15. Когнітивна психологія та прийняття управлінських рішень. Нейроекономіка.

Когнітивна психологія (англ. соgnition – знання, пізнання) – напрям, представники якого досліджують внутрішню організацію психічних процесів: сприймання, пам’яті, уваги, мислення.

Вони часто вдаються до аналогій між обробкою інформації технічними пристроями (комп’ютерами) і людиною і на цій підставі створюють численні моделі психічних процесів.

Наприклад, сприймання подається як цикл послідовних змін, опосередкованих когнітивною картою (схемою) – психологічними і нервовими структурами, що формуються у людини з набуттям досвіду. Така схема забезпечує пошуки у пам’яті слідів минулих вражень, організованих у мозку за принципом каталогу бібліотеки.

Когнітивна теорія стверджує, що вирішення проблем приймають форму алгоритмів — правил, які не обов'язково розуміти, але які обіцяють рішення, або евристики (метод спроб і помилок) — правил, які зрозумілі, але не завжди гарантують рішення. У інших випадках рішення може бути знайдено завдяки інтуїції, раптовому усвідомленню взаємозв'язку

Нейроекономіка (англ. Neuroeconomics) - міждисциплінарний напрямок в науці на перетині предметів економічної теорії, нейробіології та психології. Вона вивчає процес прийняття рішень при виборі альтернативних варіантів, розподілі ризику та винагороди. Нейроекономіка використовує економічні моделі для вивчення мозку і досягнення нейробіології для побудови економічних моделей.

Нейроекономіка ставить своєю метою розкрити еволюційні основи поведінки людини, пояснити роль емоцій і когнітивного контролю в процесах прийняття рішень, пояснити механізми соціальної кооперації та змагання між людьми, досліджувати нейробіологічні механізми соціального впливу та реклами.

В даний час основними методами нейроекономіки є:

• неінвазивні методи - функціональна магнітно -резонансна томографія ( фМРТ ) і транскраніальна магнітна стимуляція мозку.

• інвазивні - реєстрація активності нейронів тварин , дослідження пацієнтів з порушеннями нервової системи.

• біохімічні та генетичні ( молекулярно -біологічні ) методи досліджень - вивчення впливу генів і гормонів на прийняття рішень.

• поведінкові дослідження тварин - порівняльні дослідження процесів прийняття рішень у людини і тварин

Вцілому , нейроекономіка вивчає механізми прийняття рішення на різних рівнях складності : генному , нейрональної , структурно - анатомічному , функціональному , організмовому і соціальному.

16. Математичне програмування як засіб прийняття оптимальних управлінських рішень

Математичне програмування - розділ математики, предметом якого є задачі на знаходження екстремуму деякої функції за певних заданих умов.

У загальному вигляді задача математичного програмування формулюється так: знайти такі значення змінних X = (х1, x2,..., xn), щоб функція z = f (X) набувала екстремального (максимального чи мінімального) значення за умов X є D, де D - множина допустимих значень.

Функцію z = f (X), аргументами якої є прийняті варіанти рішень, а значеннями - числа, що відбивають міру досягнення мети, називають цільовою функцією, або критерієм якості управлінського рішення.

Умови X є D називаються обмеженнями задачі.

Будь-який набір змінних X = (х1, x2,...,xn), що задовольняє обмеження задачі, утворює множину допустимих альтернативних управлінських рішень, яку називають допустимим планом, або планом.

План X , за якого цільова функція набуває екстремального значення називається оптимальним.

extrf (X ) = f (X *)

X єD

Класифікувати задачі математичного програмування можна за різними ознаками:

- характер зв'язку між змінними (лінійні, нелінійні):

- характер зміни змінних (неперервні, цілочислові, дискретні):

- фактор часу (статичні, динамічні):

- інформація про змінні (детерміновані, стохастичні):

- кількість критеріїв якості (однокритеріальні, багатокритеріальні).

Наприклад, розглянемо одну задачу мат про - задача планування виробництва (використання ресурсів)

Припустімо, що існує m типів ресурсів: S1,..,Sm, з яких треба виробити n видів продукції: Р1,..,Рn. Відомі запаси ресурсів: b1,..,bm і задано вектор С = (с1,...,сn), де сj - прибуток від продажу одиниці j-го виду продукції, та матрицю А = (аij)mхn, де аij - кількість ресурсу i-го типу, що йде на виготовлення одиниці j-го виду продукції. Дано також верхні межі кількості випуску кожного виду продукції: d1,...,dn. Треба так організувати виготовлення продукції з наявних ресурсів, щоб максимізувати прибуток від її продажу. Для математичної постановки задачі введемо змінну xj - кількість випуску продукції j-го виду. Тоді математична модель задачі має вигляд: