Характеристика метода спостереження. Види спостереження.
Метод спостереження - це основний метод сучасної психології, сутність якого полягає в тому, що наукові факти збираються через не втручання в життя об'єкта, а пасивне споглядання цього факту.
Спостереження можна проводити як короткочасно, так і довготривало. Тому є такі види спостережень - метод поперечного зрізу (короткочасне) і лонгітюдне (довготривале).
Дослідник може виконувати роль пасивного спостерігача (відсторонене спостереження), а може активно взаємодіяти з об'єктом вивчення, одночасно спостерігаючи за ним (включене спостереження).
Спостереження може бути як вибірковим, так і загальним, за предметом і за об'єктом. Наприклад, загальне за об'єктом - спостереження ведеться за всіма членами колективу. Вибіркове за об'єктом - до спостереження включені лише окремі члени колективу. Загальне за предметом - в об'єкті спостереження досліджуються всі прояви психіки (характер, темперамент, воля). Вибіркове за предметом - у всього масиву (об'єкта) досліджується лише одна проблема (мислення або пам'ять).
Використання спостереження передбачає дотримання таких умов:1) цілеспрямованість - визначення мети, завдання дослідження;2) природні умови - типові умови спостереження (щоб особи не знали, що за ними ведеться спостереження);3) наявність плану;4) точне визначення об'єкта і предмета спостереження;5) обмеження дослідником ознак, які є предметом спостереження;6) вироблення дослідником однозначних критеріїв оцінки цих ознак;7) забезпечення чіткості й тривалості спостереження.
Рис. 1.2.4. Переваги і недоліки методу спостереження
Методом спостереження користуються не тільки науковці, а й студенти, наприклад, при нагромадженні даних для написання психологічних характеристик особи.
Характеристика методів опитування.
Опитування - метод, при використанні якого людина відповідає на низку запитань, що задаються йому. Є декілька варіантів опитування, і кожен з них має свої достоїнства і недоліки. Розглянемо їх:
Усне опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, що відповідає на питання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, проте вимагає спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді випробовуваних, що отримуються при усному опитуванні, істотно залежать і від особи тієї людини, яка веде опитування, і від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб в ситуації опитування.
Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції того, що відповідає на зміст її питань і, виходячи з цього змінити їх.
Допоміжним для анкетування методом є метод інтерв'ю, що допомагає уточнити і перевірити ці анкети. Цей вид методу опитування часто використовується при прийомі на роботу. Інтерв'ю проводиться по заздалегідь сформульованих, прямим, однозначним питанням в усній формі. Важливо не пояснювати питання: нехай випробовуваний відповідає так, як він зрозумів питання.
Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік питань, що ставляться, і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений певними рамками. Опитування цього типу дозволяє досить гнучко міняти тактику дослідження, зміст питань, що ставляться, отримувати на них нестандартні відповіді. У свою чергу стандартизоване опитування, при якому питання і характер можливих відповідей на них визначені заздалегідь і зазвичай обмежені досить вузькими рамками, економічніше в часі і в матеріальних витратах, чим вільне опитування.
При використанні методу опитування необхідно:
- визначити мету бесіди(що ми вивчатимемо);
-вибрати сприятливі умови бесіди(місце, час, самопочуття людини);
-з'ясувати, чи має в розпорядженні співрозмовник час;
-продумати декілька варіантів течії бесіди;
-продумати способи входження в контакт і виходу з бесіди(як почати, як закінчити);
-в ході бесіди слід говорити менше 50%, намагаючись утримувати розмову в потрібному руслі і при цьому слухати.
Щоб бесіда була невимушеною, не слід зациклюватися на одній темі, напевно спливуть багато інших попутних питань, але основна лінія бесіди повинна простежуватися. Можна розпочати з цікавої для співрозмовника теми, а далі перекласти розмову на те, що цікавить вас. Таким чином, обидві сторони будуть зацікавлені в процесі спілкування.