Приклади бібліографічних описів нотних видань

Під прізвищем автора (авторським заголовком, індивідуальним автором).

Моцарт В.А. Концерт № 5: Для скрипки з оркестром: [Кех. 219] / Каденції Й.Йоахима; Клавір; Ред. партії фп. В.Єкимовского .– К.: Муз. Україна, 1977.– 48 с.

Барвінський В. Соната: Для фп.– К.: Муз. Україна, 1990.– 64 с.

Штогаренко А. Симфонія № 3: B-dur (Київська) / [Передмова М.Гордійчука] .– Партитура. – К.: Муз. Україна, 1975.- 210 с.

Нижанківський Н. Солоспіви / Упор. М.Скорик. –Львів; Київ; Нью-Йорк: В-во М.П.Коць, 1996. – 60 с.

Дичко Л. Пастелі: Вок. цикл: Для мецо-сопр. в супров. фп. / Сл. П.Тичини.– К.: Муз. Україна, 1969.–16 с.

Скорик М. Весна: Кантата: В 5 ч.: Для солістів, зміш. хору та оркестру на вірші І.Франка / Клавір.– К.: Муз. Україна, 1987.– 80 с.

Мусоргский М. Борис Годунов: Нар. муз драма: В 4-х д. с прологом / Ред. и инструм. Н.А.Римского-Корсакова; С добавл. сцены у собора Василия Блаженного в инструм. М.Ипполитова-Иванова; Изд. подгот. И.Иордан и Г.Киркор.– Партитура.– М.: Музыка, 1959.– 806 с.

Лист Ф. Обручение / Обработка для 2-х фп. А.Глазунова; Ред. А.В. Зейлигера.– М.: Музгиз, 1956 (Пед. репертуар для фортепианного ансамбля. Муз. училище).

Bach J.S. 20 laichte Stucke : Aus dem «Notenbuche der Anna Magdalena Bach»: [Fur das Pianoforte] / Komp. von Joh. Seb. Bach.– Instruktive Ausg. / Emil von Sauer.– Leipzig: C.F. Prters, S.a. – 20 s.

Baez J. Songs / Arr. for piano-vocal with guitar chord boxes by Roger Dey.– New York ets.: Wise, Cop.1978. – 128 p.

Couperin F. Utwory wybrane: Na fortepian / Red. Z.Drzewiecki.– Krakow: PWM, 1965.

Приклади бібліографічного опису під назвою:

Перші уроки гри на фортепіано: Навч. посібник / Уклад. Ю.Одарченко, Л.Одарченко.– Львів: Сполом, 2002.– 93 с.

Українська радянська фортепіанна музика: Хрестоматія. – Т.2. Ч.1 / Упор. ред. та примітки Ю.Ф.Вахраньова. – К.: Муз. Україна, 1979. – 150 с.

Пливи світами, пісне любови: Пісні українських композиторів: Для ансамбля бандуристів / Обр. та аранж. О.Герасименко – Львів: ТеРус, 2001. – 44 с.

Квартет на тему «В-la-f» : Для 2-х скрипок, альта и виолончели / Н. Римский-Корсаков, А.Лядов, А.Бородин, А. Глазунов; Изд. подгот. А.Петропавловым; Предисл. и коммент. ред. – Партитура.– Л.: Музыка. Ленингр. отд-ние, 1981.– 72 с. – Посвящ. М.П. Беляеву.

Приклади опису складової частини нотного видання (аналітичний опис)

Лисенко М.В. Плач Ярославни / Укр. текст М.Максимовича // Лисенко М.В. Солоспіви.– Т. 2. Вокальні твори на слова різних авторів / Вступ. стаття та наук. ред. Т.П.Булат. – К.: Муз. Україна, 1991.– С.15-30.

Фільц Б. Весняний вітер: Для голосу з фп. / Сл. О.Олеся // Фільц Б. Срібні струни: Вок. цикл на слова Олександра Олеся.– Тернопіль: Астон, 1999. – С. 30-36.

Івасюк В. Чебреці: Для голосу з фп. / Сл. Д.Луценка // Музика. – 1989. – № 4. – С. 17.

Кива О. Фантазія: Для фп. // Кива О. Твори для фортепіано.– К.: Муз. Україна, 1983. – С. 2 – 9.

Ревуцький Л.М. Балада: Для віолончелі з фп.: Тв. 20 // Повне зібр. творів: У 11 т. – К.: Муз.Україна, 1983.– Т. 5. Твори для фортепіано та камерно-інструментальних ансамблів – С. 153-160.

