4. Некорисливі посягання на власність

Цю групу складають злочини, передбачені статтями 194-197. їх об'єднує і водночас відрізняє від інших злочинів проти власнос­ті те, що вони: 1) є некорисливими; 2) пов'язані із заподіянням майнової шкоди власникові специфічними способами - шляхом знищення або пошкодження майна (погрози його знищення) чи порушення обов'язків щодо охорони майна.

Злочини цієї групи можна поділити на дві підгрупи, першу з яких складають діяння, що пов'язані із знищенням або пошко­дженням майна чи погрозою його знищення (статті 194-196), дру­гу - діяння, що полягають у порушенні обов'язків щодо охорони майна (ст. 197).

Майну як предмету злочинів проти власності, пов'язаних з йо­го знищенням чи пошкодженням (статті 194-196), притаманні пе­вні особливості порівняно з майном як предметом викрадення, привласнення, вимагання майна, заволодіння ним шляхом шахрай­ства або зловживання службової особи своїм службовим станови­щем (статті 185-187, 189-191). Адже, як правило, неможливим є викрадення нерухомого майна, лісів, надр як таких. Знищення ж перелічених об'єктів або їх пошкодження є реально можливим. З іншого боку, можна вимагати право на майно, але знищити чи пошкодити таке право неможливо.

Предметом злочинів проти власності, пов'язаних з його знищен­ням чи пошкодженням, може бути будь-яке рухоме або нерухоме майно, крім випадків, коли знищення чи пошкодження майна є озна­кою іншого самостійного складу злочину або способом вчинення більш тяжкого злочину (наприклад, статті 113, 189, 338, 399, 411).

Предметом знищення чи пошкодження майна може бути лише чуже майно. Знищення чи пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочину. Знищення або пошкодження осо­бою майна, яке було предметом вчиненого нею викрадення, квалі­фікується тільки як викрадення.

Злочини проти власності цієї групи з суб'єктивної сторони характеризуються умисною (умисне знищення або пошкодження майна, погроза знищення майна) або необережною (необережне знищення або пошкодження майна, порушення обов'язків щодо охорони майна) формою вини.

Ст. 194 Умисне знищення або пошкодження майна

Додат­ковими факультативними об'єктами цього злочину можуть ви­ступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров'я

людини.

Об'єктивна сторона складу цього злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні чи по­шкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здій­снені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом утворює кваліфікований склад цього зло­чину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194. Використання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (наприклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошкодження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.

Якщо знищення чи пошкодження майна є ознакою іншого злочину, то такі дії, за загальним правилом, кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Додатко­во кваліфікувати їх ще й за ст. 194 необхідно лише у випадках, якщо зазначені дії вчинювались способом чи спричинили суспіль­но небезпечні наслідки, які не враховані у статті, що передбачає відповідальність за такий злочин. Такою (за ч. 2 ст. 355 та ч. 2 ст. 194), наприклад, має бути правова оцінка дій, які знайшли ви­раз у примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-пра­вових зобов'язань, поєднаному з пошкодженням чи знищенням майна шляхом вибуху, підпалу чи іншим загально небезпечним способом.

Термінологічна конструкція «знищення або пошкодження» пе­редбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповід­них суспільно небезпечних наслідків. При цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов'язує момент за­кінчення злочину.

Знищення майна - це доведення майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно пе­рестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Пошкодженням майна визнається погіршення якості, змен­шення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридат­ний за її цільовим призначенням стан.

У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено вна­слідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки зменшилась його цінність, потрібні спе­ціальні знання, необхідно призначати відповідну експертизу.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194, є матеріальним. Обов'язковими ознаками його об'єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причинний зв'язок між діянням та заподіяною шкодою.

