24. Проблематика дум про втечу трьох братів з города Азова

Втеча трьох братів з города Азова – це лише один епізод, вихоплений із товщі сивих віків, який доніс до нас страшну трагедію братовідступництва. Про умови та обставини втечі братів можна лише здогадуватися. Основна ж увага зосереджена на показові родинних стосунків між братами та на рисах їх характерів, якій визначають вчинки кожного. Сама дума належить до класу про турецьку неволю. Сюжет думи не прив’язаний до якогось конкретного історичного факту, а відображає типовий для того часу гостро драматичний епізод втечі з полону. Напруженість його посилюється тим, що троє козаків, які втікають з полону є рідними братами: старший і середульший — на конях, а наймолодший — «піший пішаниця». Це і є основою конфлікту думи, в якій на перший план виноситься моральний елемент. Найменший серед братів – зовсім недосвідчений,оскільки вирвався в далеку дорогу без коня, одягу, їжі, тоді як старші брати заздалегідь все продумали. Перший монолог засвідчує надію найменшого брата, що старші заберуть його з собою, допоможуть повернутися на батьківщину: «Станьте ж братці, коней попасіте, і мене підождіте. І з собою на коней возьміте, до городів християнських хоч підвезіте». Молодший брат просить старших взяти його з собою. Середульший хотів би так зробити, але під тиском жорстокого та егоїстичного старшого брата залишає молодшого у чистому полі напризволяще. Другий монолог засвідчує глибокий відчай молодшого брата, його нестерпні фізичні муки. У жодному монолозі найменшого брата не знайдемо ні тіні осуду, ні краплі обурення, що його кинули серед безмежного степу напризволяще. Молодший брат просить братів залишати будь-яку помітну прикмету на шляху. Пізніше, він знаходить тернові гілочки на дорозі, залишені його братами. Далі в думі небагатослівно, проте досить точно відтворено його страждання. Куліманцією «пішого-пішаниці» є його повільне згасання. Свій довічний спочинок знайшов найменший брат під яворами, оскільки вони завжди були символами смутку. «Ще й вовки сіроманці на ходжали і жовтую кість по тернах, по балках розтаскали, попід зелененькими яворами ховали, комишами укривали.» Такий детальний опис смерті наймолодшого брата посилює емоційне сприйняття думи, розкриває глибину трагедії, що сталася. Звичайно, симпатії виконавців і слухачів цієї думи були на боці «пішого-пішаниці». Риси його характеру – відданість, приязнь, братня любов – хвилюють і викликають співчуття до його долі. Цей образ протиставлено нерішучому та безвольному середульшому брату й особливо – жорстокому та егоїстичному старшому. Дума має дуже багато варіантів, які умовно можна поділити на три сюжетні різновиди. Один з них закінчується смертю всіх трьох братів (менший помирає з голоду, старших вбиває турецька засідка); другий — смертю наймолодшого і поверненням додому старших братів; У третьому гинуть наймолодший брат і найстарший, якого після повернення додому громада засуджує до смерті за жорстоку бездушність. Як бачимо, в думах важливий не тільки опис історичних подій, а й відображення суспільних законів життя українського народу, його переконань і поглядів, системи моральних цінностей. Традиційною є кінцівка, яка називається славословіє, бо у ній прославляються подвиги, відвага, справи героя, який переміг ворога або ж поліг за праведну справу: «І вже його слава не вмре, не поляже, Буде слава поміж царями, Поміж панами, Поміж православними християнами.» Дума «Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі глибоко вражала слухачів і своїм змістом, і високою художньою досконалістю. У ній не лише чітко проявилися найхарактерніші ознаки жанру думи, а й знайшли відображення суспільні закони українського народу, й система його моральних цінностей.