- •Відповіді до іспиту з курсу «Соціальна психологія» для студентів спеціальності «Психологія»
- •Предмет і завдання соціальної психології.
- •Історія виникнення і розвитку сучасної соціальної психології.
- •Основні напрямки розвитку сучасної соціальної психології.
- •Класифікація методів соціально-психологічного дослідження.
- •Процедура емпіричного соціально-психологічного дослідження.
- •Етапи наукового дослідження
- •Методи емпіричного дослідження
- •Характеристика методів опитування.
- •Характеристика метода спостереження. Види спостереження.
- •Методи вивчення міжособистісних відносин у групі.
- •Групова оцінка особистості як метод соціально-психологічного дослідження. Метод групової оцінки особистості
- •Метод експерименту.
- •Метод вивчення документів
- •Метод соціометрії
- •10. Поняття про спілкування. Функції спілкування. Види спілкування.
- •11. Спілкування як комунікація. Засоби спілкування.
- •12. Вербальне спілкування. Психологічні особливості побудови ділової бесіди.
- •13. Невербальне спілкування. Класифікація невербальних засобів спілкування.
- •14. Проксемичні чинники спілкування. Поняття особистого простору.
- •15. Поняття кінесики як чинники спілкування.
- •16. Поняття про засоби масової комунікації. Особливості спілкування у змк. Цілі засобів масової комунікації, функції, ефективність дії.
- •17. Спілкування як взаємодія (інтерактивний аспект спілкування).
- •18. Психологічні способи впливу у процесі взаємодії людей (навіювання, наслідування, переконання, зараження).
- •19. Мода як соціально-психологічний феномен.
- •20. Переконання. Умови ефективності переконання. Переконання
- •21. Конфліктна взаємодія. Стилі поведінки людей у конфліктних ситуаціях. Методи вирішення конфліктів.
- •22. Спілкування як соціальна перцепція. Механізми сприйняття людини людиною.
- •23. Основні ефекти сприйняття людини людиною. Атракція.
- •24. Каузальна атрибуція. Фундаментальні помилки атрибуції.
- •Ефекти соціальної перцепції
- •25. Соціальні групи. Класифікація соціальних груп.
- •Класифікація соціальних груп.
- •Референтні групи.
- •26. Поняття про малу групу. Класифікація малих груп.
- •Класифікація груп
- •27. Процес створення малої групи.
- •28. Лідерство і керівництво в малих групах. Теорії лідерства. Стилі лідерства.
- •Особливості керівництва і лідерства у групі
- •Теорії походження лідерства
- •Теорія рис (особистісна теорія лідерства)
- •Ситуаційна теорія лідерства
- •Поведінковий підхід до проблем лідерства
- •Синтетична (системна) теорія лідерства
- •Стилі і типологія лідерства
- •29. Міжособистісні відносини в малій групі: загальне поняття. Типологія міжособистісних відносин.
- •30. Соціальні норми і регуляція поведінки.
- •1. Нормативна регуляція поведінки та її вплив на поведінку особистості
- •Соціальна норма
- •1. Типи соціальних норм
- •2. Функції соціальних норм
- •31. Поняття про конформність.
- •3.1 Загальні фактори, що впливають на конформне поведінка індивіда в групі
- •32. Процес прийняття групового рішення. Поняття групової згуртованості. Сумісність і згуртованість членів групи.
- •33. Система соціального контролю.
- •34. Поняття про соціально-психологічний клімат групи. Фактори формування соціально-психологічного клімату групи.
- •35. Поняття про особистість у соціальній психології.
- •36. Соціалізація особистості. Інститути соціалізації.
- •37. Поняття про соціальну установку. Соціальні стереотипи.
- •38. Активні методи навчання. Поняття про соціально-психологічний тренінг.
- •Види тренінгів та методи групової роботи
38. Активні методи навчання. Поняття про соціально-психологічний тренінг.
Науково-технічна революція ставить вимоги до застосування активних форм навчання організації і проведення занять.
Першим вихідним положенням теорії активного навчання стала концепція "предметного змісту діяльності", яку розробив академік А. Н. Леонтьев.
Пізнання — це діяльність, яка спрямована на засвоєння предметного світу. Отже, це предметна діяльність. Контактуючи з предметним зовнішнім світом, людина пізнає його і збагачується практичним досвідом як пізнання світу (навчання і самонавчання), так і впливу на нього.