Шкода у великих розмірах - ознака оціночна. Вирішення пи^ тання про те, чи є заподіяна шкода великою, вирішується у кож­ному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи (вартості майна, обсягу, кількості предметів, значущості його для власника, матеріального становища потерпілого тощо). Виходячи із законодавчого визначення значної шкоди як кваліфікуючої ознаки у ряді інших злочинів проти власності (п. 2 примітки до ст. 185), видається, що шкода у великому розмірі в складі умисно­го знищення або пошкодження майна може бути визнана тоді, коли цим злочином спричинено матеріальні збитки приблизно на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Цей злочин є закінченим, з моменту, коли чуже майно пошко­джено або знищено і шкода від цього є великою.

Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річ-ного (ч. 1 ст. 194) або 14-річного (ч. 2 ст. 194) віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.

У разі знищення чи пошкодження майна загально небезпечним способом винний передбачає, що він завдає чи може завдати фізич­ної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюється пося­гання, або повинен і міг це передбачати.

Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі на­слідки, психічне ставлення винної особи може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини. У тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом потерпілому з необережності було заподіяно смерть, вчинене слід кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 194. Якщо ж винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передба­чених ч. 2 ст. 194 і відповідною частиною ст. 145.

Мотив і мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важливим у плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжуватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких зло­чинів, як диверсія (ст. 113), вимагання (ст. -189), терористичний акт (ст. 258), масові заворушення (ст. 294).

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошко­дження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи ін­шим загально небезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Підпал полягає у свідомому викликанні пожежі шляхом засто­сування джерела вогню до певних об'єктів.

Умисним знищенням або пошкодженням майна шляхом підпа­лу є знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю чи здоров'ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків (коли такий підпал є загально небезпечним). Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спа­лення у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча цей злочин ознака і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 194.

Вибух - це займання певних об'єктів внаслідок миттєвого хіміч­ного розкладання відповідних хімічних речовин чи їх сумішей та створення сильно нагрітих газів.

Під іншим загально небезпечним способом розуміється будь-який інший, крім підпалу та вибуху, спосіб знищення або пошко­дження майна, внаслідок якого створюється небезпека життю чи здоров'ю багатьох людей, заподіяння шкоди багатьом матеріаль­ним об'єктам тощо (затоплення, поміщення у воду дроту високо­вольтної лінії електропередач, застосування сильнодіючої отрути для отруєння свійських тварин, забруднення парку, пляжу чи ін­шої місцевості небезпечними відходами, організація катастрофи тощо). Загальнонебезпечність способу знищення чи, пошкодження майна визначається з урахуванням факту створення небезпеки для життя чи здоров'я громадян, властивостей майна, якому заподію­ється шкода, засобів знищення чи пошкодження, місця вчинення діяння.

Майнова шкода в особливо великих розмірах, як і майнова шко­да у великих розмірах,- ознаки оціночні. З урахуванням законода­вчих критеріїв визначення значної шкоди, великого і особливо ве­ликого розміру у складах злочинів проти власності, передбачених статтями 185-191 КК, можна зробити висновок, що майнова шко­да в особливо великих розмірах у складі умисного знищення або пошкодження майна матиме місце у разі, коли такими діями запо­діяно майнову шкоду приблизно на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

До умисного знищення або пошкодження майна, що спричини­ло загибель людей, належать випадки вчинення такого діяння, вна­слідок якого сталася смерть хоча б однієї особи.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, зокрема, за­подіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої, тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше особам^ залишення людей без житла або засобів до існування, виведення з ладу повністю або на тривалий час важливих споруд, техніки, три­вале припинення або дезорганізацію роботи підприємства, устано­ви, організації тощо. Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками, вирішується у кожному конкретному випад­ку стосовно конкретних обставин справи.

Умисне знищення чи пошкодження майна в процесі вимагання охоплюється відповідною частиною ст. 189 КК. Додаткової квалі­фікації за ч. 2 ст. 194 воно потребує лише у випадку, коли знищен­ня чи пошкодження майна було здійснене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом.

