Ст. 187 Розбій

Розбій належить до найбільш небезпечних ко­рисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об'єкти: право власності й особу (її психічну та фізичну недоторканність).

З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з ме­тою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, не­безпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти, як правило, рап­тову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, на­сильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого - від грабежу.

Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним на­сильством, яке при розбої має так званий інструментальний харак­тер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях на­сильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в не­безпечних для життя та здоров'я умовах). У разі, якщо застосуван­ня чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу, вчинене не охоплюється складом роз­бою. Такі дії винного, залежно від обставин справи, можуть бути кваліфіковані як відповідний злочин проти життя та здоров'я осо­би або злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян [наприклад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125), погроза або на­сильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350) тощо].

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійсню­ється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому в заволодінні чужим майном.

• Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка

зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, середньої тяжкості або тя­жкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосу­вання електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо) (п. 10 по­станови) .

• Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно

застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (погроза вбити, заподіяти тяжке або се­редньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я або втратою працездатності).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), розраховує на те, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця по­гроза буде реалізована, і бажає, щоб у потерпілого склалося таке враження. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або її макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погро­зи. Для кваліфікації діяння за ст. 187 не має значення, чи мав вин­ний намір погрозу насильством, небезпечним для життя або здо­ров'я, виконувати.

Суб'єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона розбою характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторо­ни є мета, з якою здійснюється напад - заволодіння чужим майном.

Кваліфікованими та особливо кваліфікованими складами розбою є розбій:

1. вчинений за попередньою змовою групою осіб;

2. особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2);

3) організованою групою (ч. 4);

4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3);

5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4);

6) спрямований на заволодіння майном у великих розмірах;

7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

Визначення обтяжуючою розбій обставиною вчинення його особою, яка раніше вчинили розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), означає, що на відміну від інших злочинів проти власності, повтор­ність як кваліфікуючу ознаку розбою утворює попереднє вчинення розбійником лише двох злочинів - розбою і бандитизму (ст. 257). При цьому поняття «розбій» вживається в широкому розумінні. Йдеться не лише про розбій як злочин проти власності, передбаче­ний ст. 187, а й про розбій як спосіб вчинення інших злочинів (ч. З ст. 262, ч. З ст. 289, ч. З ст. 308, ч. З ст. 312, ч. З ст. 313, ч. З ст. 410, ч. 2 ст. 433).

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушко­джень, має місце тоді, коли потерпілому в процесі розбійного на­паду було заподіяно такі ушкодження (поняття тяжких тілесних ушкоджень визначено у ст. 121).

Розбій - усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою за­стосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, неза­лежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.