Ст. 186Грабіж

Грабіж характеризується підвищеною суспіль­ною небезпекою порівняно з крадіжкою. Це обумовлюється тим, що грабіжник, на відміну від злодія, не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігнорую­чи волю потерпілого чи інших осіб.

У разі застосування в процесі відкритого викрадення насильства, грабіж посягає не лише на відно­сини власності (основний об'єкт), а й на особу потерпілого - її пси­хічну і фізичну недоторканність (обов'язковий додатковий об'єкт).

З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присут­ності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винно­го, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Од­нак до таких осіб, не можуть бути віднесені співучасники грабіж­ника, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).

З об'єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі:

1) відкритого викрадення чужого майна без застосування насиль­ства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж);

2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насиль­ства або погрози його застосування (насильницький грабіж).

При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до застосування насильства або погрози до потерпі­лого чи інших осіб (не здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканність), а обмежується докладанням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна. Типовим про­явом простого грабежу є так званий «ривок», коли грабіжник не­сподівано для потерпілого чи інших осіб захоплює майно (вихоп­лює із рук сумку, зриває з голови-шапку тощо).

При насильницькому грабежі винний не тільки докладає пев­них зусиль для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще й вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших, осіб. При цьому насильство застосовується для протиправного, ви­лучення або утримання такого майна (тобто, воно має прикладний, «інструментальний» характер).

У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися протиправно вилученим майном і застосовує насиль­ство лише з метою звільнення від затримання, його дії, не можуть визнаватися насильницьким грабежем.

Суб'єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річ-ного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.

Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочи­ну (ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів:

1) грабіж, поєднаний з на­сильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого;

2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

• Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я

потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушко­дження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або незначної стійкої втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи неза­конне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння). Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують (п. 9 постанови).

• Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для оісиття

чи здоров'я потерпілого, є психічним .насильством, яке полягає в залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, грабіж­ник може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може й не робити цього.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є:

а) спо­сіб посягання (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно);

б) характер фізично­го й психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством);

в) момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Іншими кваліфікуючими грабіж ознаками є:

1. вчинення його повторно;

2. та за попередньою змовою групою осіб (ч. 2),

Особливо кваліфікуючими ознаками є:

1)поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

2) завдання значної шкоди потерпі­лому (ч. 3),;

3) грабіж у великих розмірах (ч. 4);

4) особливо великих роз­мірах (ч.5);

5) вчинений організованою групою (ч. 5 ст. 186).

Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа ви­лучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи корис­туватися ним.