7.Загальна жанрова характеристика колядок

Колядки — поетично-пісенні народні твори, які виконуються в час і з нагоди святкування Коляди, якими супроводжуються магічно-ритуальні різдвяні дійства. Композиційна структура повної колядки має чотири самостійних частини: заспів, власне колядку, поколядь (або поспів) та приспів. Майже в усіх колядках збережений приспів, що супроводжує кожний рядок колядки. Це класична форма колядки часів її розквіту. Колядки мають своєрідні жанрові ознаки, розмір вірша десятискладовий з паузою після 5 складу (5 + 5); у строфи вони не сполучаються; кожний вірш із рефреном-приспівом становить певну ритмічну й мелодійну цілість; рима розвинена слабо, її здебільшого заступають асонанси. Епанафорою або стиком, називається стилістична фігура, яка зв'язує повтором окремого слова або словосполучення кінець попередньої мовної одиниці з початком наступної. Конкатенація (об'єднання) — операція склеювання об'єктів лінійної структури, зазвичай рядків. Наприклад, конкатенація слів «мікро» і «світ» дасть слово «мікросвіт».Композиційний принцип виділення одиничного з ряду подібних або близьких явищ спрямований на посилення образу головного героя. Він розкриває ставлення інших до головного героя, причому, при контрастному зображенні вигідно виокремлює саму постать героя, і є пріоритетним у колядках. Найпоширенішим засобом виділення одиничного з ряду є принцип троїстості: щоб відтінити одне, пісня подає тло з двох попередніх. Образна й мовна палітра колядок та щедрівок багато в чому перегукується з билинами, зокрема розміром. Подібність до билин відчувається також у деяких типових ознаках художньої форми — алітераціях, асонансах, риторичних римах, паралелізмі, повторенні другої частини одного вірша в першій половині наступного. Характерними ознаками стилю, властивими обом жанрам, є тавтології (суди судити, мости мостити, гаті гатити, стріли стругати, в труби трубити і т. ін.), гіперболи (від війська аж землі важко, дивний надприродний кінь), специфічна лексика (паволока, камка, жуковина і т. п.).

Дуже подібні картини військового життя удільної княжої доби зустрічаємо в колядках і в билинах київського циклу. Колядка споріднена і з деякими іншими давніми пісенними жанрами. Так, у старовину великою популярністю користувались величальні пісні, що прославляли князів за їх походи, мужність, доброту. Співали їх київським князям. Ці величальні пісні та їх кінцівки безперечно споріднені з колядковими величаннями й, очевидно, від них походять. Адже колядки теж мають такі ж поздоровчі кінцівки, а слава — в усьому сюжеті їх, часто підкреслена ще й епітетом «славен». Козацькі думи також завершувалися славою, побажанням добра та многоліття — тільки вже не певній особі, а цілому народові, всьому військові. Ще глибші корені споріднюють колядку із замовляннями. Величально-магічне звучання образності деяких колядок іде в близькому ключі до типової символіки та образної системи замовлянь.