40.Сумісництво та суміщення професій (посад).

Сумісництвом вважається – виконання працівником крім своєї основної роботи іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві або у громадянина за наймом.

Правове регулювання роботи за сумісництвом здійснюється постановою КМУ "Про сумісництво працівників, державних підприємств, установ організацій". Для роботи за сумісництвом згоди власника не потрібно (крім державної служби). Разом з тим керівники лиш державних підприємств спільно з профспілковими органами можуть встановлювати обмеження на сумісництво для працівників окремих професій і посад зайнятих на важких, шкідливих або небезпечних роботах.

Суміщення – форма організації праці при якій працівник за його згодою протягом робочого дня поряд з своєю основною роботою обумовленою трудовим договором виконує додаткову роботу за іншою професією чи посадою на тому ж підприємстві за що й отримує відповідну плату.

Законодавчого визначення суміщення не існує.

Слід видати наказ про доручення працівнику додаткових обов'язків у порядку суміщення. Відсутність такого наказу не дозволяє провадити оплату через відсутність підстав, створює підставу правової невизначеності щодо додержання правил з охорони праці (якщо необхідний інструктаж з питань охорони праці при виконанні роботи у порядку суміщення). Правило про погодження наказу про введення суміщення з профкомом втратило чинність, оскільки відповідно до частини 1 статті 21 кодексу законів про працю це питання повинні вирішувати сторони трудового договору.

Суміщенням професій слід також вважати виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (відпустка, тимчасова непрацездатність, відрядження) без звільнення від основної своєї роботи.

Суміщення відрізняється від сумісництва тим, що суміщувана робота виконується в рамках одного трудового договору в межах робочого часу відведеного для цього і на тому ж підприємстві.

Є різниця і в оплаті праці. Відповідно до частини 2 статті 105 кодексу законів про працю розмір доплат за суміщення професій, посад або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється на умовах передбачених у колективному договорі.

41. Трудовий договір з сезонними працівниками.

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців1. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278.

Осіб, яких приймають на сезонні роботи, обов' язково попереджають про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що цей працівник приймається на сезонну роботу. Трудовий договір при прийманні на сезонні роботи можна укладати на строк, що не перевищує тривалості сезону. При прийманні на сезонні роботи випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, не встановлюється.

Працівники, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні.

Трудовий договір з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, може розриватися з ініціативи роботодавця на підставах, передбачених законодавством про працю, а також у випадках:

• припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них;

• нез'явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за працівниками, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше як до закінчення строку роботи за договором.

Направлення працівників на сезонні роботи здійснюється центрами зайнятості за прямими договорами з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили, і здійснюється на добровільних засадах1. Державною службою зайнятості на сезонні роботи направляються громадяни, які звернулися до цієї служби за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні.

Cезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.