3.2. Зміст теми.

Основним змістом ринкових відносин являється підприємницька діяльність, пов’язана отриманням прибутку вільно і самостійно господарюючими суб’єктами – юридичними та фізичними особами.

Ключову роль у вдосконаленні процесу управління відводять керівнику (підприємцю). Розвиток суспільства в цілому залежить від плідної праці кожного його члена .Керівники, організатори, працівники підприємств приймають на себе долю відповідальності за цей розвиток.

Важливо розуміти своє місце у загальній системі і робити вірний вибір на шляху розвитку своєї ідеї, творчого задуму з тим, щоб підприємницька діяльність була спрямована на задоволення якихось потреб суспільства вцілому і його членів особисто.

Підприємництво – це ініціативна, самостійна діяльність громадян і їх об’єднань, яка здійснюється на власний ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на отримання прибутку.

У загальному випадку підприємництво може бути індивідуальним, груповим (у т.ч. сімейним), колективним, державним, воно може будуватися на різних формах власності, але переважає приватна власність.

Підприємництво, за своєю сутністю, є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвеститаційної діяльності тощо.

Підприємець – людина, яка готова йти на ризик, нововведення, нова торство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею, реалізовує і за власні кошти та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією.

Види підприємницької діяльності:

• Виробнича;

• Комерційна;

• Фінансова;

Виробниче підприємництво поширюється, в основному, на виробництво і споживання товарів і послуг;

Комерційне – на їх обмін, розподіл і споживання;

Фінансове – на оборот, обмін вартості;

Будучи відносно самостійними, вказані види підприємницької діяльності взаємно доповнюють одне одного. Найбільш загальним і важливим є виробничий вид підприємництва, за ним іде комерційний і замикає ланцюг фінансовий.

У виробничому підприємстві функція виробництва являється основного, визначального, а збут продукції грає другорядну роль.

Комерційне підприємництво хар-ся тим, що певну роль у ньому грають товарно – грошові, торгово – обмінні операції. Головне у ньому угода по перепродажу товарів і послуг.

Фінансове підприємництво хар-ся тим, що об’єктом купівлі – продажу являється гроші, валюта, цінні папери.

За формою власності розрізняють такі види підприємства:

• Колективне;

• Державне;

• Індивідуальне (особисте і приватне).

Підприємницька діяльність може здійснюватись при організації таких форм:

Підприємств (пром. транспорту, побуту, торгівлі, харчування), господарських об’єднань (союзів, асоціацій, концернів), інвестиційні і наукові форми, технопарки, ін форм. центри, біржі, господарські товариства, банки, аукціони, торгові доми, юридичні, аудиторські, консультаційні, маркетингові, сервісні, лізингові фірми, компанії.