- •Відповіді до іспиту з курсу «Соціальна психологія» для студентів спеціальності «Психологія»
- •Предмет і завдання соціальної психології.
- •Історія виникнення і розвитку сучасної соціальної психології.
- •Основні напрямки розвитку сучасної соціальної психології.
- •Класифікація методів соціально-психологічного дослідження.
- •Процедура емпіричного соціально-психологічного дослідження.
- •Етапи наукового дослідження
- •Методи емпіричного дослідження
- •Характеристика методів опитування.
- •Характеристика метода спостереження. Види спостереження.
- •Методи вивчення міжособистісних відносин у групі.
- •Групова оцінка особистості як метод соціально-психологічного дослідження. Метод групової оцінки особистості
- •Метод експерименту.
- •Метод вивчення документів
- •Метод соціометрії
- •10. Поняття про спілкування. Функції спілкування. Види спілкування.
- •11. Спілкування як комунікація. Засоби спілкування.
- •12. Вербальне спілкування. Психологічні особливості побудови ділової бесіди.
- •13. Невербальне спілкування. Класифікація невербальних засобів спілкування.
- •14. Проксемичні чинники спілкування. Поняття особистого простору.
- •15. Поняття кінесики як чинники спілкування.
- •16. Поняття про засоби масової комунікації. Особливості спілкування у змк. Цілі засобів масової комунікації, функції, ефективність дії.
- •17. Спілкування як взаємодія (інтерактивний аспект спілкування).
- •18. Психологічні способи впливу у процесі взаємодії людей (навіювання, наслідування, переконання, зараження).
- •19. Мода як соціально-психологічний феномен.
- •20. Переконання. Умови ефективності переконання. Переконання
- •21. Конфліктна взаємодія. Стилі поведінки людей у конфліктних ситуаціях. Методи вирішення конфліктів.
- •22. Спілкування як соціальна перцепція. Механізми сприйняття людини людиною.
- •23. Основні ефекти сприйняття людини людиною. Атракція.
- •24. Каузальна атрибуція. Фундаментальні помилки атрибуції.
- •Ефекти соціальної перцепції
- •25. Соціальні групи. Класифікація соціальних груп.
- •Класифікація соціальних груп.
- •Референтні групи.
- •26. Поняття про малу групу. Класифікація малих груп.
- •Класифікація груп
- •27. Процес створення малої групи.
- •28. Лідерство і керівництво в малих групах. Теорії лідерства. Стилі лідерства.
- •Особливості керівництва і лідерства у групі
- •Теорії походження лідерства
- •Теорія рис (особистісна теорія лідерства)
- •Ситуаційна теорія лідерства
- •Поведінковий підхід до проблем лідерства
- •Синтетична (системна) теорія лідерства
- •Стилі і типологія лідерства
- •29. Міжособистісні відносини в малій групі: загальне поняття. Типологія міжособистісних відносин.
- •30. Соціальні норми і регуляція поведінки.
- •1. Нормативна регуляція поведінки та її вплив на поведінку особистості
- •Соціальна норма
- •1. Типи соціальних норм
- •2. Функції соціальних норм
- •31. Поняття про конформність.
- •3.1 Загальні фактори, що впливають на конформне поведінка індивіда в групі
- •32. Процес прийняття групового рішення. Поняття групової згуртованості. Сумісність і згуртованість членів групи.
- •33. Система соціального контролю.
- •34. Поняття про соціально-психологічний клімат групи. Фактори формування соціально-психологічного клімату групи.
- •35. Поняття про особистість у соціальній психології.
- •36. Соціалізація особистості. Інститути соціалізації.
- •37. Поняття про соціальну установку. Соціальні стереотипи.
- •38. Активні методи навчання. Поняття про соціально-психологічний тренінг.
- •Види тренінгів та методи групової роботи
Теорії походження лідерства
У процесі досліджень феномену лідерства, що активно розгорнувся на початку XX ст., сформувалися різні концептуальні системи, теорії, кожна з яких розглядала його під особливим кутом зору, відповідно пояснюючи його походження, сутнісні особливості, вплив на функціонування малої соціальної групи.
Теорія рис (особистісна теорія лідерства)
Концентруючи свою увагу на вроджених якостях лідера, доводить, що ним може бути особа з певними особистісними якостями (сукупністю певних психологічних рис). Різні дослідники по-своєму виокремлювали ці характеристики, так і не дійшовши згоди щодо їх переліку. У надрах теорії рис зародилася харизматична концепція, згідно з якою людина народжується із задатками лідера, лідерство послане окремим видатним особистостям як благодать, "харизма" (грец. charisma — дар, милість, Божа благодать). Харизматичний лідер користується у групі абсолютною довірою, спонукає до схиляння перед собою.
Ситуаційна теорія лідерства
Не відкидаючи теорії рис, вважає лідерство продуктом ситуації. Згідно з цими уявленнями, розв'язання завдань і спілкування у різних ситуаціях групового життя виводить на передній план конкретних індивідів, які переважають інших хоча б за однією якістю. Оскільки в конкретній ситуації актуальною є конкретна якість, то лідером стає наділений нею індивід. Відкинувши твердження про вродженість якостей, представники цієї теорії висловлювали свої переконання, що конкретна ситуація стимулює і забезпечує найповніший вияв конкретних рис лідера. Вони також доводили, що людина, ставши лідером один раз, може знову виявити лідерські здібності. Часто, внаслідок дії стереотипів, людина-лідер в одній ситуації іноді розглядається групою як лідер взагалі. Визнання лідером в окремій ситуації, здобутий завдяки цьому авторитет є передумовами обрання індивіда на лідерські ролі й наступного разу.
Поведінковий підхід до проблем лідерства
На думку його представників, лідером стає людина, яка дотримується певного стилю поведінки. Концентруючи увагу на поведінці людини, вони часто абсолютизовували один стиль керівництва, ефективність якого залежала від конкретної ситуації: коли ситуація змінювалася, то змінювався і стиль. У межах цього підходу було досліджено і класифіковано різноманітні стилі лідерства. Проте від поведінкового підходу довелося відмовитися і повернутися до ситуаційного.
Синтетична (системна) теорія лідерства
Ця теорія сформувалася на основі узагальнення напрацювань у межах попередніх підходів. Лідерство вона тлумачить як процес організації міжособистісних стосунків у групі, вважаючи лідером суб'єкта управління цим процесом. Представники цієї теорії суттєву увагу звертають при цьому на структуру особистості лідера, тривалість існування групи та ін. Власне феномен лідерства аналізують як продукт спільної групової діяльності при розв'язанні конкретного завдання, коли індивіди мають змогу виявити свою здатність організувати групу на розв'язання групової проблеми. Отже, спільна діяльність (актуальність мети, широта завдань, різноманітність умов для їх розв'язання та ін.) сприяє виникненню і формуванню лідерства, появі конкретного лідера. Більшість вітчизняних досліджень лідерства здійснюється саме в координатах цієї теорії.