Ст. 194-1 Умисне пошкодження об'єктів електроенергетики

Предмет злочину - об'єкти електроенергетики. Об'єктом елект­роенергетики є: електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістра­льна теплова мережа.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: суспільно не­безпечними діями, які полягають у пошкодженні чи руйнуванні об'єктів електроенергетики; наслідками у виді порушення чи за­грози порушення нормальної роботи таких об'єктів або спричи­нення небезпеки для життя людей; причинним зв'язком між вка­заними діями і наслідками.

Закон не обумовлює кримінальну відповідальність за цей зло­чин певним способом пошкодження чи руйнування об'єктів елект­роенергетики.

Як і у складі умисного знищення або пошкодження майна, пе­редбаченого ст. 194, термінологічна конструкція «пошкодження та руйнування» за своїм змістом передбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповідних суспільно небезпечних на­слідків, з якими закон пов'язує момент закінчення злочину.

Пошкодження об'єктів електроенергетики передбачає погір­шення якості, зменшення цінності або доведення таких об'єктів на деякий час у непридатний (повною мірою або частково) за їх ці­льовим призначенням стан. Пошкодження таких об'єктів не пе­редбачає обов'язкового виведення їх з ладу. Воно може як змен­шити ефективність функціонування таких об'єктів чи взагалі при­пинити таке функціонування, так і зовсім не вплинути на їх нормальну роботу.

Поняття руйнування — юридичний синонім до поняття зни­щення. Воно передбачає доведення об'єктів електроенергетики до повної непридатності щодо їх цільового призначення. У результаті руйнування відповідний об'єкт взагалі перестає існувати як такий або, щонайменше, його функціонування унеможливлюється.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194^і, є матеріальним. Обов'язковими ознаками його об'єктивної сторони є фактичне пошкодження чи руйнування об'єктів електроенерге­тики, що призвело чи могло призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів або спричинило небезпеку для життя людей.

Під порушенням нормальної роботи об'єктів електроенерге­тики слід розуміти зміну встановленого нормативно-правовими актами режиму функціонування таких об'єктів, у результаті чого припиняється виробництво, передача чи розподіл такими об'єк­тами енергії споживачам, змінюються (зменшуються чи збільшу­ються) обсяги виробництва чи передачі енергії, знижується ефек­тивність функціонування цих об'єктів, знижується рівень безпеки експлуатації енергетичного обладнання таких об'єктів тощо. Та­ким, що могло призвести до порушення нормальної роботи за­значених об'єктів, слід визнавати пошкодження чи руйнування, яке хоча фактично і не порушило встановленого режиму функціо­нування об'єктів електроенергетики (їх нормальну роботу), однак реально поставило під загрозу таку роботу і у разі іншого розвитку подій могло її порушити.

Спричинення небезпеки для життя людей передбачає вини­кнення в результаті пошкодження чи руйнування об'єктів електро­енергетики ситуації, за якої життю людей загрожує реальна небез­пека, яка може виходити як від експлуатації самих об'єктів, так і від припинення чи зменшення виробництва чи постачання енергії відповідним споживачам.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли об'єкт електро­енергетики пошкоджено чи зруйновано, що призвело чи могло призвести до порушення нормальної роботи такого об'єкта або спричинило небезпеку для життя людей.

Суб'єктом цього злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення умисного знищення чи пошкодження об'єктів електроенергетики загально небезпечним способом або вчинення таких дій, що спричинили, загибель людей чи інші тяжкі наслідки, особою у віці від 14 до 16 років за наявності підстав мо­же бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 194

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення до порушення нормальної роботи об'єктів електроенергетики та інших тяжких наслідків мо­же характеризуватися також необережністю, а. щодо загибелі лю­дей - тільки необережністю.

Кваліфікуючими ознаками умисного пошкодження або руй­нування об'єктів електроенергетики є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) загально небезпечним способом (ч. 2 ст. 194^і). Особливо кваліфікуючими ознаками цього злочину є спричинення умисним пошкодженням чи руйну­ванням об'єктів електроенергетики: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків (ч. З ст. 194^і).