- •Мвс України Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
- •З курсу «Кримінальне право» за темою № 30 «Злочини проти власності»
- •План лекції:
- •Література
- •1. Поняття злочинів проти власності, їх види і загальна характеристика.
- •Ст. 186Грабіж
- •Ст. 187 Розбій
- •Ст. 188 Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання
- •Ст. 189 Вимагання
- •Ст. 190 Шахрайство
- •Ст. 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
- •3. Діяння, які характеризуються протиправним, як правило, корисливим заподіянням шкоди, без заволодіння чужим майном.
- •Ст. 192Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
- •Ст. 193 Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
- •Ст. 198 Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом
- •Некорисливі посягання на власність
- •Ст. 194 Умисне знищення або пошкодження майна
- •Ст. 195 Погроза знищення майна
- •Ст. 196 Необережне знищення або пошкодження майна
- •Ст. 197 Порушення обов'язків щодо охорони майна
- •Злочини, пов'язані з самовільним зайняттям земельної ділянки та самовільним будівництвом
- •Висновки
Ст. 198 Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом
Об'єктом цього злочину є встановлений законом порядок придбання і відчуження майна, який забезпечує право власності.
Предметом злочину є майно, завідомо одержане злочинним шляхом, тобто майно, яке прямо або опосередковано отримано в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння. Таке майно може бути здобуте як шляхом вчинення злочину, так і шляхом вчинення діяння, яке містить ознаки злочину, але в силу передбачених законом обставин не тягне кримінальної відповідальності (наприклад, вчинене особою, яка не є суб'єктом злочину через неосудність або недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність).
Злочинний спосіб, у який одержано таке майно, для кваліфікації діяння за ст. 198 значення не має. Це можуть бути: викрадення майна, його привласнення, вимагання, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, одержання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, вбивство з корисливих мотивів тощо.
Не може бути визнано предметом цього злочину: 1) майно, яке одержано не злочинним шляхом, а внаслідок вчинення адміністративного чи іншого правопорушення; 2) майно, отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом, наприклад товари, куплені за викрадені гроші; 3) майно, не одержане, а виготовлене злочинним шляхом, наприклад у результаті заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (ст. 204) тощо; 4) предмети (зброя, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі та отруйні речовини, прекурсори), які вилучені з вільного цивільно-правового обігу (або обмежені у ньому) і незаконний збут, придбання чи зберігання яких утворюють самостійні склади злочинів (наприклад, передбачених статтями 307, 309, 311, 321).
З об'єктивної сторони злочин полягає у заздалегідь не обіцяних діях із майном, завідомо здобутим злочинним шляхом, у формі: 1) придбання; 2) отримання; 3) зберігання; 4) збуту.
Придбання і отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, є близькими за своїм змістом поняттями. І придбання, і отримання забезпечує можливість розпоряджатися вказаним майном як своїм власним (володіти ним, використовувати його, відчужувати). Відрізняються вони способом набуття такої можливості. Придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає оплатне (купівля) чи інше компенсаційне (відплатне - обмін, прийняття в рахунок погашення боргу тощо) одержання такого майна. Отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає безоплатне одержання такого майна (наприклад, як подарунок, спадок).
Збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом,- це оплатне чи безоплатне відчуження майна іншій особі. Такі дії можуть бути вчинені у формі продажу, дарування, обміну тощо і з правової точки зору являють собою недійсні правочини.
Під зберіганням майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, слід розуміти більш-менш тривале»володіння майном, в процесі якого винний, зберігає контроль над ним. Воно може знаходитись при ньому, у його оселі, транспортному засобі чи у будь-якому іншому відомому винному місці.
Відповідальність за ст. 198 настає лише за таке придбання, отримання, зберігання або збут зазначеного вище майна, яке не було заздалегідь обіцяне. Якщо виконання зазначених дій було заздалегідь обіцяне виконавцеві або співучасникові злочину, відповідальність настає не за ст. 198, а за співучасть у конкретному злочині.
Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, підлягає кваліфікації за ст. 198 лише у разі, якщо такі дії не містять ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ознаки такої легалізації передбачені у ст. 209.
Злочин вважається закінченим з моменту одержання зазначеного у ст. 198 майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.
Суб'єкт злочину - загальний. Заздалегідь не обіцяне придбання, отримання, збут та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів - за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що придбаває, отримує, збуває або зберігає майно, одержане злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії. Усвідомлення того, що майно одержане злочинним шляхом, є обов'язковою ознакою інтелектуального моменту умислу винного. При цьому точна обізнаність щодо характеру та конкретних обставин вчиненого так званого предикатного злочину не вимагається.
Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198), слід відмежовувати від легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209). Основні відмінності між цими злочинами полягають в ознаках об'єктивної та суб'єктивної сторін. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 198, становлять лише придбання, отримання, збут або зберігання зазначеного майна. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209, характеризується іншими діями, зокрема вчиненням фінансової операції чи укладенням угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння. Придбання, отримання, збут або зберігання майна також можуть бути складовими зазначених у ст. 209 дій, однак вони, по-перше, не вичерпують їх, а, по-друге, мають іншу спрямованість. Дії, описані у ст. 209, спрямовані на надання легального статусу (легалізацію, відмивання) коштам та іншому майну, одержаним злочинним шляхом, через використання його під виглядом законного у фінансових операціях, інших угодах. Водночас, для вчинення дій, передбачених у ст. 198, така мета не є характерною.