Людина за своєю природою — дослідник. її пошукова діяльність полягає у знаходженні особливостей, властивостей і характеристик явищ і об'єктів зовнішнього середовища у визначенні їхньої сутності та змісту, в оцінці значення. На підставі отриманої інформації вона ставить для себе мету і розробляє програми своїх дій. Пізнавальна діяльність людини відбувається в умовах активно-випереджуючого сприймання і відображення навколишнього світу, розв'язання різних проблемних ситуацій, без чого поставленої мети не можна досягнути. Це друге висхідне положення активного навчання [6].
З викладеного випливає, що навчально-виховний процес повинен, по-перше, бути імітацією того середовища, в якому живуть і працюють слухачі, по-друге, мати конкретну мету, завдання та проблеми трудової діяльності людини, по-третє, забезпечити формування у слухачів здатності вирішувати практичні завдання, змінювати і покращувати той предметний світ, в якому вони живуть і працюють.
Активне навчання повністю відповідає цим вимогам. В основу покладено принцип безпосередньої участі, який зобов'язує викладача зробити кожного слухача учасником навчально-виховного процесу, діючим, який веде пошук шляхів і способів вирішення проблем, що вивчають у навчальному курсі проблем.
Активні методи навчання допомагають формувати знання, уміння та навики, залучаючи слухачів до активної навчально-пізнавальної діяльності. Методи активного навчання, наприклад, використовує майстер-наставник, передаючи професійні навики своєму підопічному. Участь в наукових експериментах — це активна підготовка майбутнього вченого.
Поняття "активні методи навчання" (АМН) поширюються на досить велику групу прийомів і способів проведення теоретичних і практичних занять. Активним груповим методом можна назвати будь-який спосіб запланованої активізації комунікативних процесів у навчальній або цільовій групі незалежно від змісту сформульованих навчально-пізнавальних, творчих або психокорекційних завдань [6].
Активні групові методи можна умовно об'єднати в три основні блоки:
1) дискусійні методи (групова дискусія, розгляд казусів практики, аналіз ситуацій морального вибору тощо);
2) ігрові методи: дидактичні та творчі ігри, в тому числі й ділові (управлінські) ігри; рольові ігри (навчання поведінці, ігрова психотерапія, психодраматична корекція); контргра (трансактний метод усвідомлення комунікативної поведінки);
3) сензитивний тренінг (тренування міжособової чутливості та сприймання себе як психофізіологічної єдності) [6; 10].
Слово тренінг походить від англійського «to train» , що означає «навчати, тренувати». Тренінг – це водночас і цікаве спілкування, і захопливий процес пізнання себе та інших, і ефективна форма опанування знань, розширення досвіду, і спосіб формування вмінь та навичок.
Перщі тренінгові заняття були організовані учнями К.Левіна в середині 1940-х років. Учений стверджував, що більшість ефективних змін у поведінці,настановах людей відбувається в групах. Щоб виробити нові форми поведінки, свої певні настанови, людина повинна навчитися бачити себе очима інших.
Сьогодні в літературі і практичній діяльності поняття «тренінг» трактується набагато ширше, ніж кілька років тому. Розширення меж використання терміна пов’язано зі збільшенням діапазону цілей,більш широкого, ніж розвиток компетентності у спілкуванні.
Приведу кілька визначень. Тренінг – це:
· « спеціальна форма організації навчальної діяльності, що переслідує конкретні й прогнозовані цілі, які можуть бути досягнуті у відносно короткий термін»;
· « спосіб навчання учасників і учасниць та розвиток у них необхідних здібностей та якостей, що дозволяють досягти успіху в певному виді діяльності»
· « інтенсивне навчання, що досягається спеціальними інтерактивними вправами».
Педагогічний енциклопедичний словник дає таке трактування поняттю « психологічний тренінг»: « галузь практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні».
Соціально-психологічний тренінг – це « засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, навичок і досвіду в галузі міжособистісного спілкування, засіб розвитку компетентності у спілкуванні, засіб психологічного впливу» ( Г.Ковальов).
Тренінг належить до методів активного соціального навчання як комплексного соціально-дидактичного напряму.
В основу тренінгу покладено групову взаємодію-інтеракцію.
