99.Поняття та зміст соціального партнерства.

Під соціальним партнерством розуміють систему відносин між об'єднаннями підприємців, об'єднаннями працівників та органами виконавчої влади, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин. Основними формами соціального партнерства є форми проведення спільних консультацій, переговорів з питань укладення колективних договорів і угод, розгляд і вирішення претензій та розбіжностей, що можуть виникати між соціальними партнерами.

Є два види соціального партнерства:

• біпартизм – двостороннє(колективні переговори едуться між роботодавцями і організаціями найманих працівників, держава майже не втручається)

• трипартизми – трьохстороннє співробітництв – активну роль відіграє держава.

Предметом соціального партнерства є узгодження інтересів сторін з питань оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, охорони праці, зайнятості, соціального забезпечення, а також гарантій свободи асоціацій, об'єднань тощо. Соціальне партнерство в Україні здійснюється на національному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях. Для погодження інтересів соціальних партнерів створюються постійно діючі органи – Ради соціального партнерства. Зокрема утворена Національна рада соціального партнерства як постійно діючий тристоронній орган, до складу якої увійшли на паритетних засадах представники кожної із сторін соціального партнерства.(л)

Основне завдання:забезпечення соціального миру у суспільстві.Мета:

1)зниження гостроти соц.. конфліктів;

2)сприяння погодженню інтересів між роботодавцем та працівниками;

3)забезпечення умов праці і життя працівників.

Відносини соціального партнерства будуються на основі:

-взаємодії поваги і довіри соц.. партнерів;

-рівність сторін;

-пріоритетність примирних методів і процедур у проведенні переговорів і консультацій

100.Поняття та основні функції профспілок.

професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання)

первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі

функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю, які було збережено у новому законі.

Права профспілок класифікуються за наступними групами: права щодо встановлення на виробничому, регіональному, галузевому, державному рівнях колективних умов праці; права в галузі застосування чинного законодавства про працю; права щодо контролю за додержанням трудового законодавства. Так, профспілкові органи виступають від імені трудового колективу при укладенні колективного договору на підприємстві; об'єднання профспілок є стороною Генеральної, регіональної, галузевої угоди, має право на ведення колективних переговорів з роботодавцями та їхніми об'єднаннями; здійснюють контроль за дотриманням колективного договору; дають згоду на звільнення працівників з ініціативи власника. Роботодавець зобов'язаний узгодити з профкомом правила внутрішнього трудового розпорядку, який у подальшому підлягає затвердженню трудовим колективом. З профкомом підприємства мають бути також узгоджені графіки змінності, відпусток, введення підсумованого обліку робочого часу. Для залучення працівників до надурочної роботи, роботи у вихідні дні власник зобов'язаний отримати згоду профкому; умови оплати праці на підприємствах, де не укладається колективний договір, власник зобов'язаний погодити з профспілковим органом; заходи заохочення застосовуються власником спільно або за погодженням з профкомом. Законодавство містить й інші права профспілок у сфері трудових відносин, а також додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників (ст. 252 КЗпП). Ці гарантії можуть бути конкретизовані й доповнені на рівні конкретного підприємства.

З роками профспілки втратили свій авторитет, захисна функція багато в чому перетворилася на декларацію про наміри, профспілки не сміли суперечити партійним органам, закривали очі на порушення прав працівників, профспілкові функціонери зросталися з адміністрацією підприємств і по суті здійснювали вже іншу, не властиву профспілкам, функцію - виробничу.