58. Особливості тематики і композиції загадок.

Загадка (від «гадати» - думати, угадувати) -- жанр фольклору, що має лаконічну форму хитромудрого прямого ба непрямого запитання, опису віршика чи вислову, які за допомогою метафори, алегорії, каламбуру зображують предмет або явище, заховані для відгадування. Зміст і поетика загадок надзвичайно різноманітні і багаті, це своєрідна енциклопедія народного образного мислення. Загадка може бути про різні речі: про явища природи (А що сходить без насіння? (сонце)/ А що біжить без перестанку? (час)/ А що шумить без буйного вітру? (річка)), знаряддя праці(В лісі росте, у коня колихається, у баби теліпається. (сито)), житло, хатні речі і кухонне начиння, свійських і диких тварин Вдень мовчить, а вночі кричить (Сова), рослинний світ, будову людини(Між білими березами талалай плеще. (зуби, язик)), духовне життя людини:А що плаче — сліз не має? (серце). навіть про здобутки науки і техніки: «Літає, крила має, а крилами не махає»(літак). Домінуючою темою укр. загадок є хліборобство і все з ним пов’язане. Загадки переважно бувають у формі: хитромудрого запитання – «Що робить тракторист, як йому на вихлопну сяде ворона?»(спить); опису –«Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий»(небо, зорі, місяць); віршика – Ріжуть мене ножакою/ І б’ють мене ломакою/ За те мене так гублять/ Що всі мене люблять (хліб); діалогу(часто римованого) – Стукотні, грукотні, куди йдете? -- Смалене, палене, нащо вам те? (відра і горішки). Як і інші жанри фольклору, загадки мають виразний національний колорит, окремі з них – яскрава етнографічна замальовка, зміст якої без знання селянського побуту годі відгадати: «Стоїть дуб, на дубі коноплі, на коноплях глина, капуста на глині, а в капусті свині» (дубовий стіл, накритий скатертю з конопляного полотна, череп’на миска, в мисці смажена капуста зі шкварками). Загадка служить переважно засобом гуртової розваги. Для них характерна жива розмовна мова з високим ступенем метафоричності, якій підпорядковані всі стилістичні засоби, наприклад епітети, порівняння: «Біле як сніг, надуте як міх, лопатами ходить, рогом їсть» (гуска). Нерідко загадки будуються на метафоричних порівняннях у заперечній формі: «Гуляє по полю, та не тінь, гуляє на волі, та не птиця»(вітер). З глибокої давнини загадки служили способом перевірки інтелектуальних можливостей людини, входили в контекст народних обрядів, наприклад весілля, інших фольклорних жанрів, як це трапляється у казках, піснях.. Загадка це народна школа розвитку мислення, в тому числі і математичного. Є заголовки-головоломки, багаті розмаїттям народного словотвору, жанрів, дотепів: «Прийшла шайда-байда, взяла штрики-брики. Як почули м’якинники та й сказали житникам: «Сідайте на вівсяники, доганяйте шайду-байду, віднімайте штрики-брики» (вовк,коза,собака, люди, коні). Збирання і видання Загадок почалося у пер.пол. 19 ст. 60 ввійшли до збірника Г.Ількевича «Галицькії приповідки і загадки»(Відень,1841), 475- до окремого другого видання збірок О.Сементовського «Малороссийские и галицкие загадки»(1851). І.Франко – автор першої окремої розвідки про загадки, на жаль, незакінченої («Останки первісного світогляду в руськихі польських загадках народних».-Зоря.-1884).