37. Поняття про соціальну установку. Соціальні стереотипи.

Сутність соціальної установки

Особливості реагування індивіда на навколишнє середовище та ситуації, в яких він опиняється, пов'язані з дією феноменів, які позначають поняття "установка", "атитюд", "соціальна установка" та ін.

Установка особистості свідчить про її готовність діяти певним способом, що зумовлює швидкість її реагування на ситуацію і деякі ілюзії сприймання.

Установка — цілісний стан особистості, вироблена на основі досвіду готовність стійко реагувати на передбачувані об'єкти чи ситуації, вибіркова активність, спрямована на задоволення потреби.

Традиційно установку розглядають як готовність до певної активності. Ця готовність визначається взаємодією конкретної потреби із ситуацією, її задоволенням. Відповідно установки поділяють на актуальні (недиференційовані) та фіксовані (диференційовані, вироблені в результаті повторного впливу ситуації, тобто базуються на досвіді).

Важливою формою установки є соціальна установка (атитюд).

Атитюд (англ. attitude — ставлення, установка) — внутрішній стан готовності людини до дії, що передує поведінці.

Атитюд формується на підставі попереднього соціально-психологічного досвіду, розгортається на усвідомленому і неусвідомленому рівнях та регулює (спрямовує, управляє) поведінку індивіда. Вів зумовлює стійку, послідовну, цілеспрямовану поведінку в ситуаціях, що змінюються, а також звільняє суб'єкта від необхідності приймати рішення і довільно контролювати поведінку в стандартних ситуаціях, може бути чинником, що зумовлює інертність дії та гальмує пристосування до нових ситуацій, котрі вимагають зміни програми поведінки.

Звернулися до вивчення цієї проблеми американські соціологи Вільям-Айзек Томас і Флоріан-Вітольд Знанецький у 1918 p., які розглядали установку як феномен соціальної психології. Соціальну установку вони тлумачили як певний психічний стан переживання індивідом цінності, значення або смислу соціального об'єкта. Зміст такого переживання зумовлюють зовнішні, тобто локалізовані в соціумі, об'єкти.

Соціальна установка —детермінована минулим досвідом психологічна готовність індивіда до певної поведінки стосовно конкретних об'єктів, до вироблення його суб'єктивних орієнтацій як члена групи (суспільства) щодо соціальних цінностей, об'єктів тощо.

Такі орієнтації зумовлюють соціально прийнятні способи поведінки індивіда. Соціальна установка є елементом структури особистості й одночасно елементом соціальної структури. З точки зору соціальної психології вона є чинником, здатним подолати дуалізм соціального та індивідуального, розглядаючи соціально-психологічну реальність в її цілісності. Найголовнішими її функціями є випереджувальна та регулятивна (готовність до дії, передумова дії).

За твердженням Г. Олпорта, установка є психонервовою готовністю індивіда до реакції на всі об'єкти, ситуації, з якими він пов'язаний. Справляючи спрямовуючий і динамічний вплив на поведінку, вона завжди залежна від минулого досвіду. Уявлення Олпорта про соціальну установку як про індивідуальне утворення суттєво відрізняється від тлумачення її В.-А. Томасом і Ф.-В. Знанецьким, які вважали цей феномен близьким до колективних уявлень.

Важливими ознаками установки є інтенсивність афекту (позитивного чи негативного) — ставлення до психологічного об'єкта, її латентність, доступність для прямого спостереження. Вимірюють її на підставі вербальних самозвітів опитуваних, які є узагальненою оцінкою особистості власного відчуття схильності або несхильності до конкретного об'єкта. Отже, атитюд — це міра відчуття, викликаного конкретним об'єктом ("за" чи "проти"). За таким принципом побудовані шкали установок американського психолога Луїса Терстоуна (1887—1955), що є біполярним континуумом (сукупністю) з полюсами: "дуже добре" — "дуже погано", "цілком згоден" — "цілком не згоден" тощо.

Стереотип – це загальноприйняте, як правило, упереджене думку про деяких предметах або явищах. Скорочений збірний образ чого – або, яким користуються при взаємодії з ним.

Доведено, що спрощені групові зразки не мають реальних підстав для існування, але стереотипи суспільства вже настільки міцно закріпилися в нашій свідомості, що викорінити і практично неможливо. Сама по собі стереотипізація не є чиїм то злим умислом. Вона скоріше допомагає нам освоювати навколишній світ, систематизуючи його у вигляді кліше, спираючись на які ми можемо швидко приймати рішення.

Основні характеристики стереотипів спілкування:

1. Стереотипизирования. Викликано відхиленнями у сприйнятті, проявляється у вигляді ілюзорного прийняття людей різних етнічних груп. Прикладом у цьому випадку може послужити те, що багато хто з нас думають що англійці – консервативні, а німці – педантичні.

2. Стереотипи впливають на способи проходження інформації та її відбору.

3. Зразки припускають очікування певної поведінки від оточуючих, які мимоволі намагаються їх підтвердити. У цьому і полягає феномен стереотипів поведінки.

4. Кліше породжують передбачення схильні до підтвердження.

Існує кілька основних видів стереотипів непрямим чином впливають на взаємини з нашим оточенням. Також їх ще можна назвати культурними стереотипами, оскільки вони найбільш поширені.

