14. Міжнародні нормативно-правові акти як джерело трудового права

1) Загальна декларація прав людини.

2) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

3) Європейська соціальна хартія (переглянуту).

Загальна декларація прав людини закріплює такі права: на працю; на рівну оплату за рівну працю; на справедливу і задовільну винагороду; на створення професійних спілок; на відпочинок; на достатній життєвий рівень; на особливе піклування і допомогу в разі материнства та дитинства.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Держави-учасниці, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права. Держави-учасниці повинні вживати заходів, метою яких є повне здійснення цього права і які включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

Міжнародно-правові акти як важливе джерело трудового права, є невід'ємною частиною національного законодавства, яке спрямоване на регулювання трудових відносин з метою становлення України, як демократичної, соціальної та правової держави, де людина, її права та свободи матимуть визначальне значення.

15.Поняття трудових правовідносин. Критерії розмежування трудових відносин від цивільно-правових.

Трудові відносини — це добровільний юридичний зв'язок між працівником і роботодавцем. Працівник зобов'язується особисто виконувати визначену трудову функцію за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією, посадою в даній організації з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Це поняття трудових відносин визначає його суб'єкти, а через їх обов'язки й зміст цих правовідносин, які є двосторонніми відносинами.

1) Трудове відношення - відношення працівника з роботодавцем по використанню його здатності до праці, тобто його робочої сили, загалом, процесі конкретної організації праці.

2) Трудові відносини (це відносини, що виникають між роботодавцем (будь-які комерційні та некомерційні організації, окремі громадяни) з одного боку та громадянином (з іншого при застосуванні праці останнього за винагороду

3) Трудові відносини - відносини, що складаються в результаті програми робочої сили до засобів виробництва.

4) Трудові відносини - відносини, що виникають між роботодавцем і працівником з приводу здійснення сторонами певної трудової діяльності, як правило, на основі індивідуальних трудових та колективних договорів.

В окремих джерелах вживається термін працевлаштування,чим підкреслюється врегульованість даних відносин правом.

4) Трудовими правовідносини - це суспільні зв'язки, що виникають між людьми в процесі праці.

Ознаки розмежування трудових відносин від суміжних відносин цивільного права:

• За включення працівника в трудовий колектив організації

• За предметом відносин згідно з трудовою функцією при спільній організації праці

• За підпорядкуванням правилам внутрішнього розпорядку

• За обов’язком організувати й забезпечити охорону праці працівника