- •Визначення основних понять теорії пур: проблема, проблемна ситуація, мета, перевага.
- •Сутність, завдання, предмет, функції й об’єкти ур
- •Загальні підходи до пр. Специфічні підходи до розробки ур.
- •4.Основні методологічні принципи системного аналізу до процедур пур
- •Ситуаційний підхід: поняття, методологія, прнципи
- •Природа ур. Класифікація ур. Вимоги до ур.
- •9. Індивідуальні якості менеджера й стиль керівництва в процесі ухвалення рішення
- •3. Класифікація р. Таненбаума та у. Шмідта.
- •11. Соціально – психологічні аспекти контролю
- •12. Неформальні аспекти розробки рішень
- •10. Параметри, що впливають на повноту прояви відповідальності. Модель Врума-Йєттона.
- •13. Методи діагностики проблеми управління
- •14. Методи генерації ідей, оцінювання і вибору варіанта рішення
- •15. Когнітивна психологія та прийняття управлінських рішень. Нейроекономіка.
- •16. Математичне програмування як засіб прийняття оптимальних управлінських рішень
- •17. Задачі лінійного програмування
- •18. Розв’язування задач планування виробництва, економічного аналізу, зміни запасів ресурсів та цін продукції на основі лінійного програмування
- •19. Задача про товарний портфель. Задача комівояжера
- •20. Економіко-математична модель розподілу ресурсів
- •21. Оптимальний розподіл коштів між підприємствами
- •22. Логістика і транспортні задачі. Загальна постановка та математична модель класичної транспортної задачі.
- •23. Некласична постановка транспортної задачі.
- •24. Задачі багатокритеріальної оптимізації
- •25. Ефективні рішення та Парето-оптимальні рішення.
- •26. Загальна характеристика евристичних методів.
- •27. Метод експертних оцінок. Класифікація методів експертних оцінок.
- •28. Методи індивідуальної роботи. Колективні експертні оцінки.
- •29. Методика проведення експертної оцінки. Етапи експертизи.
- •30. Формування експертних оцінок та оцінка узгодженості експертів.
- •31. Метод «Дельфі».
- •32. Використання експертних систем для підтримки прийняття управлінських рішень.
- •33. Прогнозування: сутність, види, методи.
- •34. Вибір оптимального методу прогнозування. Оцінка прогнозу.
- •35. Аналіз часових рядів: метод екстраполяції на основі аналітичних показників рядів динаміки, екстраполяції на основі плинної середньої, екстраполяція тренда.
- •36. Каузальні методи прогнозування.
- •37. Застосування якісних методів прогнозування при прийнятті управлінських рішень
- •38. Ризик. Невизначеність. Ризик-менеджмент.
- •39. Прийняття рішень в умові невизначеності. Основні критерії.
- •4) Критерій Ходжа-Лемана:
- •40. Поняття ризику. Види та міра ризиків
- •41. Моделі прийняття рішень в умовах ризику
- •42. Прийняття рішень за допомогою побудови дерева рішень
- •43. Стратегічний менеджмент і стратегічні рішення. Особливості стратегічних та оперативних управлінських рішень.
- •44. Стратегічне мислення і бачення організації. Стадії прийняття стратегічного рішення.
- •45. Місія організації. Прийняття рішення про визначення і встановлення цілей організації.
- •46. Стратегічний та оперативний маркетинг. Процес стратегічного маркетингового управління.
- •47. Методики swot-аналізу, bcg-аналізу
- •48. Модель п’яти сил Портера
- •49. Основні аспекти розробки ур в сфері управління фінансами організації
- •50. Моделі оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства Модель основного балансового рівняння
- •Модель беззбитковості
- •Методи дисконтування
- •51. Інвестиційні рішення: види, сутність, приклади
- •52. Модель беззбитковості
- •53. Прийняття рішень щодо залучення чи звільнення персоналу. Основні етапи процесу відбору персоналу. Методи пошуку кандидатів.
- •54. Ур щодо професійної діяльності працівників. Оцінка персоналу. Пур щодо формування системи стимулювання
- •55. Класифікація сппр в сфері маркетингу, менеджменту, банківській та торгівельній діяльності
9. Індивідуальні якості менеджера й стиль керівництва в процесі ухвалення рішення
Вплив індивідуальних якостей на процеси прийняття рішень має дві важливі закономірності:
1. Індивідуальні якості людей сильніше впливають на процес розробки, ніж на результат прийняття рішення.
2. Усі індивідуальні якості людей реально взаємозалежні й невіддільні одна від одної.
Управлінець - жива людина, тому в його діяльності можуть виявитися такі риси, як "відрив від реальності", домінування власного бачення ситуації. У результаті рішення можуть прийматися на основі не стільки об'єктивного аналізу, скільки суб'єктивного уявлення про дійсність.
Очевидно, що людська поведінка не завжди має логічний характер. Почуття й емоції "конкурують" з розумом і логікою. Тому стає зрозумілим "амплітудне" прийняття рішень людиною - рішення коливаються від спонтанних і несподіваних до логічних і розрахованих. Процес прийняття рішень - поєднання розрахунку, інтуїції, почуттів на певний момент часу.
Приймаючи рішення інтуїтивного характеру, менеджери віддають перевагу відчуттю правильного вибору. Рішення, що ґрунтуються на судженні, багато в чому схожі з інтуїтивними методами. Але в їх основі лежать знання й достатньо осмислений досвід минулого. Досвід менеджера є певним бар'єром для зайвого виявлення в управлінській роботі "інтуїтивного» та інших підходів, водночас будь-який досвід моделює ситуацію в параметрах минулого. Питання в тому, чи здатний управлінець об'єктивно й точно виявити ступінь "збігу ситуацій" - минулої та теперішньої.
За ступенем участі підлеглих у процесі прийняття рішень виділяють відповідні стилі керівництва.
1. Класифікація Д. Макгрегора. побудована на основі "дистанційності" керівників і підлеглих та ступеня участі працівників у прийнятті рішень. Макгре-гор виділив два протилежних стилі: авторитарний, що отримав назву теорія "X", і демократичний - теорія "У". Згідно з теорією "X" люди розглядаються як пасивні й ледачі істоти, які уникають відповідальності. За теорією "У" люди - творчі й активні істоти, які прагнуть до відповідальності й досягнення цілей організації.
2. Класифікація Р. Лайкерта:
- Експлуататорсько-авторитарний стиль- Прихильно-авторитарний стиль -Консультативно-демократичний стиль - Партисипативний стиль
3. Класифікація р. Таненбаума та у. Шмідта.
- керівник здатний прийняти рішення, що беззаперечно виконується співробітниками;
- керівник повинен переконати у своєму рішенні рядових співробітників;
- керівник знайомить з рішенням співробітників, але має відповісти на їхні питання;
- керівник повідомляє пробне рішення, яке можна змінити після консультацій;
- керівник формулює проблему, розглядає пропозиції, потім приймає рішення:
- керівник визначає питання, в межах яких співробітники приймають рішення:
- керівник і співробітники спільно приймають рішення.
За рівнями організації управлінських рішень: Диктаторський стиль характерний для керівників, що приймають рішення на автократичному рівні. Реалізаторський - керівникам, що приймають рішення на автономному рівні.Організаторський - керівники, що приймають рішення на локально-колегіальному рівні. Координаторський - рішення приймаються на клініко-колегіальному рівні. Маргінальний стиль - для керівників, що приймають рішення на метаколегіальному рівні.