23. Основні ефекти сприйняття людини людиною. Атракція.

Люди не просто сприймають один одне, але вони ще і формують по відношенню один до одного певне ставлення, яке народжує різноманітну гамму почуттів – від неприйняття тієї або іншої людини до симпатії, навіть любові до неї. Область досліджень, пов'язана із з'ясуванням механізмів утворення різних емоційних відносин до людини, яка сприймається, одержала назву атракції. Вона пов'язана переважно з міжособистісними відносинами і досліджується не сама по собі, а в контексті перцептивної сторони спілкування.

Атракція – це процес формування привабливості якоїсь людини для того, хто її сприймає, і продукт цього процесу, тобто деяка якістьставлення.

Атракцію можна розглядати як особливий вид соціальної установки (атитюда) на іншу людину, в якій переважає емоційний компонент, коли цей «інший» оцінюється переважно в категоріях, властивих афективним оцінкам.

Дослідження атракції головним чином присвячені з'ясуванню тих чинників, які приводять до появи позитивних емоційних відносин між людьми. Вивчається питання про роль схожості характеристик суб'єкта і об'єкту сприйняття в процесі формування атракції, про роль «екологічних» характеристик процесу спілкування (близькість партнерів по спілкуванню, частота зустрічей і ін.). Теоретичні інтерпретації, які даються одержаним даним, не дозволяють говорити про те, що вже створена задовільна теорія атракції. Дослідження атракції в соціальній психології – порівняльно нова область. Її виникнення пов'язане з ломкою певних упереджень. Довгий час вважалося, що сфера вивчення таких феноменів, як дружба, симпатія, любов, не може бути областю наукового аналізу, швидше, це область мистецтва, літератури і т.д.  Дехто з науковців вважає, що розгляд цих явищ наукою натрапляє на непереборні перешкоди не тільки унаслідок складності явищ, що вивчаються, але і унаслідок різних, етичних утруднень, які тут виникають. Проте логіка вивчення міжособистісного сприйняття примусила соціальну психологію прийняти і цю проблематику, і в даний час налічується досить велика кількість експериментальних робіт і теоретичних узагальнень в цій області.

Встановлено, що перші враження визначають поведінку людини відносно іншої особи і можуть викликати у цього іншого реакції, які узгоджуються з цим враженням і, т. ч., підкріплюють його. Як загальне правило, нас тягне до тих, хто, як ми вважаємо, володіє сприятливими характеристиками або якостями, і нас відштовхують ті, кого ми сприймаємо як наділених несприятливими атрибутами, причому сили тяжіння/відштовхування тим більше, чим більшими є сприймані нами достоїнства/недоліки ін. людей.

Багато реакцій на іншу людину, мабуть, зовсім не залежать від її привабливості. У свою чергу, привабливість іншої людини звичайно викликає тенденцію зближуватися і встановлювати дружні відносини з цією людиною. Що не викликає сумнівів, так це те, що на форми, які прийматиме ця тенденція зближення, в значній мірі впливають ситуативні і особові чинники.

 Міжособистісна атракція.  Особливий коло проблем міжособистісного сприйняття виникає у зв'язку з включенням в цей процес специфічних емоційних регуляторів. Люди не просто сприймають один одного, але формують один по відношенню до одного певні відносини. На основі зроблених оцінок народжується різноманітна гама почуттів - від неприйняття тієї чи іншої людини до симпатії, навіть любові до нього. Область досліджень, пов'язаних з виявленням механізмів утворення різних емоційних відносин до сприймається людині, отримала назву дослідження атракції. Буквально атракція - залучення, але специфічний відтінок у значенні цього слова в російській мові не передає всього змісту поняття "атракція". Атракція - це і процес формування привабливості якоїсь людини для сприймає, і продукт цього процесу, тобто деякий якість відносини. Цю багатозначність терміна особливо важливо підкреслити і мати на увазі, коли атракція досліджується не сама по собі, а в контексті третьої, перцептивної, сторони спілкування. З одного боку, постає питання про те, який механізм формування уподобань, дружніх почуттів або, навпаки, неприязні при сприйнятті іншої людини, а з іншого - яка роль цього явища (і процесу, і "продукту" його) у структурі спілкування загалом, у розвитку його як певної системи, що включає в себе і обмін інформацією, і взаємодія, і встановлення взаєморозуміння. 

