4.5. Складання та оформлення списку літератури,

нотографії, дискографії

Невід`ємною частиною будь-якої наукової роботи є список літератури. Він відображає загальну культуру автора, його вміння відбирати матеріал для дослідження. Посилання на літературу в примітках не можуть замінити бібліографічного списку.

Опрацьовуючи матеріал та складаючи список літератури, треба уникати двох крайностей: вказувати всю літературу, що має будь-яке відношення до дослідження, або обмежуватися виключно літературою, що цитується. Не завжди потрібно включати до списку всю літературу, яка цитується. Якщо подається висловлювання з джерела, що безпосередньо не відноситься до теми роботи, на нього достатньо послатися у підрядковій або внутрішньотекстовій примітці.

Список літератури до спеціальних досліджень – дипломних і магістерських робіт, дисертацій, монографій – є цінним бібліографічним джерелом. Він дає можливість дослідникам, що будуть продовжувати наукову роботу в цьому ж напрямку, отримати інформацію про корисну для вивчення теми літературу.

Недоцільно включати до списку літератури підручники, енциклопедії, довідкові та науково-популярні видання, газети, за винятком тих випадків, коли це диктується темою дослідження.

Список літератури будується з окремих позицій, кожна з яких є самостійним бібліографічним описом. У наукових роботах застосовуються різні варіанти побудови: алфавітний, хронологічний, алфавітно-хронологічний, нумераційний та систематичний. Основою для складання будь-якого з них є відредаговані бібліографічні описи джерел із карток особистої картотеки дослідника, які систематизуються за одним із вищевказаних засобів.

При будь-якому варіанті побудови списку його необхідно пронумерувати, щоб використовувати порядкові номери для відсилань до них у тексті. Нумерації не вимагає лише алфавітно-хронологічний список.

Алфавітна побудова списку літератури є найбільш поширеною. При цьому способі групування матеріали розташовуються за алфавітом прізвищ та ініціалів авторів або перших слів заголовків. Якщо бібліографічні описи складені на двох або більше мовах з кириличною графікою, вони йдуть у порядку зведеного кириличного алфавіту. Якщо використовується література на мовах з латинською графікою, вона подається окремо, після робіт, що написані кирилицею.

При хронологічній побудові списку джерела розташовують у хронології їх написання або опублікування. При необхідності може застосовуватися зворотно хронологічний порядок – від останніх за часом написання або опублікування до перших. Бібліографічні описи джерел, що опубліковані в одному році, йдуть в алфівітному порядку. Якщо їх багато – можна ввести хронологічні рубрики. Рік видання в таких випадках не вказується.

При алфавітно-хронологічному порядку бібліографічні описи групуються у алфавітно-хронологічні ряди. За алфавітом вказуються прізвища авторів та назви (книг, брошур, статей тощо). При співпадінні заголовків опису або основних назв вони йдуть у хронологічному порядку.

При нумераційній побудові описи джерел розташовуються у порядку перших відсилань до них у тексті. Таку побудову списків можна застосовувати в студенських наукових роботах, статтях, проте вона не дуже зручна. Цей список буде неповним, бо в ньому не буде відображено всі матеріали, які автор використав у роботі, але на які він у тексті спеціально не посилається.

При систематичному розташуванні бібліографічні описи джерел можуть бути розміщені відповідно до найважливіших проблем теми або частин роботи. В середині розділів такого списку література йде в алфавітному або хронологічному порядку.

У музикознавчих роботах, де використано нотний матеріал, він включається до списку літератури під спеціальною рубрикою: “Нотні видання та рукописи музичних творів”.

Музичні твори можна виділити в окремий нотографічний список (“Нотографія”, “Список музичних творів”), де описи розташовуються в алфавітному, хронологічному порядку, за жанрами, формами або за географічним принципом. В останньому випадку можна ввести такі рубрики: “Українська музична література”, “Зарубіжна музична література” та ін. Основою для складання нотографічного списку стають картки нотографічної картотеки дослідника, на яких містяться бібліографічні описи нотних видань.

У деяких наукових роботах (переважно таких, що присвячені питанням виконавства) до списку використаних матеріалів може входити дискографія. Якщо звукозаписів багато, їх можна також згрупувати за різними принципами:

1. за формою запису (ввести рубрики: “Грамплатівки”, “Магнітофонні записи”, “Компакт-диски”);

2. за хронологічним принципом (по роках запису);

3. в алфавітному порядку авторів творів або виконавців.

