До цих методів відносять:

• розробку етичних нормативів;

• створення комітетів по етиці;

• проведення соціальних ревізій;

• навчання етичній поведінці.

Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики, яких на думку організацій, мають дотримуватись її робітники.

Етичні нормативи розробляються з метою описання:

• цілей організацї;

• створення оптимальної етичної атмосфери;

• визначення етичних рекомендацій в процесах прийняття рішень;

До заборонених етичних норм відносяться хабарі, вимагання, подарунки виплата співусаснику частини незаконно отриманих грошей, шахрайство, позкриття секретів компанії, використання інформації, отриманої у довірительній бесіді, протиправна поведінка в інтересах фірми.

Культура підприємства базується на 3-х загальних „китах”:

• правовій системі;

• системі обліку;

• культурі підприємства;

Ділова етика (етика бізнесу)-це одночасно і психологічна категорія.

На Заході ділова етика, ділова честь-великий капітал який цінує кожен підприємець.

Існують наступні етичні норми бізнесу, яких слід дотримуватись (за Д. Гедевером)

• висока продуктивність і прибуток не повинні досягатись за рахунок нанесення шкоди навколишньому середовищу;

• конкуренціямає бути чесною, повинні позподілятьсь;

• блага, створені працею, повинні розподілятись так, щоб не створювати декласованих шарів населення;

• необхідно забезпечувати керування техніки людині, а не навпаки;

• слід використовувати такі форми участі службовців в справах підприємства, які сприяють не тільки появі бажаннятрудитись краще, але й розвитку почуття відповідальності;

• економіка на відміну від релігії, орієнтована не на моральні норми, а на розподіл матеріальних благ, однак кругом, де це диктується суспільними інтересами, вона має підкорятись діючим нормам.

Найважливіша складова культури підприємства-підтримка взаємного бажання продовжувати ділові відношення.

Деонтологія – розділ етики, у якому розглядаються проблеми обов’язку і обовязкової поведінки, виявлення соціальної необхідності.

Характеристика фармацевтичної етики і деонтології:

Фармацевтична етика, як частина загальної етики, являється наукою про моральну цінність, вчинків фармацевтичних працівників усіх ланок, їх поведінки у сфері своєї діяльності.

Фармацевтична деонтологія вивчає норми поведінки фармацевтів, спрямовані на максимальне підвищення ефективності медикаментозної терапії і створення сприятливого клімату на роботі.

Медична і фармацевтична деонтологія-це вчення про юридичні, професійні і моральні обов’язки і правила поведінки медичних і фармацевтичних працівників по відношенню до хворого.

Фармацевтична етика відрізняється як від лікарської так від торгової. Навіть у питаннях взаємовіднишень з хворими, де є богато спільного з лікарською етикою, у фармацевта своя специфіка, так як він не лікує хворого, не робить призначень, лише намагається допомогти йому швидким і точним приготуванням ліків і психотерапією, вселяючи у хворого віру у лікувальну силу препарату, у фармацію, у медицину вцілому. Для цього фармацевт має володіти певними професійними і моральними якостями, вміти регулювати свої взаємоводношення з відвідувачами аптеки, користуючись методами психологічного впливу на хворого.

Йому необхідно розвивати свою пям’ять, знати основи психології; бути освідченою, культурною, співчутливою людиною.

У сфері морально-етичних відношень навіть досвіченні спеціалісти спираються не на конкретні знання деонтології, а головним чином на інтуіцію. Якщо фармацевтична етика розглядає сутність морального обов’язку фармацевта, то фармацевтична деонтологія вказує шляхи його (обов’язку), реалізації на практиці.

Сутність взаємовідношень фармацевта і хворого:

Прийшовши до аптеки клієнт, перш за все, звертається до фармацевта (провізора). Іколи перше враження, яке той справляє на клієнта, визначає їх подальші відношення.

Складовими першого враження є:

• одяг і взуття;

• акуратність;

• охайність;

• осанка;

• мова, інтонації голосу, міміка;

• темп мови;

• пам’ять і увага;

• інтуіція;

• вміння зберігати лікарську таємницю.

Взаємовідношення фармацевтичного працівника і лікаря:

Лікар звертається до фармацевтичного працівника через рецепт, який слугує документом для відпуску ліків і повинен бути виписаний за всіма правилами без помилок.

Лікар підтримує авторитет фармацевтичних працівників, а фармацевти (провізори)-авторитет лікаря.

Взаємовідносини між фармацевтичними працівниками:

У взаємовідносинами фармацевтичних працівників важливі:

– спільність інтересів у обслуговуванні;

• висока якість обслуговування;

• виконання плану товарообігу;

• правильне і своєчасне приготування ліків;

• надання першої долікарняної допомоги.

У колективі має бути висока моральна сфера, вона включає:

– відношення до роботи;

• до суспільства вцілому;

• до колективу аптеки зокрама;

• до професійного обов’язку;

Від характеру відносин залежить мікроклімат у колективі що сприяє високій продуктивності праці.