III. Контроль у позанавчальний час.

1. Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.

2. Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.

3. Перевірка і оцінка рефератів з частини лекційного курсу, який самостійно вивчається.

4. Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.

5. Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета, кращого зі спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт.

Контрольні заходи, що проводяться лектором на потоці і у позанавчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об'єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.

IV. Консультації. Мета більшості консультацій — допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратись не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи.

V. Заліки. З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича практика) застосовується диференційований залік з виставленням оцінок за 100-бальною шкалою. З лекційного курсу або окремих його частин, які не супроводжуються лабораторними або практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання.

Заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються після виконання кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершення програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань, використовуючи шкалу ECTS/KMCOНП.

Захист курсової роботи — це особлива форма заліку в комісії з двох-трьох викладачів. Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується, як потрібно усунути усі зауваження.

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть бути основою для оформлення заліку без опитування за певну кількість отриманих балів.

Заліки з виробничої практики проставляються на основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік диференційований, а оцінка складається із середніх оцінок з усіх розділів практики, оцінених за шкалою КМСОНП.

IV. Екзамени є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів з теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навичок самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Екзамен дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.

Відомі два основних види екзаменів: без екзаменаційних білетів — вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за екзаменаційними білетами.

Останнім часом у вищій школі став широко застосовуватись стандартизований контроль знань протягом усього періоду вивчення навчальних курсів. У стандартизованому контролі знайшла широке застосування тестова методика з альтернативним вибором відповідей. Метод альтернативного вибору відповідей полягає у тому, що ставляться запитання і одночасно пропонуються варіанти відповідей, правильність яких потрібно оцінити.

Відомі й інші варіанти тестового контролю знань студентів:

1. Короткочасне подання варіантів відповідей. Студентові пропонують запитання. Він має вивчити його і подумки підготувати відповідь. Після того як він готовий до відповіді, йому на обмежений час показують варіанти відповідей, з яких він має вибрати один. У даному разі студент не стільки вибирає, скільки порівнює свою готову відповідь із запропонованими. Такий принцип деякою мірою зменшує можливість вгадування і несвідомого вибору випадкової відповіді. При цьому доцільно обмежити час експонування варіантів відповідей, які пропонуються на вибір.

2. Послідовне надання варіантів відповідей. Студенту пропонується запитання, яке він вивчає і подумки готує на нього відповідь. Потім на його проханням йому показують перший варіант відповіді. Якщо цей варіант співпадає з його рішенням, то він фіксує свою відповідь під номером і, якщо він вважає його невірним, то через деякий час йому надасться другий варіант відповіді.

3. Вибір відповідей: пропонуються самі відповіді, а потім їх о обґрунтування.

4. Парне питання: правильний результат отримується тільки при двох правильних відповідях.

5. Співвідносна або складно-вибіркова система: подаються декілька відповідей, які потрібно пов'язати одне з одним.

6. Матрична система: питання, і відповіді подаються у вигляді матриці.

7. Конструктивно-вибірковий метод: відповідь формується шляхом синтезу із запропонованих на вибір його частин.

8. Мотивовані варіанти відповідей: кожен варіант відповіді доповнюється обґрунтуванням.

Результати стандартизованого контролю використовуються для висновків відносно роботи навчальної групи і кожного студента окремо.

Найбільш розповсюдженою формою оцінки відповідей на тести є приканальна: правильна відповідь плюс один бал, «не знаю» — 0, неправильний — мінус один бал, хоча можуть бути й інші форми.

Рейтинг — оцінка діяльності будь-якої особи або групи осіб у балах і їх ранжування за набраною сумою. Інтерес до рейтингової системи в Україні у наш час обумовлений великим досвідом ВНЗ Заходу і перш за есе США.

В американських університетах і коледжах можна виділити декілька типів (моделей) застосовуваних систем рейтингової оцінки навчальної роботи:

• усі результати на етапах поточного, рубіжного і підсумкового контролю знань оцінюються у балах і сумуються від етапу до етапу, формуючи рейтинг студента;

• для визначення рейтингу використовується система що тижневих заліків. Результати заліків сумуються у навчальний рейтинг студента;

• для оцінки успішності студентів застосовується система залікових годин. Індекс успішності (рейтинг) студента визначається множенням оцінок за кожен пройдений навчальний курс на кількість залікових годин.