Складаючи дискографію, можна подати її у вигляді таблиці, як це зробила в своїй книзі ”Фортепіанне мистецтво у Львові” (Тернопіль, 2001) Н.Кашкадамова. Одним із додатків до її роботи є ”Систематичний анотований каталог звукозаписів до історії львівської піаністичної школи”. Під прізвищем виконавця, автор подає таблицю з відомостями про всі його записи і розміщує їх у таких п`яти колонках:

1. Композитор, твір.

2. Партнери в ансамблі.

3. Де і коли здійснено запис.

4. Джерело інформації.

5. Технічна характеристика.

Обсяг списку літератури (нотографії, дискографії) для наукових досліджень не регламентується. Кількість джерел залежить від теми дослідження. Певні вимоги ставляться лише для списків літератури тих книжок та статей, що подаються до видавництва (обсяг списку не повинен перебільшувати п’яти відсотків обсягу всього рукопису).

П І С Л Я М О В А

У цьому навчальному посібнику ставилася мета охопити якомога більше питань, що стосуються організації, методики та техніки науково-дослідницької роботи. Висвітлено основні проблеми, з якими стикаються дослідники-початківці на всіх етапах своєї роботи.

Читач отримав інформацію про ту галузь музичної культури, в якій він робить перші кроки – науку про музику. Він ознайомився з основними прийомами та методами ведення науково-дослідницької роботи, які апробовані на практиці, пройшли перевірку часом, довели свою ефективність та широко застосовуються вченими різних спеціальностей у багатьох галузях знань.

Проте це не означає, що кожен, хто прочитав цю книгу і добре засвоїв матеріал, який вона містить, відразу ж почне успішно та ефективно займатися науковими дослідженнями. Посібник – лише знаряддя, завдання якого – скерувати дослідника на шляху науки у вірному напрямку та надати йому допомогу на певних етапах роботи. Ефективність використання отриманої інформації вже залежить від таланту, наполегливості дослідника, його вміння застосовувати теоретичні знання на практиці. Успіх у сфері науки, як і в будь-якій іншій галузі людської діяльності, потребує часу й досвіду.

У процесі наукової роботи дослідник може зіткнутися з багатьма іншими проблемами, про які в посібнику не йдеться. Долаючи їх, він, можливо, стане винахідником власних, більш ефективних засобів та методів роботи. До того ж, бурхливий розвиток техніки, яким відзначається сьогодення, у великій мірі впливає і на діяльність у сфері науки.

Комп`ютеризація всіх сфер життя, мережі, які надають дослідникам різні засоби для пошуку та отримання інформації, універсальні та спеціалізовані служби Internet – WWW (World Wide Web), електронна пошта (е-mail), FTP, UseNet, Telnet, електронна дошка оголошень (ВВS), електронні конференції та ін. відкривають небачені досі можливості для наукової роботи. Сьогодні можна набагато швидше, ніж це було раніше, отримувати ту чи іншу інформацію, де б вона не знаходилася, краще її засвоювати та обробляти. Сучасні технічні засоби значно підвищують ефективність дослідницької роботи на всіх її етапах, дозволяють значно скорочувати витрати часу на написання та редагування наукових текстів.

Наука – безмежна, з кожним днем у ній з`являються все нові завдання та перспективи, розвиваються нові напрямки, галузі знань, в яких можуть плідно працювати фахівці з музичною освітою (і не лише з теоретичною).

Сподіваємося, що цей посібник стане своєрідним компасом для молодих дослідників, який допоможе їм обрати вірний і перспективний напрямок наукової роботи, подолати всі складності та перепони, які будуть траплятися на цьому шляху, дозволить працювати ефективно, досягаючи високих результатів. А головне – сприятиме пробудженню інтересу до дослідницької діяльності, переконає в тому, що заняття наукою не лише не перешкоджають, але й сприяють мистецькій творчості.

Розвиваючи культуру мислення, інтелект, аналітичний підхід до осмислення різноманітних явищ, розширюючи кругозір дослідника, організовуючи та дисциплінуючи його, виховуючи такі якості характеру, як наполегливість, цілеспрямованість, прагнення до нового і незнаного, до експериментування, наукова діяльність у великій мірі позначається і на композиторській творчості, і на виконавстві, допомагає вдосконалювати педагогічну майстерність.