Свиридов Г.В. Осень: Для смеш. хора в сопровожд. органа / Сл. Ф.И.Тютчева // Свиридов Г.В. Сочинения для хора. – [Партитура].– М., 1986. – С. 98 – 101.

Прокофьев С.С. Танец антильских девушек: Из балета „Ромео и Джульетта” : Для тенорового саксофона и фп. / Перелож. В.Серова // Пьесы сов. композиторов: Для саксофона и фп. – Вып. 4. – М.: Музыка, 1986. – С. 3-5.

Shopin F. Concerto I : For piano and orchestra: e moll: Op. 11 // Shopin F. Concertos : For piano and orchestra / Piano arrang. J.Lefeld.– Krakow: PWM. – S. 5-111.

Бібліографічний опис аудіовізуальних матеріалів

При розробці багатьох тем у галузі музикознавства, особливо ж таких, що пов`язані з проблемами виконавського мистецтва, виникає необхідність у використанні не лише друкованих („паперових”) видань та рукописів. Дослідники звертаються до таких джерел інформації, як кінофотофонодокументи. До них належать: грамплатівки, магнітні фонограми (на касеті, бобині), компакт-диски, діаматеріали (діафільми, діапозитиви), кінофільми (вузькоплівкові), відеокасети, мікрофіші⁶⁶ та комплекти мікрофіш. Їх ще називають „аудіовізуальними матеріалами”. Саме цим терміном (АВ матеріали) ми будемо користуватися з огляду на його компактність.

Насправді ж аудіовізуальні джерела інформації – це такі, що призначені для аудіовізуального повідомлення. Вони утворюються тоді, коли документи на різних носіях інформації поєднуються у змішані комплекти, що призначені для одночасного сприйняття зображення й звуку. АВ матеріали можуть складатися з друкованого тексту і грамплатівки, магнітної фонограми, діафільму та друкованого тексту. Є й інші варіанти сполучень. Існують АВ матеріали на одному носії інформації. До таких належать кінострічка та відеокасета.

Бібліографічний опис АВ матеріалів також здійснюється за певними правилами. Вони обов`язкові для бібліотек (фонотек, фільмотек), органів наукової та технічної інформації, установ, що випускають бібліографічні та інші інформаційні видання, видавництв, організацій, що займаються видавничою діяльністю, фірм та редакцій. Бажано дотримуватися їх і в наукових роботах при складанні дискографії.

Бібліографічний опис складають на такі АВ матеріали: окрему одиницю, комплект, серіальні АВ матеріали, окрему одиницю з комплекту, серії, на окремий твір або його частину, на АВ матеріал, який є додатком до іншого матеріалу або видання.

Опис може бути складений:

1. Під прізвищем автора (композитора, автора літературного тексту).

2. Під прізвищем виконавця (або найменуванням виконавського колективу).

3. Під назвою.

Текст бібліографічного опису АВ матеріалів складається в основному з таких самих областей та елементів і за такою ж схемою, що і текст опису книг та нотних видань.

Основний опис АВ матеріалів містить такі елементи (вони також поділяються на обов`язкові та факультативні):

1. заголовок опису;

2. назва;

3. підзаголовкові дані;

4. вихідні дані;

5. кількісна характеристика;

6. надзаголовкові дані;

7. примітки.

Якщо у самому виданні немає тих чи інших відомостей, то в описі вони випускаються.

Крім перерахованих елементів, бібліотеки можуть, в разі необхідності, вводити так звану умовну назву, як і при роботі з нотними виданнями, з метою впорядкування організації алфавітного каталога.

Разом з тим, в описах АВ матеріалів є свої особливості.

1. Заголовком опису може бути не тільки прізвище автора, але й виконавця; іноді в якості колективного автора вказується виконавський колектив.

2. У підзаголовних даних особливу групу складають відомості про виконавця (виконавців).

3. При описі магнітофонних стрічок вихідні дані можуть бути відсутніми.

4. Відомості про зміст грамплатівки, як правило, записують у вигляді двох окремих приміток, що починаються словами: “1-й бік:”, “2-й бік:”.

5. Якщо фонотека комплектується не лише з грамплатівок, але й інших аудіоматеріалів, то картка з описом повинна містити інформацію про специфічний вид матеріалу, тобто на ній слід вказувати вид звукозапису.

При зазначенні специфічного виду АВ матеріалів застосовують такі скорочення:

Магнітна фонограма на касеті – мк.

Магнітна фонограма на бобині – мгф.

Грамплатівка – грп.

Діапозитив – дп.

Набір діапозитивів – ндп.

Діафільм –дф.

Кінофільм – кф.

