Ст. 198 Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержа­ного злочинним шляхом

Об'єктом цього злочину є встановлений законом порядок придбання і відчуження майна, який забезпечує право власності.

Предметом злочину є майно, завідомо одержане злочинним шляхом, тобто майно, яке прямо або опосередковано отримано в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння. Таке майно може бути здобуте як шляхом вчинення злочину, так і шляхом вчинення діяння, яке містить ознаки злочину, але в силу передба­чених законом обставин не тягне кримінальної відповідальності (наприклад, вчинене особою, яка не є суб'єктом злочину через не­осудність або недосягнення віку, з якого настає кримінальна від­повідальність).

Злочинний спосіб, у який одержано таке майно, для кваліфіка­ції діяння за ст. 198 значення не має. Це можуть бути: викрадення майна, його привласнення, вимагання, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, одержання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, вбив­ство з корисливих мотивів тощо.

Не може бути визнано предметом цього злочину: 1) майно, яке одержано не злочинним шляхом, а внаслідок вчинення адміністра­тивного чи іншого правопорушення; 2) майно, отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом, наприклад товари, куплені за ви­крадені гроші; 3) майно, не одержане, а виготовлене злочинним шляхом, наприклад у результаті заняття забороненими видами го­сподарської діяльності (ст. 203), збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (ст. 204) тощо; 4) предмети (зброя, радіоакти­вні матеріали, наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі та от­руйні речовини, прекурсори), які вилучені з вільного цивільно-правового обігу (або обмежені у ньому) і незаконний збут, при­дбання чи зберігання яких утворюють самостійні склади злочинів (наприклад, передбачених статтями 307, 309, 311, 321).

З об'єктивної сторони злочин полягає у заздалегідь не обіця­них діях із майном, завідомо здобутим злочинним шляхом, у фор­мі: 1) придбання; 2) отримання; 3) зберігання; 4) збуту.

Придбання і отримання майна, завідомо одержаного злочин­ним шляхом, є близькими за своїм змістом поняттями. І придбан­ня, і отримання забезпечує можливість розпоряджатися вказаним майном як своїм власним (володіти ним, використовувати його, відчужувати). Відрізняються вони способом набуття такої можли­вості. Придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає оплатне (купівля) чи інше компенсаційне (відплатне - обмін, прийняття в рахунок погашення боргу тощо) одержання та­кого майна. Отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає безоплатне одержання такого майна (напри­клад, як подарунок, спадок).

Збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом,- це оплат­не чи безоплатне відчуження майна іншій особі. Такі дії можуть бути вчинені у формі продажу, дарування, обміну тощо і з право­вої точки зору являють собою недійсні правочини.

Під зберіганням майна, завідомо одержаного злочинним шля­хом, слід розуміти більш-менш тривале»володіння майном, в про­цесі якого винний, зберігає контроль над ним. Воно може знаходи­тись при ньому, у його оселі, транспортному засобі чи у будь-якому іншому відомому винному місці.

Відповідальність за ст. 198 настає лише за таке придбання, отримання, зберігання або збут зазначеного вище майна, яке не було заздалегідь обіцяне. Якщо виконання зазначених дій було заздалегідь обіцяне виконавцеві або співучасникові злочину, від­повідальність настає не за ст. 198, а за співучасть у конкретному злочині.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, підлягає кваліфікації за ст. 198 лише у разі, якщо такі дії не містять ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ознаки такої легалізації передбачені у ст. 209.

Злочин вважається закінченим з моменту одержання зазначено­го у ст. 198 майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.

Суб'єкт злочину - загальний. Заздалегідь не обіцяне придбан­ня, отримання, збут та зберігання майна, завідомо одержаного зло­чинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шко­ди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю зло­чинів - за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом. Особа усвідомлює, що придбаває, отримує, збуває або зберігає майно, одержане злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії. Усвідомлення того, що майно одержане злочинним шляхом, є обов'язковою ознакою інтелектуального моменту умислу винного. При цьому точна обізнаність щодо характеру та конкретних обста­вин вчиненого так званого предикатного злочину не вимагається.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198), слід відмежовувати від легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209). Основні відмінності між цими злочинами полягають в ознаках об'єктивної та суб'єктивної сторін. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 198, становлять лише придбання, отри­мання, збут або зберігання зазначеного майна. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209, характеризується іншими діями, зокрема вчиненням фінансової операції чи укладенням угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок суспільно не­безпечного протиправного діяння. Придбання, отримання, збут або зберігання майна також можуть бути складовими зазначених у ст. 209 дій, однак вони, по-перше, не вичерпують їх, а, по-друге, мають іншу спрямованість. Дії, описані у ст. 209, спрямовані на надання легального статусу (легалізацію, відмивання) коштам та іншому майну, одержаним злочинним шляхом, через використан­ня його під виглядом законного у фінансових операціях, інших угодах. Водночас, для вчинення дій, передбачених у ст. 198, така мета не є характерною.