Усвідомлення цієї істини дозволить згодом молодим музикантам плідно і по-справжньому творчо працювати у будь-якій сфері культури і мистецтва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Безлюдний О.І., Ковальов Л.Є., Краснобокий Ю.М. Магістерська робота у педагогічному вузі: Посібник для студентів-магістрантів.– К.: Наук. світ, 2000.

2. Березина В.Г. Этика и культура научной работы: Несколько слов молодым исследователям, вступающим в науку / Санкт-Петербургский гос. ун-т. – СПб, 1999.

3. Библиографическое описание аудиовизуальных материалов: Инструктивно-методические указания.– М., 1984.

4. Быков В.В. Методы науки.– М.: Наука, 1974.

5. Вдовиченко Г.Г. Системно-структурный метод в свете научной методологии (Материалы к лекции)– К.: Вища школа. Изд-во при Киевском ун-те, 1973.

6. Веселаго В.Г. Система распространения библиографической информации по электронным сетям (служба ИНФОМАГ) // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Матер. 5 Междунар. конф. „Крым-98”– Судак, 1998.– Т.1.– С. 243-247.

7. Воблий К.Г. Організація роботи наукового працівника. Методика і техніка. – 3-е вид.– К.: Наук. думка, 1969.

8. Гецов Г.Г. Работа с книгой: рациональные приемы.– М.: Книга, 1984.

9. ГОСТ 7.1.84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. – Изд. официальное.– М., 1984.

10. Гриханов Ю. Что нужно знать каждому о библиотеке.– М.: Книга, 1977.

11. Гроссман Ю.М., Кутик В.Н. Справочник научного работника.– 2-е изд., перераб. и доп. – Львов: Вища школа, 1983.

12. Дарманський М.М., Калинюк В.П., Телячий Ю.В. Дипломна робота в системі ступеневої підготовки педагогів : Наук.-практ посібник.– Хмельницький: Вид-во ХГПІ, 2001.

13. Добросельский К.М. Некоторые вопросы методологии и организации научной работы: лекция для молодых науч.- пед. работников, аспирантов, а также студентов, участвующих в научных исследованиях. – М., 1970 .

14. ДСТУ 35.82-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.– Вид. офіційне.– К., 1998.

15. Иениш. Е.Б. Библиографический поиск в научной работе: Справ. пособие-путеводитель.– М.: Книга, 1982.

16. Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник.– Львів: ПАІС, 2002.

17. Карачинська Є.Т., Удалова В.К. Бібліотечні каталоги. – Харків: Основа, 1992.

18. Князев Г.А. Как организовать личный подсобный архив // Вопросы архивоведения.– 1962.– № 3.– С. 37-90.

19. Коган Г.М. Как делается научная работа // Коган Г.М. Избранные статьи. – Вып. 2. – М.: Сов. композитор, 1972.– С.87-161.

20. Краснобокий Ю.М. Словник-довідник науковця-початківця / Ю.М.Краснобокий, К.М.Левківський; Міністерство освіти і науки, Укр. Науково-мет. центр вищої освіти – 2-е вид., випр. і доп.– К.: НМУВО, 2001.

21. Лудченко А.А и др. Основы научных исследований: Учеб. пособие.– К.: Знання, 2000.

22. Мазель Л. Музыкознание и достижения других наук // Советская музыка.–1974.– № 4.– С. 24-35.

23. Медушевский В. Какая наука нужна музыкальной культуре // Советская музыка.– 1977.– № 12.– С.78-84.

24. Методические рекомендации по научно-исследовательской работе для студентов музыкальных вузов / Авт.- сост. Л.М.Николаева.– К., 1986.

25. Методологические проблемы музыкознания: Сб. статей.– М.: Музыка, 1987.

26. Мильчин А.Э. Методика редактирования текста.– 2-е изд., перераб.– М.: Книга, 1980.

27. Назайкинский Е. В. Искусство и наука в деятельности музыковеда // Музыкальное искусство и наука: Сб. статей / Сост. Е.В. Назайкинский.– М.: Музыка, 1973.– Вып. 2.– С.3-16.

28. Наука и подготовка научных кадров в вузе: проблемы развития / С.И.Марков, Е.Б.Виноградова, В.Р. Окороков, О.А.Смирнова.– СПб, 2001.

