3.2. Зміст теми:

Функції менеджменту та їх взаємозв’язок.

Процес управління передбачає виконання функцій менеджменту.

Функції менеджменту – це окремі види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.

Бувають загальні, конкретні і об’єднувальні функції.

Загальна функція – планування організовування, мотивування, контролювання, регулювання.

Конкретна функція – розрізняють за:

• Об’єктом управління (аптека, аптечний склад, відділ аптеки);

• За елементами виробничо - господарської діяльності (управління працею, технологією).

Об’єднувальна. Керівництво усіма управлінськими процесами в організації.

В процесі управління конкретними об’єктами, процесами, загальні функції трансформування у конкретні і набувають відповідального змісту.

Загальні функції менеджменту.

• Планування – процес розробки і успішного втілення у плані шляхів і засобів для досягнення мети підприємства.

• План має дати відповідь на питання що?, коли?, як робити?.

• Місія – це головне призначення підприємства, його особлива роль, причина його існування, які формують основні напрямки діяльності. У рамках місії розробляють стратегічні, тактичні і оперативні плани, які визначають лінію поведінки підприємства.

• Організовування – вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління організацією, воно базується на повноваженні відповідальності та делегуванні за допомогою яких відбувається розподіл завдань та встановлення взаємодії між ними.

• Мотивування – це процес заохочення працівників до роботи для досягнення особливих цілей та цілей організацій в основі мотивування лежать потреби при чому незадоволенні (зарплатня , премія, просування по службі, цікава робота)

• Контролювання – це спостереження за станом господарської діяльності на підприємстві з метою перевірки відповідності фактичних результатів запланованих (при потребі внесення змін ) контролюють за:

• За змістом (фінансовий, виробничий)

• За етапами здійснення (попереджувальний, поточний, завершальний)

• За рівнем – централізоване управління (централізоване, децентралізоване)

• За рівнем охоплення (разовий, вибірковий).

Регулювання – це вид управлінської діяльності спрямований на усунення відхилень і недоліки в керівництві системи шляхом провадження керуючого відповідних заходів.

Сполучні процеси у фармацевтичному менеджменті

Загальні функції менеджменту потребують прийняття рішення і до ведення цього рішення до інших працівників, тобто необхідно використання комунікацій – ці 2 характеристики об’єднують 5 загальних функцій менеджменту, тому комунікації і прийняття рішень називають сполучними процесами у фармацевтичному менеджменті.

Управлінські рішення – це вибір, який повинен зробити керівник, щоб забезпечити виконання обов’язків зумовлених його посадою, тобто це метод менеджменту за допомогою якого керуюча ланка впливає на керовану інакше це вибір альтернатив.

Рішення бувають:

• За сферою охоплення;

• За рівнем системи;

• За тривалістю дії;

• За способом прийняття;

• За характером.

Комунікації – це процес двобічного обміну ідеями та інформацією, який сприяє взаємному розумінню буває між особові організаційні.

Організації бувають:

• Зовнішні (між зовнішнім середовищем)

• Внутрішні;

• Вербальні;

Внутрішні бувають:

• Горизонтальні між підрозділами;

• Вертикальні між керівниками і підлеглими.

Вертикальні комунікації можуть здійснюватись по висхідній і низхідній .

Для фармації по низхідних представлені накази. МОЗ України інформує про нові ЛЗ, по висхідній звіти, довідкова інформація, акти, перевірка по горизонталі.

• Інформація по відділам аптек про наявність дефектури ЛЗ.

Вербальна комунікація має місце тоді, коли обмін інформацією відбувається словесно.

Елементи комунікативного процесу.

• Відправник;

• Повідомлення;

• Канал;

• Отримувач.

В аптеках важливе значення має комунікація між фармацевтичними працівниками і споживачами. Фармацевтичні працівники мають володіти принципами фарм. опіки , ініціювати діалог із споживачем, що сприяє призначенню товару в аптеці.

Інформаційне забезпечення комунікативності процесу.

Базою комунікацій є: інформативне забезпечення.

Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають зв'язок події виробничої господарської діяльності, один із способів передачі інформації являється документ – це матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію. Документ передачі інформації у часі і на відстані.

Документи бувають за різними ознаками:

• За спеціалізацією (загальні, спеціальні);

• За призначенням (інформаційні, організаційно-розпорядчі);

• За походженням;

• За напрямком (вхідний, вихідний);

• За джерелами виникнення (початкової або вторинної);

• За формою (стандартні і індивідуальні);

• За способом обробки (рукописні і механізовані);

• За ступенем секретності;

• За терміном використання (термінові, загальні);

• За ступенем складності(прості, складні);

• За стадією створення (чернетки, оригінали);

• За терміном зберігання (постійні, довготермінові);

• За юридичною силою (оригінальні і фальшиві).

Діловодство – це діяльність апарату управління, щодо створення документів і організації роботи з ними в процесі здійснення управлінських організацій.

Документування – це процес перенесення інформації в документ. Правильне введення документів підвищує якість і ефективність управлінської діяльності, а контроль за виконання документування сприяє дисципліні.

Уніфікація – це встановлення одноманітності при складанні і оформленні документів.

Стандартизація – це встановлення і застосування правил з метою упорядкування діяльності в певній галузі.

В аптеках діловодством займаються: завідуючі та їх заступники. Використовують тести, анкети, листки обліку кадрів, рецепти, тощо…

Інформація у системі фармацевтичної опіки.

Згідно з вимогами законодавства Всесвітня організація охорони здоров’я інформує про ЛЗ . є два рівні:

1 рівень – професійний, призначений для лікарів і фармацевтів, ця інформація наводиться в інструкції про медичне застосування ліків, яка видається окремо від упаковки, а також друкується у спеціальних виданнях призначених для пацієнтів, це інформація наводиться у листку – вкладиші або на упаковці.

2 рівень – споживацький

Інформація для пацієнтів має ідповідати наступним вимогам:

• Упаковку усіх ЛЗ обов’язково вкладають анотацію, інформацію для споживача;

• Дані на упаковці повинні бути державною мовою;

• Тексти листків вкладок мають бути з використанням загального прийманням назв ліків, а тип дії поданий із застосуванням термінології зрозумілої для пацієнта;

• Компетентні органи можуть прийняти рішення про невнесення деяких показань в анотацію, якщо ця інформація може завдати пацієнтові шкоди;

• Обов’язково має бути попередження про те, що препарат зберігається при недоступному для дітей місці. Вказують особливі умови зберігання, попереджають про лінію поведінки з невикористаних залишків ліків;

• На листках вкладках має бути присутня інформація про прийом препарату, курс лікування, безпеки споживання, ефект відміни, якщо такий є;

• Має містити вказівку про звернення до лікаря або фармацевтів у разі виникнення непередбачуваних ефектів;

• Має бути вказаний термін придатності (на упаковці) заборона вживання ЛЗ після закінчення терміну придатності;

• Мають бути наведені візуальні ознаки, попередження про непридатності препарату..

Вимоги до надання інформації про застосування ЛЗ, як для хворих і лікарів викладено у наказі МОЗУ № 163 від 03.05.2001р. «Про затвердження вимог до інформації про застосування ЛЗ».