1. Гендерні. Як ви вже зрозуміли це кліше у сприйнятті жіночого і чоловічого підлог. Так прийнято вважати, що жінки слабші чоловіків або що жінка не може бути керівником, оскільки її покликання бути дружиною і матір'ю.

2. Вікові. Стандартом вважається вислів про те, що всі діти «чисті душею», всі підлітки «важкі», а всі молоді люди страждають легковажністю і легковажністю.

3. Етнічні. Про них мова вже йшла вище, але ще як приклад можна навести загальноприйняту думку про те, що японці – працелюбні, а французи – велелюбні.

Стереотипи проникли в усі сфери нашого життя. Виникло вже навіть таке поняття як стереотипи у рекламі. Телебачення дуже часто для наочної демонстрації соціальних явища використовує вже готові образи, для того щоб донести до глядача суть рекламного ролика і зробити його більш пробачимо з точки зору смислового навантаження.

Жіночі стереотипи стосуються успішності у професійній діяльності та особистому житті. Так в побуті склалися певні помилкові стандарти:

1. Жінка нещасна в особистому житті, якщо вона досягла великих висот у своїй професійній діяльності.

2. Якщо дама займає керівне становище в компанії, то вона трудоголік і із за цього втрачає жіночність і перетворюється на бездушне керівництво.

3. Всіх успіхів у житті жінка домагається за допомогою сексу.

4. Саме дружина повинна займатися пранням і прибиранням, оскільки чоловік повинен забезпечувати сім'ю.

Професійні стереотипи виникають внаслідок змішування уявлень про професію, тому що суспільству маловідоме про специфіку та особливості деяких професій. Із за цього часто можна почути про те, що психолог працює з психічно хворими людьми, хоча на самому те справі це не так.

Іншого роду формальні стандарти у професійній діяльності можуть встановлюватися на основі гендерних та вікових відмінностей. Прикладом, може послужити висловлювання «який з жінки начальник» і т.д.

Не забувайте, що стеріотіпізація мислення робить людину поверхневим і недалеким. Тому уважно ставитеся до сформованим стереотипам людей і двічі подумайте, перш ніж приймати їх на віру.

Соціальні стереотипи

Термін "соціальний стереотип" введений Ліппманом для позначення образного емпіричного уявлення про соціальне об'єкті ( "картинки в голові "). У американській соціальній психології став використовуватися в більш вузькому сенсі - як образ, "картинка" члена тієї чи іншої (в основному етнічної) групи. При цьому мова йшла переважно про негативному образі представників інаковиглядящіх, - мислячих, - діючих та інших подібних груп.

"соцально стереотип" став синонімом етнічного забобону з відповідними конотаціями - ірраціональність, неадекватністю, іншої фіксацією знака валентності - і звичайно приписувався малоінформірованному, упередженому свідомості.

Стереотип має властивості фіксованої установки, причому ефекти асиміляції контрасту виражені в ньому навіть сильніше. Стереотип акцентує, посилює певні властивості об'єкта відповідно до його валентністю, а міцність стереотипу пов'язана з міцністю фіксації саме валентності, тобто закріплення об'єкта в системі Ц.О. індивіда. У механізм формування стереотипів залучені не тільки схематизація, категоризація, але й інші конструктивні процеси, перш за все Кауза. атрибуція, або пояснення людиною причин своєї та чужої поведінки.

Опції соціальних стереотипів (Тажфел)

Індивідуальний рівень

1) когнітивна (схематизація, спрощення)

2) ціннісно-захисна (створення і збереження позитивного "Я-образу ").

Соціальний рівень

3) ідеологізується (формування і збереження групової ідеології, що пояснює й виправдовує поведінку групи)

4) ідентифікує (створення та збереження "+" гр. "Ми-образу ").

4 рівні стереотипів, Дуаз

1) індивідуальні психологічні особливості формування уявлень людини про свою соціальному середовищі.

2) уявлення, соціальне утворення, що складаються в ситуації МЛ взаємодії.

3) колективні уявлення - соціальні освіти, формуються в МГ відношенні. Соціальні стереотип зароджується і функціонує саме на цьому рівні.

4) вищий рівень - ідеологія, що складається під впливом певних історичних умов даного суспільства. Верхній рівень детермінує нижележащие.

Соціальний стереотип - спрощений, схематизованих, емоційно забарвлений і надзвичайно стійкий образ будь-якої соціальної групи або особливості, з легкістю що поширюється на всіх її представників. Спотворює бачення "хибний компонент".

Соціальна реальність -> перешкоджає адекватному взаєморозумінню людей.

Теджфел - в положенні щодо стереотипу:

1) люди з легкістю готові характеризувати общинні людські групи грубими і упередженими ознаками

2) така категоризація прагне залишатися стабільною в протягом тривалого періоду часу.

3) соціальні стереотипи можуть змінюватися, але повільно, в опорі від соціально політичних та економічних змін.

4) соціальні стереотипи стають більш виразними, "Вимовними" і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами.

5) засвоюються рано і використовуються дітьми задовго до виникнення ясних уявлень про ті групи, до яких вони належать.

6) не представляють проблеми, коли немає ворожості в відносинах груп. І їх надзвичайно важко модифіковані в умовах значної напруженості і конфлікту.

Ознакою істинності стереотипу пропонується вважати міру узгодженості між аутостереотіпамі групи і приписуваним їй стереотипом.

Згідно з "гіпотез контакту", чим більше, довше і глибше контактують між собою групи, тим вище істинність стереотипів.