29. Научная деятельность в системе современной культуры: Сб. науч. тр. / АН СССР. Ин-т истории, филологии и философии. – Новосибирск, 1987.

30. Правила составления библиографического описания / Междувед. каталогизац. комиссия при Гос. б-ке СССР.– Ч.2: Нотные издания.– М.: Книжная палата, 1986.

31. Приходько П.Т. Азбука исследовательского труда.– Новосибирск: Наука. Сиб. отделение, 1979.

32. Решетинский И.И. Текущие библиографические издания книжных палат и их использование.– М.: Книга, 1981.

33. Рузавин Г.И. Методология научного исследования: Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений.– М: Юнити, 1999.

34. Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений : Учеб. пособие для вузов.– 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. школа, 1984.

35. Современные методы исследования в музыковедении : Сб. статей / ГМПИ им. Гнесиных.– М., 1977.– Вып. 31.

36. Сокальський О.С., Тамм Є.П., Туров В.М. Бібліотечні фонди і каталоги: Підручник.– К.: Вища школа, 1971.

37. Составление библиографического описания: Краткие правила / Междувед. каталогизац. комис. при Гос. б-ке СССР.– М.: Книжная палата, 1987.

38. Толкачев Н.Т. Краткие основы библиографии: Пособие для студ. высш. учеб. заведений.– Минск: Изд-во М-ва высш., средн. спец. и проф. образования БССР, 1963.

39. Точные методы в исследованиях культуры и искусства: Материалы к симпозиуму: В 2 ч.– М., 1971.

40. Усачева И.Б., Ильясов И.И. Методика поиска научной литературы, чтения и составления обзора по теме исследования. – М.: Изд-во МГУ, 1980.

41. Федотов В.В. Техника и организация умственного труда.–Л.: Высш. школа, 1983.

42. Филиппова Л.Я. Использование библиотечных ресурсов Интернет в научной работе // Інтернет, освіта, наука (ІОН – 2000). Нові інформаційні і комп’ютерні технології в освіті та науці: Зб. матеріалів другої міжнародної конференції.– Вінниця: Універсум-Вінниця, 2000.– С. 242–245.

43. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник для студ. вищ. навч. закладів.– 3-е вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003.

44. Шепелев Л.Е. Работа исследователя с архивными документами.– М.: Наука, 1966.

45. Шульгіна В.Д. Інформаційний пошук документів „Музичної україніки” та їх введення до наукового й культурного обігу // Бібліотечно-бібліографічні класифікації та інформаційно-пошукові системи.– К., 1995.– С.91-92.

46.Шульгіна В.Д. Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського як інформаційне джерело RISM // Інформаційна діяльність наукових бібліотек. – К., 1998.– С. 289-291.

47. Юдкин-Рипун И. Н. Слово и тело: заметки по методике умственного труда / НАН Украины. Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Ф.Рыльского. – К., 2002.

48. Язык и стиль научного изложения: Сб. статей / Отв. ред.

М.Я. Цвиллиг.– М.: Наука, 1983.

49. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Методичні поради / Авт.- упор. Л.А.Пономаренко.– К.: Редакція “Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, В-во “Толока”, 2001.

Додаток

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ⁷³

Навчання в магістратурі передбачає написання роботи, після захисту якої здобувач отримує освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр” зі спеціальності “музичне мистецтво”. Ця робота повинна відповідати певним вимогам.

1. Загальні положення

1. Назва магістерської роботи має бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та темі дослідження. У разі потреби для більшої конкретизації до назви додається короткий підзаголовок.

2. Посилання на авторів та джерела, з яких запозичено ті чи інші матеріали, є обов`язковими.

3. Роботу на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” подають у вигляді рукопису в твердому переплетенні.

4. Обсяг основного тексту для виконавців має становити 2-2,5 д. а. (40-50 с.), для теоретиків – 3-4 д. а. (70-90 с.).

2. Структура магістерської роботи

   1. Магістерська робота повинна містити:

– титульний аркуш;

– зміст;

– перелік умовних позначень (якщо такі є);

– вступ;

– основну частину;

– висновки;

– список літератури;

– список інших використаних джерел (нотної літератури, відео-

та звукозаписів тощо, якщо їх використано при розробці теми);

– додатки (в разі необхідності): нотні приклади, схеми, таблиці тощо.

3. Вимоги до змісту роботи

3.1. Титульний аркуш містить:

7. – назву вищого навчального закладу, де виконана магістерська робота ;

8. – прізвище, ім`я та по батькові автора;

9. – назву роботи;

10. – науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника;

– місто і рік написання роботи.

3.2. Зміст

Зміст подається на початку магістерської роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), вступу, списку літератури, додатків тощо.

3.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень, термінів (за необхідністю).

Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, використано маловідомі скорочення, символи, позначення тощо, їх перелік подається у вигляді окремого списку (після змісту перед вступом).

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за алфавітом наводять скорочення або термін (символ), а справа – його розшифрування або пояснення.

Якщо в роботі таких термінів (символів, скорочень) небагато і повторюються вони менше трьох разів, то перелік не складають, а розшифрування наводять у тексті (у примітці) при першому згадуванні.

3.4. Вступ.

У вступі розкриваються сутність наукової проблеми, її значення, підстави та вихідні дані для розробки теми, обгрунтування необхідності даного дослідження. Також подаються загальна характеристика магістерської роботи, актуальність теми, мета і завдання дослідження, його об`єкт та предмет, методи дослідження, вказується наукова новизна результатів, що отримані в процесі дослідження, можливості їх практичного застосування, наводяться відомості про апробацію результатів магістерської роботи та публікації з досліджуваної теми (якщо такі є).

Актуальність теми обгрунтовується шляхом критичного аналізу та порівняння з уже відомими розв`язаннями проблеми (наукового завдання). Необхідно також зазначити об`єкт і предмет дослідження. Саме на предмет дослідження має бути спрямована основна увага, оскільки він визначає тему роботи, що стає її назвою.

Щодо методів дослідження, то їх перераховують відповідно до змісту роботи, визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть можливість пересвідчитися в логічності і доцільності вибору саме цих методів.

Подаючи у вступі короткий огляд нових наукових положень, що запропоновані дослідником (або фактів чи явищ, що виявлені ним), необхідно показати відмінність отриманих результатів від уже відомих, вказати ступінь їхньої новизни (одержано вперше, вдосконалено, дістало подальший розвиток).

У магістерській роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення – відомості про практичне застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Подаючи дані апробації роботи, автор має вказати, на яких наукових конференціях, симпозіумах та ін. оприлюднено результати досліджень, що включені до роботи. Якщо за результатами роботи є публікації, то необхідно вказати, де і коли вони були надруковані. Вказують статті і тези в наукових журналах, у збірниках наукових праць, матеріали і тези конференцій, науково-методичні розробки.

3.5. Основна частина.

Основна частина магістерської роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. Основному тексту кожного з них може передувати передмова з коротким описом обраного напрямку та обгрунтуванням методів дослідження. В кінці кожного розділу формулюються висновки із стислим викладом наведених у розділі наукових та практичних результатів.

У розділах основної частини подається:

– огляд літератури за темою і вибір напрямків дослідження (загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20-ти відсотків обсягу основної частини роботи);

– виклад загальної методики та основних методів досліджень;

– аналітична частина і методика досліджень, результати проведених теоретичних, історичних, соціологічних або експериментальних досліджень;

– аналіз і узагальнення результатів роботи, що проведено.

В огляді літератури здобувач окреслює основні етапи та стан розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, він повинен виділити ті питання, що залишилися невирішеними, визначити своє місце у розв`язанні проблеми. Цей розділ бажано завершити стислим резюме стосовно перспектив продовження досліджень у даній галузі.

У другому розділі, як правило, обгрунтовується вибір напрямку дослідження та методи вирішення завдань.

У наступних розділах викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він особисто вносить у розробку проблеми. Здобувач повинен дати оцінку повноті вирішення поставлених завдань та достовірності отриманих результатів. Виклад матеріалу підпорядковується одній ідеї, що чітко визначена автором.

3.6. Висновки.

У цьому розділі викладаються найбільш суттєві результати, одержані у процесі наукової роботи, їх значення для теорії та практики. Далі формулюються висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів дослідження.

6. Список використаних джерел.

Його можна розміщувати одним із таких способів: у порядку посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні магістерської роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

3.8. Додатки

У разі необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття магістерської роботи (нотні приклади, схеми, таблиці, малюнки, фотографії тощо).

4. Оформлення магістерської роботи

Магістерську роботу друкують (набирають на комп`ютері) на одному боці аркуша білого паперу формату А 4 (210 х 297 мм) через 1,5 інтервали (до 30 рядків на сторінці по 60 знаків у рядку).

Обсяг магістерської роботи розрахований на використання для друку комп`ютерів (шрифт Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 з 1,5 міжрядковим інтервалом).

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля: ліве – 20 мм., праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Заголовки структурних частин магістерської роботи (розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів), що мають назви: “Вступ”,”Розділ”, “Висновки”, “Список використаних джерел” (або: “Список літератури”, “Список нотних матеріалів”, “Список звукозаписів”), “Додатки” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного виступу. Крапку в кінці заголовка на ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, вони розділяються крапкою. Заголовки пунктів друкують з абзацного відступу маленькими літерами (крім першої) в підбір до тексту. В кінці такого заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом – 3-4 інтервали.

Кожну структурну частину магістерської роботи, кожен розділ треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу магістерської роботи не входять додатки, список (списки) використаних джерел, таблиці та малюнки, які повністю займають сторінку. Однак всі сторінки підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, нотних прикладів, малюнків, таблиць подається арабськими цифрами без знака „№” і крапки в кінці.

Першою сторінкою магістерської роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на ньому не ставиться.

Такі структурні частини магістерської роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номеру (тобто не друкують 1. ВСТУП або Розділ 6. ВИСНОВКИ). Нумерують лише розділи. Номер ставлять після слова “РОЗДІЛ”, крапку після нього не ставлять (наприклад, РОЗДІЛ 1). З нового рядка друкують назву розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку подається назва підрозділу. Якщо в роботі є пункти, то їх номерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна також стояти крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку вказується назва пункту (пункт може її не мати).

Якщо є потреба у поділі на підпункти, їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами (1.3.2.1.).

Нотні приклади, ілюстрації, фотографії, схеми, графіки, таблиці в магістерській роботі необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони розміщені на окремих сторінках магістерської роботи, їх залучають до загальної нумерації. У випадках, коли розміри таблиць, малюнків, нотних прикладів більші за формат А 4, їх враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Нумерація – наскрізна, послідовна в межах розділу (за винятком матеріалів, що подано у додатках).

Номер фрагменту нотного тексту, таблиці, схеми тощо повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2.”, “Нотний приклад 2.5.”

Примітки до тексту та прикладів, таблиць, схем, в яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки.

Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

Цифровий матеріал оформлюють у вигляді таблиць.

Обов`язковим у магістерській роботі є посилання на всі використані джерела. Посилатися слід на останні видання. На більш ранні можна посилатися лише в тих випадках, коли вони містять матеріал, який не увійшов до нового видання.

Якщо дослідник використовує відомості з джерел, що мають велику кількість сторінок (монографії, оглядові статті), він повинен у посиланні точно вказати номери сторінок з публікації, на яку посилається.

Посилання в тексті магістерської роботи на джерела рекомендується зазначати порядковим номером (у квадратних дужках), наприклад: “у працях зарубіжних авторів [2, 3-8] …”. Допускається наведення посилань на джерела у виносках.

При цитуванні необхідно точно відтворювати текст цитати, бо найменші зміни можуть спотворити її зміст. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій його подано у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання (архаїзмів, діалектизмів тощо). Наукові терміни, що запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”.

Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається, якщо не приводить до спотворення змісту і перекручення думки автора цитати. Замість випущених слів ставлять три крапки. Вони можуть бути у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається. Кожна цитата обов`язково супроводжується посиланням на джерело з указуванням сторінки (сторінок).

При непрямому цитуванні, тобто при переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами, слід бути гранично точним і коректним щодо оцінювання чужих результатів і давати, як і при цитуванні, відповідне посилання на джерело.

Список (списки) використаних джерел розміщується після висновків та є обов`язковим елементом бібліографічного апарату магістерської роботи. Він містить бібліографічні описи використаних джерел (як друкованих, так і рукописних): книжкових та періодичних видань, різного виду архівних матеріалів, нотної літератури, фоно- та відеозаписів тощо.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований для магістерських робіт), в алфавітному або хронологічному порядку.

Відомості про джерела, що включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог існуючих державних стандартів.

Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті магістерської роботи.