129.Розгляд індивідуальних трудових спорів в судах.

У місцевих судах розглядаються будь-які трудові спори у тому числі за заявами працівників або роботодавця якщо вони не згідні з рішенням КТС за заявою прокурора.

Строки позовної давності: загальний строк 3 місяці, винятки 1. спори про поновлення на роботі 1 місяць, який обчислюється з дня вручення працівникові копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, в той же час вказаний одномісячний термін не поширюється на спори про зміну дати і формулювання причин звільнення, а також про оплату часу вимушеного прогулу. 2. спори про стягнення з працівника матеріальної шкоди заподіяної роботодавцю, він (роботодавець) може звернутися з позовом до суду протягом одного року від дня виявлення шкоди. 3. встановлені статтею 233 КЗпП терміни звернення до суду не застосовуються до позовних вимог працівників про відшкодування шкоди заподіяною їх життю та здоров'ю, в цьому випадку застосовуються строки позовної давності передбачені ЦПКУ. 4. Спори про оплату праці термінів давності не мають. У трудових спорах суд має право вийти за межі позовних вимог якщо таке передбачено законодавством. Зокрема при винесенні рішення про поновлення працівника на роботі у випадку незаконного звільнення або переведення суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи навіть у випадку коли позивач не заявляв таких вимог. Якщо справа про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини працівника, то суд при вирішенні справи виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У випадку затримання видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. При неможливості поновлення на попередній роботі внаслідок ліквідації підприємства суд визнає звільнення незаконним і зобов'язує ліквідаційну комісію виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і одночасно суд визнає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40.

130. Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Згідно ст. 235 КЗпП

Стаття 235. Поновлення на роботі та зміна формулювання причин звільнення

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Якщо особа вважає своє звільнення незаконним, незалежно від підстав припинення трудового договору, вона звертається безпосередньо до місцевого суду загальної юрисдикції із заявою про поновлення на роботі, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу. Відповідне право встановлене статтею 232 КЗпП України і поширюється на всіх працівників, крім суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, особливості розгляду трудових спорів з якими встановлюються відповідним законодавством (ст. 222 КЗпП України ). Окрім цього, згідно зі статтею 221 КЗпП України установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.