Відеофільм – вф.

Компакт-диск – CD.

У зарубіжних виданнях застосовують такі скорочення:

Запис на платівці – LP

на аудіокасеті – МС

на відеокасеті – VHS

на компакт-диску – CD⁶⁷.

Як правило, бібліографічний опис дається мовою, якою подані вихідні дані. Якщо ж він складається іншою, це треба зазначити в примітках.

Джерелами відомостей для бібліографічного опису є: етикетка АВ матеріалу, титри диафільмів та кінофільмів, текстовий матеріал на упаковочному контейнері (конверті, коробці, альбомі, футлярі) та рамці діапозитиву, супроводжувальний матеріал, прослуховування та перегляд АВ матеріалу, довідкові видання та інші джерела інформації.

Перелік основних областей та основних елементів

опису АВ матеріалів (з розділовими знаками):

ЗАГОЛОВОК

ОБЛАСТЬ НАЗВИ ТА ВІДОМОСТЕЙ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:

Основна назва

= Паралельна назва

: Відомості, що відносяться до назви / Відомості про відповідальність

/ перед першими відомостями

; перед наступними відомостями )

.– ОБЛАСТЬ ВИДАННЯ

Відомості про повторність видання або його характеристика

/ Перед першими відомостями

.– ОБЛАСТЬ ВИХІДНИХ ДАНИХ

Місце видання, розповсюдження

: Видавець (або видавнича організація)

, Рік видання

.– ОБЛАСТЬ ФІЗИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Кількісна характеристика та зазначення специфічного виду матеріалу (технічні параметри, відомості про обсяг матеріалу)

: Інші відомості, що відносяться до фізичної характеристики.

.– ОБЛАСТЬ СЕРІЇ та ОБЛАСТЬ ПРИМІТОК – містять факультативні елементи.

.– ОБЛАСТЬ МІЖНАРОДНОГО СТАНДАРТНОГО НОМЕРА ТА (АБО) ФІРМОВОГО, ВИРОБНИЧОГО НОМЕРА, ЦІНИ, ТИРАЖУ

Міжнародний стандартний номер

,Фірмовий або виробничий номер

Основний опис АВ матеріалів може бути складений:

1. Під прізвищем індивідуального автора (композитора, автора літературного тексту).

2. Під прізвищем виконавця (або найменуванням виконавського колективу).

3. Під назвою.

Наприклад:

Лисенко М.В.

Stil, Andre.

Гмиря Б. (Назва платівки - “Співає Борис Гмиря).

Коган Л. (Назва платівки – “Бисы Леонида Когана”).

“Мадригал”, вокально-інструментальний ансамбль.

Vienos cantos afrocubanos.

Найменування виконавського колективу записується в умовній скороченій формі. У всіх можливих випадках воно починається зі слів: “Оркестр”, “Хор”, “Квартет” і т. п. Прикметники “державний”, “академічний”, ”заслужений”, ”народний” опускаються. Але географічні зазначення, відомості щодо складу колективу, його власну назву записують на початку заголовку:

На диску (стрічці):

Державний академічний чоловічий хор Естонської РСР.

У заголовку опису:

Чоловічий хор Естонської РСР.

На диску:

Українська державна заслужена хорова капела “Трембіта”.

У заголовку опису:

Українська хорова капела “Трембіта”.

У заголовку опису вказується прізвище та ініціали автора (композитора) чи виконавця, або колективного автора (в цій якості виступає виконавський колектив).

При описі АВ матеріалу, що містить кілька творів та має загальну назву та назви окремих творів, загальна назва подається як основна, а інші можуть бути вказані у примітках.

Якщо немає іншої назви, крім прізвища автора або найменування колективу, то ці відомості є основними, хоча вони й співпадають із заголовком опису.

У відомостях, що відносяться до назви, вказуються: інша назва, дані, що пояснюють основну назву, зміст, жанр, тематику, характер, призначення, вид АВ матеріалу, кількість частин (у разі потреби). Кожна з відомостей, що відноситься до назви, відокремлюється двокрапкою:

Прометей: Поема вогню.

Валерій Буймістер: [Концерт].

У відомостях про відповідальність вказуються прізвища індивідуальних авторів, виконавців, інших осіб, найменування колективів, що є відповідальними за розробку чи сприяли роботі над матеріалом, або відомості про творчий внесок у його створення. Наприклад:

Чайковский П. Зачем? / Сл. Л. Мея; Исполн: Г.Пищаев, тенор, А.Бахчиев, фп.

Бах Й.С. Органна прелюдия і фуга: Мі-бемоль маж.: В.552 / Інструм. А.Шенберга; Вик. ДСО [Держ. симф. орк.].