Специфічними рисами тренінгу є:
· Дотримання певних принципів групової роботи;
· Спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи в саморозвитку, що ініціюється не лише ведучим, а й власне учасниками;
· Наявність постійної групи ( від 7 до 15 осіб), що періодично зустрічаються чи працюють без перерви протягом декількох днів;
· Певна просторова організація( найчастіше робота у одному і тому ж приміщенні, коли учасники більшу частину часу сидять у колі);
· Акцент на взаємовідносинах між учасниками групи, що розвиваються і аналізуються в ситуації « тут і зараз»;
· Застосування активних методів групової роботи;
· Вербалізована рефлексія з приводу власних почуттів і того, що відбувається в групі;
· Атмосфера розкутості й свободи спілкування між учасниками, клімат психологічної безпеки.
Залежно від цілей, тренінг може використовуватися в навчанні дорослих у різних варіантах.
1. Тренінг як тренування, у результаті якого відбувається формування та відпрацювання вмінь та навичок, ефективної поведінки.
2. Тренінг як форма активного навчання, метою якого є передусім передання знань, а також розвиток деяких умінь і навичок.
3. Тренінг як метод створення ситуацій для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів вирішення власних психологічних проблем.
Застосування тренінгових занять для розвитку готовності педагога до формування самоосвітньої компетентності учнів дає змогу: у цікавій і доступній формі оволодівати знаннями, вміннями, необхідними для створення такого освітнього середовища і взаємодії на всіх рівнях, які сприятимуть становленню відповідної мотивації до самоосвіти, забезпеченню успішної пізнавальної діяльності через формування і вдосконалення необхідних загальнонавчальних умінь; формувати у самого вчителя відповідальне ставлення до процесу керівництва самоосвітою учнів тощо.
Готуючись до проведення тренінгу, викладач-тренер має здійснити велику підготовчу роботу:
1) визначити цілі та завдання тренінгу;
2) розробити план-сценарій тренінгу;
3) підготувати заздалегідь слухачів курсів підвищення кваліфікації, вчителів до проведення тренінгу (роздати питання, що будуть розглядатися на тренінгу, проблеми, які будуть обговорюватися, літературу для попереднього опрацювання тощо);
4) здійснити самопідготовку: продумати власні дії щодо проведення інтерактивної взаємодії, передбачити план обговорення проблеми та можливі висновки, що зроблять педагоги, спрогнозувати появу суперечних точок зору та кінцевий результат роботи, обрати час і форми узагальнення висновків, продумати зворотний зв'язок та ін.;
5) розподілити ролі між учасниками, продумати активну участь кожного;
6) підготувати приміщення до проведення тренінгу та необхідні матеріали (медіапроектор, бейджики, таблички, скотч, папір для індивідуальних та групових вправ, маркери, роздруковані матеріали для вивчення тощо). Якість навчання суттєво зростає, якщо слухачі мають хороші роздаткові матеріали.
Важливим фактором є підготовка матеріалів у тому форматі, що легко читається, а саме:
· небагато тексту;
· наявність чітких схем замість деяких текстових блоків;
· малюнки;
· можливість робити помітки у цих матеріалах
Загальна структура тренінгу має такий вигляд:
привітання —► знайомство вироблення правил роботи у групі —► оголошення теми роботи висловлювання очікувань учасників розминка основна частина: вступне слово тренера (міні-лекція, повідомлення, інструкції тощо), різноманітні вправи, що закінчуються обговоренням і рефлексією підбиття підсумків роботи резюме ведучого
прощання.
При розробці правил роботи у групі доцільно запропонувати слухачам декілька з них і надати можливість доповнити ці правила.
Ось декілька таких правил.
1. Бути активним.
2. Говорити від себе.
3. Бути відвертим і відкритим.
4. Бути толерантним.
5. Дотримуватися відведеного часу.
Під час спілкування один з одним використовуються бейджики, на яких кожен учасник записує своє ім'я так, як би він хотів, щоб до нього зверталися. Це допомагає створити відповідний комфортний психологічний клімат у групі.
Види тренінгів, що найчастіше використовуються в навчанні дорослих, — це мотиваційний тренінг, комунікативний, креативний, тренінги ділового спілкування для керівників, тренінги з розвитку мислення тощо.