 Включення атракції в процес міжособистісного сприйняття з особливою чіткістю розкриває ту характеристику людського спілкування, яка вже відзначалася вище, а саме той факт, що спілкування завжди є реалізація певних відносин (як громадських, так і міжособистісних). Атракція пов'язана переважно з цим другим типом відносин, що реалізуються в спілкуванні. 

 Дослідження атракції в соціальній психології - порівняно нова область. Її виникнення пов'язане з ломкою певних упереджень. Довгий час вважалося, що сфера вивчення таких феноменів, як дружба, симпатія, любов, не може бути областю наукового аналізу, скоріше, це область мистецтва, літератури і т.д. До цих пір зустрічається точка зору, що розгляд цих явищ наукою наштовхується на нездоланні перешкоди не тільки внаслідок складності досліджуваних явищ, але і внаслідок різних виникаючих тут етичних труднощів. 

 Однак логіка вивчення міжособистісного сприйняття змусила соціальну психологію прийняти і цю проблематику, і в даний час налічується досить велика кількість експериментальних робіт і теоретичних узагальнень у цій галузі. 

 Атракцію можна розглядати як особливий вид соціальної установки на іншу людину, в якій переважає емоційний компонент (Гозман, 1987), коли цей "інший" оцінюється переважно в категоріях, властивих афектних оцінками. Емпіричні (у тому числі експериментальні) дослідження головним чином і присвячені з'ясуванню тих чинників, які призводять до появи позитивних емоційних відносин між людьми. Вивчається, зокрема, питання про роль подібності характеристик суб'єкта і об'єкта сприйняття в процесі формування атракції, про роль «екологічних» характеристик процесу спілкування (близькість партнерів по спілкуванню, частота зустрічей і т.п.). У багатьох роботах виявлялася зв'язок між атракцією і особливим типом взаємодії, що складаються між партнерами, наприклад, в умовах "допомагає" поведінки. Якщо весь процес міжособистісної перцепції не може бути розглянутий поза виникає при цьому певного ставлення, то процес атракції є якраз виникнення позитивного емоційного ставлення при сприйнятті іншої людини. Виділено різні рівні атракції: симпатія, дружба, любов. Теоретичні інтерпретації, які даються з отриманими даними, не дозволяють говорити про те, що вже створена задовільна теорія атракції. У вітчизняній соціальній психології дослідження атракції нечисленні. Безсумнівно, цікава спроба розглянути явище атракції в контексті тих методологічних установок, які розроблені тут для аналізу груп. 

 Дослідження атракції в контексті групової діяльності відкриває широку перспективу для нової інтерпретації функцій атракції, зокрема функції емоційної регуляції міжособистісних відносин в групі. Такого роду роботи лише починаються. Але відразу важливо позначити їх місце в загальній логіці соціальної психології. Природний розвиток уявлення про людське спілкування як єдності його трьох сторін дозволяє намітити шляхи вивчення атракції в контексті спілкування індивідів у групі. 

 Аналіз спілкування як складного, багатостороннього процесу показує, що його конкретні форми можуть бути дуже різними. Вичленувати "чисті" зразки (моделі) спілкування, звичайно, можна в ситуаціях лабораторного експерименту, особливо в таких простих випадках, коли воно має місце між двома людьми. Певне значення таких досліджень безперечно, але також безперечна і їх обмеженість. Вони розкривають лише механізм, тобто форму, в якій організовується цей процес. Вся традиційна соціальна психологія приділяла переважне увагу саме цьому аспекту. Її методичні прийоми, технічні засоби аналізу були підпорядковані цьому завданню. Тим часом змістовні аспекти спілкування залишалися по суті за бортом інтересу дослідників. Механізм ж працює досить по-різному залежно від того, з яким "матеріалом" має справу. Типи груп, в які об'єднані люди і в яких здійснюються процеси спілкування, настільки різноманітні, що одні й ті ж формальні характеристики цих процесів набувають зовсім різне значення. Крім того, ті два плани спілкування, які були виділені на початку нашого аналізу, специфічно співвідносяться в кожному окремому випадку. Для того щоб зрозуміти, як особистість включена в ці процеси, що вона вносить в них, треба простежити, як конкретно розкриваються процеси спілкування в різних групах, тобто в умовах різної за змістом діяльності. Принцип єдності спілкування і діяльності потребує логічного переходу від загальних характеристик процесу спілкування до вивчення його в контексті конкретних груп.