- •Визначення основних понять теорії пур: проблема, проблемна ситуація, мета, перевага.
- •Сутність, завдання, предмет, функції й об’єкти ур
- •Загальні підходи до пр. Специфічні підходи до розробки ур.
- •4.Основні методологічні принципи системного аналізу до процедур пур
- •Ситуаційний підхід: поняття, методологія, прнципи
- •Природа ур. Класифікація ур. Вимоги до ур.
- •9. Індивідуальні якості менеджера й стиль керівництва в процесі ухвалення рішення
- •3. Класифікація р. Таненбаума та у. Шмідта.
- •11. Соціально – психологічні аспекти контролю
- •12. Неформальні аспекти розробки рішень
- •10. Параметри, що впливають на повноту прояви відповідальності. Модель Врума-Йєттона.
- •13. Методи діагностики проблеми управління
- •14. Методи генерації ідей, оцінювання і вибору варіанта рішення
- •15. Когнітивна психологія та прийняття управлінських рішень. Нейроекономіка.
- •16. Математичне програмування як засіб прийняття оптимальних управлінських рішень
- •17. Задачі лінійного програмування
- •18. Розв’язування задач планування виробництва, економічного аналізу, зміни запасів ресурсів та цін продукції на основі лінійного програмування
- •19. Задача про товарний портфель. Задача комівояжера
- •20. Економіко-математична модель розподілу ресурсів
- •21. Оптимальний розподіл коштів між підприємствами
- •22. Логістика і транспортні задачі. Загальна постановка та математична модель класичної транспортної задачі.
- •23. Некласична постановка транспортної задачі.
- •24. Задачі багатокритеріальної оптимізації
- •25. Ефективні рішення та Парето-оптимальні рішення.
- •26. Загальна характеристика евристичних методів.
- •27. Метод експертних оцінок. Класифікація методів експертних оцінок.
- •28. Методи індивідуальної роботи. Колективні експертні оцінки.
- •29. Методика проведення експертної оцінки. Етапи експертизи.
- •30. Формування експертних оцінок та оцінка узгодженості експертів.
- •31. Метод «Дельфі».
- •32. Використання експертних систем для підтримки прийняття управлінських рішень.
- •33. Прогнозування: сутність, види, методи.
- •34. Вибір оптимального методу прогнозування. Оцінка прогнозу.
- •35. Аналіз часових рядів: метод екстраполяції на основі аналітичних показників рядів динаміки, екстраполяції на основі плинної середньої, екстраполяція тренда.
- •36. Каузальні методи прогнозування.
- •37. Застосування якісних методів прогнозування при прийнятті управлінських рішень
- •38. Ризик. Невизначеність. Ризик-менеджмент.
- •39. Прийняття рішень в умові невизначеності. Основні критерії.
- •4) Критерій Ходжа-Лемана:
- •40. Поняття ризику. Види та міра ризиків
- •41. Моделі прийняття рішень в умовах ризику
- •42. Прийняття рішень за допомогою побудови дерева рішень
- •43. Стратегічний менеджмент і стратегічні рішення. Особливості стратегічних та оперативних управлінських рішень.
- •44. Стратегічне мислення і бачення організації. Стадії прийняття стратегічного рішення.
- •45. Місія організації. Прийняття рішення про визначення і встановлення цілей організації.
- •46. Стратегічний та оперативний маркетинг. Процес стратегічного маркетингового управління.
- •47. Методики swot-аналізу, bcg-аналізу
- •48. Модель п’яти сил Портера
- •49. Основні аспекти розробки ур в сфері управління фінансами організації
- •50. Моделі оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства Модель основного балансового рівняння
- •Модель беззбитковості
- •Методи дисконтування
- •51. Інвестиційні рішення: види, сутність, приклади
- •52. Модель беззбитковості
- •53. Прийняття рішень щодо залучення чи звільнення персоналу. Основні етапи процесу відбору персоналу. Методи пошуку кандидатів.
- •54. Ур щодо професійної діяльності працівників. Оцінка персоналу. Пур щодо формування системи стимулювання
- •55. Класифікація сппр в сфері маркетингу, менеджменту, банківській та торгівельній діяльності
44. Стратегічне мислення і бачення організації. Стадії прийняття стратегічного рішення.
У контексті організаційного розвитку виявляються особливості стратегічних рішень менеджменту, зокрема ті, що стосуються стратегічного мислення. Можна сказати, що важливим принципом прийняття рішень у діяльності менеджера є "глокальність" (мислити глобально - діяти локально). Стратегічне мислення має за основу навички використання системного аналізу на двох рівнях: усвідомлення і розуміння. Системний підхід - це не набір якихось установок або інструкцій для менеджерів, а засіб мислення стосовно організації та управління. Для успішного опанування навичок системного мислення необхідно мати на увазі стадії прийняття рішення:
- аналіз (розчленування завдання на частини);
- синтез (з'єднання частин по-новому);
- оцінка (вивчення наслідків того, що утворилося).
Найбільш успішні організації вирізняються переконливим стратегічним баченням, умінням спрямовувати потенціал своїх підрозділів на ту діяльність, де вона буде належним чином сприйнята споживачами й іншими суб'єктами зовнішнього середовища. Відповідно до способу стратегічного бачення можна виділити такі типи організацій залежно від їх поведінки на ринку: які керують подіями, які реагують на події, які стежать за розвитком подій, які розмірковують, чому так сталося.
Бачення - це керівна філософія бізнесу, обґрунтування існування організації, не сама мета, а її основне відчуття. Тобто бачення - це ідеальна картина майбутнього, той стан, якого можна досягти за найсприятливіших умов. Воно визначає рівень амбіцій організації в процесі стратегічного планування. Концепція "бачення" має чимало прихильників у сучасних організаціях. її значення обумовлюється такими факторами.
1. Бачення є хорошим засобом мотивації персоналу організацій, особливо великих.
2. Бачення створює відчуття перспективи в діяльності організації, забезпечує спадковість її послідовних цілей.
45. Місія організації. Прийняття рішення про визначення і встановлення цілей організації.
Місія організації - чітко сформовані принципи її існування. Проголошення місії - це називання тих орієнтирів і загальних цілей, яких намагається досягти організація. Це те, що в остаточному підсумку вона хоче отримати від своєї діяльності.
Особливе значення місії для діяльності організації полягає в тому, що вона:
- базис, точка опори для всіх управлінських рішень організації, для подальшого визначення її цілей і завдань;
- створює впевненість, що організація прагне до несуперечливих, зрозумілих, порівнювальних цілей;
- допомагає зосереджувати зусилля працівників на обраному напрямі, об'єднувати їх дії;
- створює порозуміння і підтримку серед зовнішніх учасників, тих, які зацікавлені в її успіху.
Якщо управлінці (та персонал у цілому) не знають місії організації як орієнтиру, то в них немає постійної точки відліку для прийняття ефективних рішень. Місія зазвичай формалізується, закріплюється в програмній заяві організації.
Таким чином, зміст місії повинен формуватися з кількох компонентів: Опис продуктів (послуг), які надає організація, Визначення своїх основних споживачів, Загальне визначення цілей організації, Технологія, Філософія, Внутрішня концепція, в рамках якої організація описує власне враження про себе, Зовнішній образ організації, її імідж. Формується місія власниками і вищим керівництвом організації.
Формулюючи місію, потрібно остерігатися вибору занадто складної місії чи, навпаки, дуже вузької, що обмежує керівників у розгляді альтернативних рішень, особливо розрахованих на перспективу.
Мета - це бажане, необхідне й можливе в майбутньому становище організації та результатів її діяльності. Тому вирішальна роль у прийнятті стратегічних рішень має відводитися якісному визначенню цілей організації та їх структуризації за напрямами діяльності, підрозділами й досяганням у часі. Цілі розробляються на різні періоди діяльності організації, і залежно від цього виділяють такі їх групи: оперативні (до одного місяця); тактичні (до одного року); стратегічні (на кілька років).
На постановку цілей впливає різноманіття факторів, які за своїм складом можуть бути поділені на такі групи: бажання суб'єктів управління організації; можливості організації та її структурних підрозділів, а також загальна організаційна культура; стан зовнішнього середовища організації.
Процес формування організаційних цілей достатньо складний і трудомісткий, тому здійснюється в кілька етапів.
1. Аналіз факторів, які впливають на постановку цілей.
2. Постановка генеральної мети організації.
3. Структуризація генеральної мети за напрямами та видами діяльності, термінами й іншими ознаками.
4. Розробка цілей структурних підрозділів організації.
