116.Матеріальна відповідальність працівника за шкоду заподіяну роботодавцю не при виконані трудових обов'язків.

Заходи повної матеріальної відповідальності застосовуються також і тоді, коли шкода завдана працівником не при виконанні трудових обов'язків (п. 7 ст. 134 КЗпП).

Вказана підстава зумовлює суперечність спеціальної та загальної норм. Так, ст. 130 КЗпП визначає, що підставою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є шкода, завдана невиконанням ним трудових обов'язків. Разом з тим п. 7 ст. 134 КЗпП передбачає притягнення працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового права і тоді, коли шкода завдана не при виконанні трудових обов'язків. Така на перший погляд невідповідність є виправданою, оскільки шкода, заподіяна працівником не при виконанні трудових обов'язків, не змінює характеру правовідносин між працівником і власником чи уповноваженим ним органом.

Положення КЗпП «не при виконанні трудових обов'язків» слід розуміти як самовільне використання працівником майна (устаткування, приладів, автомашин) власника в особистих цілях та всупереч інтересам власника.

Для притягнення працівника до відповідальності за цією підставою час заподіяння шкоди значення не має. Вона може бути завдана як в робочий час, так і в час відпочинку (під час перерви для відпочинку і харчування або ж після закінчення робочого дня).

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при визначенні розміру шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів), належних власнику, з яким вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, шо така шкода, яка заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (ст. 203, 453 ЦК). У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи також неодержані власником прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Таке роз'яснення Пленуму Верховного Суду України погіршує правове становище працівників, оскільки умови та підстави, передбачені ст. 130 КЗпП, віднесені до сфери дії трудового права, тому, очевидно, застосування норм цивільного законодавства у цьому випадку є неправомірним.

117.Колективна (бригадна) відповідальність працівників.

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність може запроваджуватися бригадна матеріальна відповідальність.

Перелік робіт при виконанні яких може запроваджуватися колективна бригадна матеріальна відповідальність: роботи пов'язані з виконанням касових операцій; роботи пов'язані з прийманням від населення усіх видів платежів; роботи пов'язані з прийманням на зберігання, обробкою , видачею матеріальних цінностей на складах, базах, автозаправних станціях, камерах схову, коморах, роздягальнях тощо; роботи пов'язані з прийманням від населення предметів культурно-побутового призначення на збереження, ремонт, покращення якості тощо. Роботи пов'язані з продажем товарів незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства.; роботи пов'язані з прийманням та обробкою для доставки вантажу, багажу, поштових відправлень, їхньою видачею; роботи пов'язані з виготовленням та ремонтом машин, електричної техніки, виготовленням їх деталей та запасних частин, роботи пов'язані з прийманням у цехах, зберіганням, обробкою та передачею у виробництво скляної тари, роботи пов'язані з вирощуванням, годівлею, утриманням і розведенням сільськогосподарських тварин.

Типовий договір про колективну бригадну матеріальну відповідальність затверджений наказом Міністерства парці 12.05.1996 року : Рішення власника про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності оформляється наказом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуттям через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами.

Притягання колективу (бригади) до матеріальної відповідальності проводиться власником після ретельної перевірки причин утворення шкоди, з урахуванням письмових пояснень, поданих членами колективу (бригади), а, у разі необхідності, також висновків спеціалістів.

Члени колективу (бригади) звільнюються від відшкодування шкоди:

     а) якщо буде встановлено, що шкода заподіяна не з їх вини;

     б) якщо будуть встановлені конкретні винуватці заподіяної шкоди серед членів його колективу (бригади).

Розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Заподіяна колективом (бригадою) шкода підприємству, установі, організації, яка підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами цього колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди.