Бібліографічний опис нотних видань

Для опису нот діють такі самі правила, як і для книжок, схема є подібною. На кожне нотне видання складається один основний опис, який робиться або під прізвищем автора (авторський опис), або під назвою. Проте існують деякі відмінності, зумовлені тим, що тексти музичних творів значно відрізняються від літературних, нотні видання – від книжково-журнальних, тому вони мають свою специфіку.

До складу фондів деяких бібліотек, крім нот, входять грамплатівки, магнітофонні стрічки, компакт-диски. Існують також спеціальні правила опису таких матеріалів.

Бібліографічний опис нотного видання (нотний опис, нотоопис, нотографічний опис) – це сукупність відомостей, які дають можливість його ідентифікувати, а також отримати інформацію про музичний твір, його жанр, виконавські засоби, призначення.

Опис нот має включати відомості не лише про автора та назву твору, але й про засоби виконання, для яких твір призначено (голосу, фортепіано, гобоя, оркестру тощо). Дуже часто різні твори, що належать одному композитору, мають однакову назву (прелюдія, етюд, мазурка, „Пісня без слів”), тому виникає необхідність позначити, який саме твір відображений на картці. Для цього до опису вводяться додаткові відомості: порядковий номер, номер твору (оpus), тональність та ін.

Своєрідність опису нот полягає у складності вибору основної назви, розмаїтті відомостей про оригинал та його обробку, переробку. Порівняно з книжковими виданнями, тут з`являється такий елемент, як “форма викладу тексту” (він міститься в області специфічних відомостей), бо один і той самий твір може видаватися у формі партитури або окремих партій, клавіру (для 2-х, 4-х рук, 2-х фортепіано), перекладення для іншого інструмента чи інструментального ансамблю (інколи і за участю голосу).

Опис нот складається з елементів, кожний з яких містить певну частину бібліографічної інформації. Вона може бути виражена словами, літерами, цифрами, нотними знаками або їх поєднаннями. Елементи також поділяються на обов`язкові та факультативні.

Обов`язкові містять бібліографічні відомості, що забезпечують ідентифікацію видання. Вони обов`язкові для всіх видів бібліографічної інформації. Можуть бути відсутніми в тих випадках, коли їх немає у виданні та коли вони не встановлені за додатковими джерелами.

Факультативні дають додаткову інформацію про видання: його зміст, призначення, довідковий, ілюстративній матеріал. Доцільність кожного з таких елементів визначається особою, яка складає опис, а також залежить від призначення опису та виду бібліографічної інформації. Найбільш повні відомості про видання містять описи літератури у державних бібліографічних покажчиках, каталогах великих бібліотек. Для наукової роботи здебільшого потрібні лише обов`язкові елементи.

Як і при описі книжкових видань, елементи об`єднуються в області, що розташовуються в певній послідовності та відокремлюються спеціальними розділовими знаками. Перше слово кожного елемента пишеться з великої літери за винятком: відомостей про мінорну тональність, позначення нотних знаків у діапазоні, відомостей про ілюстрації.

Числівник у основній назві твору пишеться так, як він вказаний у виданні, тобто римськими, арабськими цифрами або у словесній формі, наприклад:

Перший концерт

Два вальси

50 українських пісень

ХІУ Deutshe Tanze.

Числівники римськими цифрами та у словесній формі замінюють на арабські при зазначенні року видання, кількості актів, порядкових номерів опусів, класів і курсів навчальних закладів, номерів томів, випусків, кількості голосів, інструментів, наприклад:

Для 20 скрипок, арфи, 2 контрабасів;

В 4 д., 5 карт.

1-2 курси

Т. 3.

Римські цифри зберігаються після особистих імен, при зазначенні століть, конкурсів.

Описи нотних видань також бувають монографічними (опис однотомного, комплектного видання або окремого тому, випуску багатотомного чи серіального видання), зведеними (опис усіх томів, випусків, номерів) та аналітичними (опис складової частини видання).

Монографічний опис нотного видання складається з однієї частини, зведений та аналітичний мають складну структуру. Зведений складається з кількох частин, включає відомості про видання в цілому і відомості про томи, випуски, номери, що входять до нього. Аналітичний має дві частини: в першій містяться відомості про складову частину (окремий твір), у другій – відомості про видання, в якому цей твір опублікований.

Схема бібліографічного опису однотомного нотного видання

(курсивом виділено основні елементи):

Заголовок опису. Основна назва=Паралельна назва: Інша назва та відомості, що відносяться до назви / Перші відомості про авторів, про інших осіб та колективи; Кожні наступні відомості.– Відомості про повторність видання та (або) характеристика видання / Перші відомості про авторство, що відносяться тільки до області видання; Кожні наступні відомості. – Місце видання: Видавництво, Рік видання (Місце друкування: Друкарня, Рік друкування).– Кількість сторінок, аркушів, зошитів: відомості про ілюстрації; Розмір видання + Відомості про супроводжувальний матеріал – (Назва серії = Паралельна назва серії: відомості, що відносяться до назви серії) / Перші відомості про авторство, що відносяться до серії, ISSN серії; Номер випуску серії. Назва підсерії / Відомості про авторство, що відносяться до підсерії, ISSN підсерії; Номер випуску підсерії). – Примітка.– ISBN, Державний номер. Палітурка: Ціна. Тираж.

Основний заголовок може бути прізвищем автора (кількох авторів) або назвою видання.

При описі твору під індивідуальним автором, якщо у виданні вказано ім`я автора оригінала і автора переробки твору (транскрипції), подають обидва прізвища, наприклад:

Паганіні Н. – Ліст Ф.

Черні К. (Гермер Г.)

Якщо зміни є суттєвими, внаслідок чого виникає новий твір (жанр), як-от: парафраз, варіації тощо, то в заголовку вказують ім`я автора переробки:

Рахманінов С. Рапсодія на тему Паганіні

Ліст Ф. Великі етюди по Паганіні.

Якщо ж робиться лише перекладення, аранжування для іншого виконавського складу, то прізвище автора переробки вміщується у відомостях про відповідальність:

Лисенко М. Друга українська рапсодія / Обр. М.Сікарда для скрипки

Шуман Р. Карнавал / В інструм. для симф. орк. А.Аренського, А.Вінклера, І.Вітола та ін.

Якщо твір описується під назвою, то вона подається в тій формі, в якій вказана у виданні:

Симфонія-легенда

Альбом п`єс для дітей

Арії та романси з репертуару П.Кармалюка

Народні пісні в записах І.Франка

Норвезький танець № 3.

Відомості, що відносяться до назви, є факультативними. Але в деяких випадках вони необхідні для розробки теми дослідження. Їх вказують у такій послідовності:

: інша назва

:перші слова тексту вокальних творів

: призначення видання

: музична форма чи жанр

: тональність

: засоби виконання

: діапазон:

: номер твору (опус).

Перед кожним з елементів ставиться двокрапка:

Пори року: Чотири настрої: Для кам. орк.

Симфонія № 3: Героїчна : Тв. 55.

Косенко В.С. Колискова: „Люлі, треба спать”: Для голосу з фп.

Колесса М. Картинки Гуцульщини: Фортепіанна сюїта: В 4-х ч.

Шапорин Ю. Заклинание: “О, если правда, что в ночи”: Романс: Для голоса с фп.: [cis¹ – gis²] Соч. 10 № 4.

У відомості про авторство подають таку інформацію:

– про творчу роботу авторів, інших осіб, колективів над створенням музики, літературного тексту або лібрето, його перекладом, над записом (нотацією, гармонізацією) фольклорних творів, обробкою, перекладенням (аранжировкою), інструментовкою (оркестровкою), транскрипцією;

– про підготування твору до публікації (складення та упорядкування збірників, редагування тощо);

– про виконавців, до репертуару яких увійшов даний твір. Перед першими відомостями про авторство ставиться скісна риска. Для відокремлення груп авторів застосовується знак крапка з комою, прізвища (найменування колективів) у межах однієї групи розділяються комою:

Джаз і фортепіанна музика першої половини ХХ століття / Упор. Н.Замороко, В.Симоненко; Передм. В.Симоненка.

Школа гри на фортепіано: Навч. посібн. для дит. муз. шкіл /Упор. Е.Кисіль, В.Натансон, А.Ніколаев, Н.Сретенська; Під заг. ред. А.Ніколаєва.

При складанні опису збірників одного автора, групи елементів області назви та відомості про авторство відокремлюються крапкою з комою:

Козаренко О. Триптих на сл. М. Томенко: Для голосу з фп.; „Мікросхеми”: Вок. цикл на слова М.Томенко: Для голосу в супр. камерн. ансамблю.

В області видання його порядковий номер пишуть арабськими цифрами з нарощуванням закінчення. Відомості, що характеризують видання, записують у тій формі й послідовності, в якій вони в ньому подані:

.– 3- е вид.

.– Нове вид., доп. та випр.

.– Факс. вид.

.– Urtextausg

.– Партитура

.– Партії