У відомостях про виконавців та виконавські колективи почесні звання в описах пропускаються. Прізвище диригента записується після найменування колективу (оркестру, хору). Відомості про виконавців не виділяються в окрему групу, якщо вони входять до складу назви або підзаголовкових даних. Наприклад:

Народні пісні у виконанні Павла Кармалюка

Диригує Степан Турчак

Верді Дж. Травіата. Вистава Львівського оперного театру ім. С.Крушельницької.

В області видання вказуються відомості про повторність видання або його характеристика, тобто:

– відомості про архівність звукозапису (із зазначенням дати, якщо вона вказана у джерелі опису);

– відомості про реставрацію АВ матеріалу (якщо вони є);

– відомості про копіювання.

Вони записуються в тій формі й послідовності, в якій подаються у джерелі, наприклад:

Арх. записи 1940-1946 рр.; реставрація 1970 р.

В області вихідних даних вказуються: місце видання, видавництво, рік видання або виготовлення (якщо вони зазначені).

Назву міста видання пишуть повністю, за винятком деяких міст: Київ (К.), Москва (М.), Ленінград (Л.), Санкт-Петербург (СПб).

Найменування видавничої організації (фірми) або іншої установи, яка здійснила запис, подають без лапок у найбільш скороченій формі:

ВСГ – Всесоюзная фирма грамзаписи

ГДРЗ – Государственный Дом радиовещаний

и звукозаписи.

КР – Київське радіо, ЛР – Львівське радіо

NAC – Національна аудіокомпанія України

Серед вихідних даних звукозаписів важливе місце для ідентифікації належить індексу.

Якщо описується один бік грамплатівки, то вказується лише його індекс, наприклад: Д 05566. Якщо ж треба описати цілу платівку або комплект, то подаються: перший номер індексу та, через риску, його останні цифри, наприклад: Д 14623 – 24, або: Д 016377 – 82.

При описі магнітофонної стрічки, запис якої здійснено на радіо або в студії, лабораторії, вказується місце запису і зберігання, а також відповідний номер-шифр. Якщо запис аматорський (АЗ) – вказується, коли він був зроблений (якщо такі відомості є) і, обов`язково, де він знаходиться (або звідки отримано інформацію про існування запису).

При описі магнітофонних записів, що випускаються тиражами, у вихідних даних вказується індекс, тобто найменування установи, що відповідальна за запис, в умовно скороченій формі та порядковий номер, наприклад: ГДРЗ, 60427.

У деяких випадках досліднику треба мати інформацію про кількісну характеристику АВ матеріалу. Якщо описуються грамплатівки, то вказується, на кількох записано твір (твори): “1 грп.”, “2 грп.” тощо. Для магнітофонних стрічок вказується кількість рулонів або касет та, по можливості, час звучання (1 рул. 6 хв. 20 сек.).

Надзаголовні дані подаються у круглих дужках після кількісної характеристики у формі, що є на етикетці (конверті), наприклад: (Видатні співаки), (Из сокровищницы мирового исполнительского искусства), (Performing art).

Примітки робляться у тих випадках, коли аудіоматеріал складається з кількох окремих творів, що об`єднані однією назвою, а необхідно відобразити зміст усього матеріалу.

При науковому дослідженні не завжди виникає потреба в детальному описі всіх джерел інформації. Залежно від теми, завдань дослідження, обирається короткий або розширений варіант бібліографічного опису.

Повний бібліографічний опис аудіовізуальних матеріалів має ті переваги, що в процесі дослідження можуть знадобитися додаткові відомості про джерело, що вивчається. Тому в особистій картотеці доцільно описувати той чи інший вид матеріалу досить детально. Особливо це стосується досліджень, присвячених вивченню дискографічної спадщини того чи іншого виконавця. Проте в роботах іншого спрямування, при бібліографічних посиланнях і складанні списків нотних та АВ матеріалів (нотографії, дискографії) цей опис може бути скороченим.

Повний опис

Гайдн Й. Времена года: Оратория / Исполн.: Т.Штих-Рэндалл, сопрано, Х.Кречмар, тенор, Э.Венк, бас, хор и оркестр под упр. В.Гера. – М.: Мелодия [Б.г.] (М.: ВСГ). – 3 грп. : 33 об/мин, моно; 30 см., в коробке + Коммент. (1 л.). – Исполн. на нем. яз. – Д 034245 –50.

Скорочений опис

Гайдн. Й. Времена года. – М.: Мелодия.–3 грп. – Д 034245 – 50.