Бюджети сіл

Бюджети міст районного підпорядкування

Бюджети районів у містах

Бюджети селищ

3 – й рівень

Рисунок 1.1. Структурна побудова бюджету України

організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення центра­лізованого фонду грошових коштів держави і його використан­ня на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задо­волення інших суспільних потреб.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід від­значити, що він є складовою грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продук­ту і національного доходу України.

Історично склалися три моделі централізації фінансових ресурсів країни у бюджеті: американська (25-30% ВВП), західноєвропейська (35-45% ВВП) та скандинавська (50-60% ВВП). Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів; це надає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важ­ливих галузях економічного та соціального розвитку, здійс­нювати єдину економічну і фінансову політику.

Враховуючи наявність різних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету повинно належати центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та не­виробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому обсязі розподільчі та перерозподільчі процеси, у державі немає.

До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, відносяться наступні :

• у державному бюджеті сконцентровано приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;

• за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні витрати;

• упорядкування і виконання державного бюджету ув’язано з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів;

• державний бюджет є основним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;

• державний бюджет виступає інструментом фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;

• державний бюджет є головним джерелом коштів, необхідних для діяльності держави.

Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозпо­діл, тобто після первинного розподілу валового внутрішньо­го продукту на основни його складові здійснюється вторин­ний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів. Економічна природа бюджету якраз проявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству унікальні блага та послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека та правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.

До специфічних ознак бюджетних відносин слід віднести:

1) перерозподільчий характер – бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, а також перерозподіл грошових коштів у часі через використання державних позик;

2) всеохоплюючий характер – в ці відносини вступають усі юридичні і фізичні особи;

3) законодавче регулювання, яке здійснюється Бюджетним кодексом, податковим законодавством, прийняттям Закону про бюджет на відповідний бюджетний рік, іншими законами і нормативними актами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків.

За формою прояву державний бюджет - це головний фінансовий план держави на поточний рік, що має силу закону, в якому відображається діяльність держави і місцевих органів влади та управління. Бюджет як фінансовий план держави відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій.

Обсяг бюджету – це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального і ефективного використання коштів.

Сутність державного бюджету реалізується через його функції: мобілізацію коштів в руках держави, їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб, а також контроль за своєчасністю і повнотою надходження фінансових ресурсів в розпорядження держави, ефективністю їх використання.

Функції державного бюджету об’єктивні, однак поява притаманних бюджету властивостей, його використання як інструмента розподілу і контролю можливе тільки в процесі людської діяльності, що знаходить своє відображення в бюджетному механізмі.

Таким чином, до основних функцій, що виконує бюджет слід віднести наступні:

• здійснює перерозподіл національного доходу;

• створює умови для державного регулювання і стимулювання економіки;

• фінансово реалізує державну соціальну політику;

• впливає на структурну перебудову економіки;

• встановлює напрямки зовнішньоекономічних зв’язків держави;

• стабілізує процес суспільного відтворення.

Згідно із світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах зростатиме по мірі розвитку ринкових відносин, і бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою своїх функцій.

На кожному етапі розвитку цивілізованої держави органи державної влади та управління повинні розробити такий бюд­жетний механізм, який забезпечив би втілення поставлених завдань. За умов розбудови української держави реалізація специфічних завдань вимагає нетрадиційних підходів до роз­робки бюджетного механізму.

З економічної точки зору бюджетний механізм — це сукуп­ність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість бюджетних від­носин на вирішення економічних і соціальних завдань на певному етапі розвитку держави.

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за до­помогою яких держава здійснювала б розподільчі і перерозподільчі функції. За умов переходу до ринку ці важелі по­винні бути систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму, які б включали в себе: розробку зако­нодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання, нормування, фінансування, внутрішньобюджетного розподілу і перерозпо­ділу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, еко­номічного санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Тому головними завданнями бюджетної політики України за умов поглиблення ринкових реформ є:

- призупинення спаду виробництва;

- забезпечення фінансової стабілізації. Для цього треба насамперед здійснити невідкладні заходи зі зміцнення грошо­вого обігу, як підґрунтя для успішних економічних реформ. Лише за умов стійкого і добре організованого грошового обігу можна реалізувати взаємозв'язки між усіма учасниками та складовими господарського механізму;

- стимулювання інвестиційної активності, намагання збіль­шення частки фонду нагромадження в усьому обсязі націо­нального доходу;

- зменшення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;

- зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удос­коналення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

- створення системи дієвого фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;

- посилення контролю за обсягом державного боргу.

У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпе­чує акумулювання коштів, необхідних для фінансування дер­жави, використовується не лише для часткового перерозподі­лу доходів з метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин державний бюджет відіграє важливу роль, але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво та сферу соціальних відносин. Тому бюджет використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінан­сових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території. Нині завдяки державному бюдже­тові України між галузями та регіонами, а також серед насе­лення перерозподіляється майже 50% від усього обсягу вало­вого внутрішнього продукту.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляють­ся через бюджетну систему. Але за умов перехідної економіки провідна роль бюджету як в перерозподілі фінансових ресур­сів зокрема, так і національного багатства в цілому, є об'єк­тивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз є інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими ме­тодами, у тому числі й ринковими.

Згідно зі світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, і бюд­жет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється від 30 до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту. Тому треба виділити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для України є одним із найважливіших завдань.

За умов переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні спрямовуватись насамперед на фі­нансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення, бюджет України, як і бюджети роз­винених країн, слід вважати економічною категорією, центра­лізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.