2.3. Планування дослідження

Розробка плану наукового дослідження починається безпосередньо після того, як обрано тему, або, точніше сказати, конкретний напрямок наукового дослідження, бо в процесі пошуку матеріалів та їх опрацювання можуть виявитися нові цікаві ракурси у висвітленні того чи іншого питання, і назва теми може від цього змінюватися.

План має містити логічну послідовність виконання тих чи інших завдань. У ньому слід виділити головне, на чому потрібно зосередити увагу, зазначити необхідну наукову, навчальну, методичну, мемуарну літературу, ноти, звукозаписи, іконографічні, документальні, архівні та інші матеріали, які будуть потрібні для опрацювання.

Доцільно включати до плану і питання організаційного характеру, як-от: необхідність наукового відрядження, експедиції тощо. В плані обов`язково мають бути визначені (хоча б орієнтовно) терміни виконання різних етапів роботи та оформлення її результатів.

Розрізняють попередній та остаточний плани. Попередній включає “робочу” назву теми, основні напрямки та мету дослідження, відображаючи в загальних рисах структуру роботи.

План статті або реферату – це перелік основних положень, що розглядаються (від трьох до п’яти-шести пунктів). План магістерської роботи, монографії або дисертації є більш розгорненим. Він повинен містити вступ, назви розділів, глав, параграфів, висновки.

Одним із видів попереднього плану є план-проспект, де зміст кожного розділу викладається у формі тез. У процесі роботи він, як вже йшлося вище, може змінюватися. Остаточний план створюється на етапі оформлення результатів наукового дослідження при написанні тексту. Остаточний план стає змістом наукової праці великого обсягу (дисертації, монографії).

Плануючи наукове дослідження, необхідно заздалегідь визначити, яким буде принцип викладу матеріалу – хронологічним чи проблемним. У музикознавчих роботах історичного профілю найчастіше застосовується перший – події та явища розглядаються в історичній прогресії. У теоретичних дослідженнях, як правило, використовується проблемний засіб, тобто виклад окремих питань.

Відмінності між ними можна побачити, порівнюючи зміст двох монографій. У першій з них, що належить О.Олійник (Олійник О. Фортепіанна творчість В.С.Косенка. – К.: Наук. думка, 1977) застосовано хронологічний принцип, і це відображає зміст роботи, який виглядає так:

Роки навчання (до 1918 )

Життя і фортепіанна творчість композитора в 1919-1926 рр.

Життя і фортепіанна творчість композитора в 1927-1938 рр.

Висновки

У книзі С.Лісецького ”Риси стилю творчості К.Стеценка” (К.: Муз. Україна, 1977) зміст дуже розгорнений. У ньому відображено проблемний принцип вивчення матеріалу та викладу його результатів.

Вступ

Розділ І. Соціально-історичні умови виникнення стилю

К.Стеценка. Формування мистецького кредо

Ідеї, теми, образи

Розділ ІІ. Мелодика

Маршові та урочисті мелодії, теми

“Фольклорні” мелодії, теми

Пісенно-романсові мелодії

Поліфонічні теми

Розділ ІІІ. Гармонія

Акордика. Її мелодична природа

Фактура. Щільність вертикалі

Пісенність гармонії. Мелодизація і поліфонізація

фактури

Розділ ІУ. Елементи музичної мови

Каданси і кадансові звороти

Органний пункт

Контрастність фактурних рисунків

Лейтхарактеристики

Модуляція. Тональні плани

Розділ ІУ. Жанри і форми

Мініатюра

Поема

В пошуках оперної форми. Опера “Іфігенія в Тавриді”.

Наведені приклади демонструють, у чому полягає різниця між хронологічним та проблемним принципами викладу матеріалу. Їх не варто наслідувати, бо обрано два крайні випадки. Перший зміст – занадто стислий, схематичний, другий – занадто детальний, з великою кількістю підрозділів. Такий вигляд може мати попередній план, складений з ”робочих” назв розділів. Остаточний план (зміст наукової роботи) вимагає більшої “компактності”.

Ці два принципи (хронологічний та проблемний) можуть поєднуватися (і часто поєднуються) в одній роботі. Як приклад подаємо зміст книги Л.Кияновської “Мирослав Скорик: портрет композитора в дзеркалі епохи” (Львів: Сполом, 1998).

ЕСКІЗИ ВСТУПНИХ РОЗДУМІВ

Про атмосферу шістдесятих, універсалізм світовідчуття та користь блискучого родоводу

Перший розділ

НА ПОРОЗІ ЗРІЛОСТІ (1955 -1964)

Другий розділ

НОВА ФОЛЬКЛОРНА ХВИЛЯ (1965 – 1972)

Третій розділ

ВПЕРЕД ДО КЛАСИЧНОЇ ДОСКОНАЛОСТІ, АБО ГРАНІ НЕОКЛАСИЦИЗМУ (1973-1978)

Четвертий розділ

ПІД ЗНАКОМ НЕОРОМАНТИЗМУ (1982 - 1983)

П`ятий розділ

В ЛАБІРИНТАХ СТИЛЬОВОЇ ГРИ

ПІСЛЯМОВА

Робота містить також додатки: списки опублікованих оригінальних творів Скорика, творів інших авторів, відредагованих та перекладених ним для різних складів інструментів, його власних теоретичних праць та публікацій, присвячених творчості цього композитора.

Особливого значення набуває планування при виконанні колективного наукового дослідження. Цей план має бути дуже детальним: у ньому зазначають обсяг наукової праці, розподіл матеріалу по розділах, главах. Кожний автор складає план свого розділу з обов`язковим зазначенням кількості сторінок. У колективному дослідженні важливо дотримуватися однієї архітектоніки розділів, термінології, стилістики, оформлення приміток, посилань на джерела, бібліографії.