптах.