- •Визначення основних понять теорії пур: проблема, проблемна ситуація, мета, перевага.
- •Сутність, завдання, предмет, функції й об’єкти ур
- •Загальні підходи до пр. Специфічні підходи до розробки ур.
- •4.Основні методологічні принципи системного аналізу до процедур пур
- •Ситуаційний підхід: поняття, методологія, прнципи
- •Природа ур. Класифікація ур. Вимоги до ур.
- •9. Індивідуальні якості менеджера й стиль керівництва в процесі ухвалення рішення
- •3. Класифікація р. Таненбаума та у. Шмідта.
- •10. Параметри, що впливають на повноту прояви відповідальності. Модель Врума-Йєттона.
- •11. Соціально – психологічні аспекти контролю
- •12. Неформальні аспекти розробки рішень
- •13. Методи діагностики проблеми управління
- •14. Методи генерації ідей, оцінювання і вибору варіанта рішення
- •15. Когнітивна психологія та прийняття управлінських рішень. Нейроекономіка.
- •16. Математичне програмування як засіб прийняття оптимальних управлінських рішень
- •17. Задачі лінійного програмування
- •18. Розв’язування задач планування виробництва, економічного аналізу, зміни запасів ресурсів та цін продукції на основі лінійного програмування
- •19. Задача про товарний портфель. Задача комівояжера
- •20. Економіко-математична модель розподілу ресурсів
- •21. Оптимальний розподіл коштів між підприємствами
- •22. Логістика і транспортні задачі. Загальна постановка та математична модель класичної транспортної задачі.
- •23. Некласична постановка транспортної задачі.
- •24. Задачі багатокритеріальної оптимізації
- •25. Ефективні рішення та Парето-оптимальні рішення.
- •26. Загальна характеристика евристичних методів.
- •27. Метод експертних оцінок. Класифікація методів експертних оцінок.
- •28. Методи індивідуальної роботи. Колективні експертні оцінки.
- •29. Методика проведення експертної оцінки. Етапи експертизи.
- •30. Формування експертних оцінок та оцінка узгодженості експертів.
- •31. Метод «Дельфі».
- •32. Використання експертних систем для підтримки прийняття управлінських рішень.
- •33. Прогнозування: сутність, види, методи.
- •34. Вибір оптимального методу прогнозування. Оцінка прогнозу.
- •35. Аналіз часових рядів: метод екстраполяції на основі аналітичних показників рядів динаміки, екстраполяції на основі плинної середньої, екстраполяція тренда.
- •36. Каузальні методи прогнозування.
- •37. Застосування якісних методів прогнозування при прийнятті управлінських рішень
- •38. Ризик. Невизначеність. Ризик-менеджмент.
- •39. Прийняття рішень в умові невизначеності. Основні критерії.
- •4) Критерій Ходжа-Лемана:
- •40. Поняття ризику. Види та міра ризиків
- •41. Моделі прийняття рішень в умовах ризику
- •42. Прийняття рішень за допомогою побудови дерева рішень
- •43. Стратегічний менеджмент і стратегічні рішення. Особливості стратегічних та оперативних управлінських рішень.
- •44. Стратегічне мислення і бачення організації. Стадії прийняття стратегічного рішення.
- •45. Місія організації. Прийняття рішення про визначення і встановлення цілей організації.
- •46. Стратегічний та оперативний маркетинг. Процес стратегічного маркетингового управління.
- •47. Методики swot-аналізу, bcg-аналізу
- •48. Модель п’яти сил Портера
- •49. Основні аспекти розробки ур в сфері управління фінансами організації
- •50. Моделі оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства Модель основного балансового рівняння
- •Модель беззбитковості
- •Методи дисконтування
- •51. Інвестиційні рішення: види, сутність, приклади
- •52. Модель беззбитковості
- •53. Прийняття рішень щодо залучення чи звільнення персоналу. Основні етапи процесу відбору персоналу. Методи пошуку кандидатів.
- •54. Ур щодо професійної діяльності працівників. Оцінка персоналу. Пур щодо формування системи стимулювання
- •55. Класифікація сппр в сфері маркетингу, менеджменту, банківській та торгівельній діяльності
26. Загальна характеристика евристичних методів.
Евристичні методи – методи неформального аналізу на основі досвіду, інтуїції тощо.
Евристичні методи базуються на використанні особистісних якостей певних людей, у тому числі управлінців. Вони передбачають включення творчого мислення в процес розробки рішення, дозволяють генерувати нові ідеї, використання яких дає можливість підвищувати ефективність виконання управлінських завдань. Евристичні методи набули поширення у практиці прогнозування ринкової кон'юнктури, динаміки ряду факторів, оскільки вибір поглядів експертів дозволяє отримати необхідну інформацію щодо певного процесу чи явища, відповідні прогнозні оцінки. Евристичні методи спираються на досвід, здоровий глузд і аналогії у прийнятті рішень.
Евристичні методи використовують: у визначенні цілей; експертному прогнозі; аналізі сценарію розвитку ситуації; генеруванні та дослідженні альтернатив; під час дослідження рейтингів об'єктів або процесів; для прийняття індивідуальних і колективних рішень тощо. Методи евристичного програмування використовують у складних системах з великою кількістю чинників, для розв'язання слабоструктурованих завдань, не виражених кількісно в явній формі, а описаних декларативно у вигляді дескриптивної моделі.
27. Метод експертних оцінок. Класифікація методів експертних оцінок.
Важливим засобом об'єднання формального й неформального методів аналізу є метод експертних оцінок, який належить до евристичного програмування. Причини залучення експертів до відповідних оцінок обумовлені багатьма чинниками: неможливістю кількісного вимірювання деяких показників, відсутністю відповідних вимірювальних приладів, складністю досліджуваних явищ, великими витратами коштів або часу при вимірюванні, відсутністю необхідних обсягів вірогідної інформації, суб'єктивністю досліджуваних характеристик тощо.
Усі методи експертних оцінок поділяють на два класи.
1. Методи індивідуальних експертних оцінок ґрунтуються на використанні думок експертів-фахівців незалежно один від одного. Найчастіше застосовуються методи інтерв'ю, анкетування, аналітичних експертних оцінок і т. д. За методом інтерв'ю експертові ставляться заздалегідь підготовлені питання, на які він дає відповіді. За методом анкетування експерт письмово відповідає на питання про об'єкт аналізу. Аналітичні експертні оцінки передбачають ретельну самостійну роботу над аналізом досліджуваного об'єкта чи процесу, результати якої експерт оформлює у вигляді доповідної записки. Основні переваги методів індивідуальних експертних оцінок - можливість максимального використання індивідуальних здібностей експерта й обмеженість психологічного тиску на нього.
2. Методи колективних експертних оцінок ґрунтуються на принципах виявлення колективної думки експертів щодо об'єкта або процесу. При цьому група експертів може використовуватись для:
- колективної роботи "за круглим столом" (метод комісій, мозкова атака тощо);
- збирання вхідних даних у методі Делфі і т. д.;
- проведення ділової гри;
- розробки сценарію дій щодо прийняття рішення;
- побудови дерева рішень і т. ін.