У багатьох вузах України проводяться експерименти з впровадження рейтингової системи у навчальний процес. Відповідно до таких принципів їх побудови і функціонування:

1. Оцінка навчальної роботи студентів здійснюється у балах рейтингу ( в окремих випадках застосовується звичайна система оцінок з наступним перерахунком у рейтинг).

2. Обов'язковий облік поточної роботи студентів у поточній оцінці з предмета (у ряді випадків підсумкова оцінка визначається лише за поточним контролем).

3. Інтегрування навчальної роботи студента, врахування сумарного рейтингу за семестр, навчальний рік, період навчання.

4. Ранжування студентів за сумарним рейтингом. Характерним є той факт, що при обчисленні навчального рейтингу студента у тій чи іншій формі враховується значення (ваговий коефіцієнт) конкретних дисциплін у переліку навчального плану з даної спеціальності.

Найбільш розповсюдженими об'єктами рейтингового контролю є: поточна робот а студента; екзамени; заліки; окремі роботи на практичних і лабораторним заняттях; курсові роботи; колоквіуми, контрольні роботи (вхідні, рубіжні); участь в олімпіадах, конференціях, науково-дослідній роботі; відповіді на запитання, тести, конспекти, статті, реферати і.т.д.; індивідуальні завдання та самостійна робота; своєчасність здачі завдання або строки його виконання; участь у громадському житті, регулярність відвідування занять:, вивчення додаткових дисциплін.

У наших ВНЗ за умов нестачі літератури, обмеженості доступу до спеціальних джерел основна частина роботи з переробки матеріалу курсів, підтримки їх на належному науковому рівні покладається на викладачів-лекторів. Звідси набагато більша роль лекції, яка мас відбиватись і в оцінках рейтингової системи. З метою стимулювання студентів, що регулярно відвідують лекції, у деяких вузах передбачені додаткові бали, в інших випадках за пропуски лекцій застосовують «штрафні бали».

Рейтинг студента з успішності складається з рейтингу з окремих дисциплін, тобто з міні-рейтингів, які дають відповідну суму балів. Ця форма контролю знань забезпечує отримання певн_ої суми балів на одному занятті, а в окремих випадках допомагає швидко ліквідувати відставання у навчанні. Суть його — в оцінці кожної відповіді, кожної начальної ініціативи студента. По закінченні семестру нараховується сума балів конкретної групи і визначається середній бал. Складається ранжований список студентів у ранжований ряд від максимуму до мінімуму балів. Студенти, які мають суму балів вище середньої по групі, одержують залік автоматично, а близько до середнього — здають міні-залік, тобто відповідають на одне запитання або розкривають поняття термін тощо і атестуються так би мовити автоматично. Видаляється також група студентів з мінімальною кількістю балів, як. не допускаються до заліку - вони повинні здавати його у додаткову сесію. Решта студентів здають залік — в усній або письмовій форм, а також шляхом відповідей на тести (близько 100), як, охоплюють увесь матеріал курсу.

Міні-рейтинг стимулює активність навчання, значно підвищує відвідування занять, забезпечує об'єктивність оцінки знань студентів, поліпшує їх ранжування з успішності, необхідне для обґрунтованого відбору студентів на другий етап навчання, для рекомендації їх на ярмарок фахівців, на роботу у фірмі, для продовження навчання у магістратурі.

Контроль за виконанням індивідуального навчального плану студента та надання кваліфікованих консультацій щодо формування індивідуального навчального плану студента, його реалізації протягом всього періоду навчання покладається на куратора.

Куратором може бути науково-педагогічний працівник випускової кафедри, як правило, професор або доцент, ґрунтовно ознайомлений з вимогами відповідних галузевих стандартів вищої освіти.

На куратора покладається виконання таких основних

• ознайомлення студента з нормативно-методичними матеріалами (інформаційним пакетом тощо), які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою;

• надання рекомендацій студентам щодо формування їх індивідуального навчального плану з урахуванням засвоєних змістових модулів (навчальних дисциплін) за час перебування в інших навчальних закладах України або за кордоном;

• погодження індивідуального навчального плану студента та подання його на затвердження деканові факультету (директорові інституту);

• контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на підставі відомостей про зараховані студенту залікові кредити з подальшим поданням пропозицій щодо продовження навчання студента або щодо його відрахування.

Куратор має право:

• відвідувати всі види занять згідно з індивідуальним навчальним планом студента;

• подавати пропозиції деканові факультету (директорові інституту) щодо переведення на наступний курс, відрахування та заохочення студента;

• подавати пропозиції щодо поліпшення навчального процесу та діяльності кураторів.