4.Поняття міфу і міфології. До проблеми міф і фольклор.

Давня людина не могла пояснити явища дійсності, все, що відбувалось навколо, здавалось їй проявом діяльності іншої прихованої сили, яка чинила всупереч бажанням людей. Або навпаки - іноді наче прислухалася до їхніх прохань і виконувала їхню волю. Людина дивилася на природу, як на живу істоту. Первісне мислення було міфологічним. Термін міфологія вживається в двох значеннях: 1)сукупність міфів, нагромаджених певною архаїчною за своїм походженням культурною традицією, тим чи тим народом, сума виражених в оповіданнях і образах первісних уявлень про навколишній світ; 2)назва галузі знання , науки про міфи і міфологічну свідомість різних народів, яка сягає своїм початком Стародавньої Греції і особливого розвитку набула наприкінці 18 – в першій половині 19 століття. Міф - складова архаїчного світогляду людини, скристалізована і виражена в певному сюжеті, оповіданні. Сукупність таких текстів, в яких подано в художньо-образній формі пояснення різних явищ природи і людського буття і які творять уявну «міфічну модель світу», називається міфологією. Цим поняттям охоплюються оповідання про світотворення, верховні божества – так звана вища міфологія, а також оповіді про різних духів, демонів, уособлення сил і явищ природи, наділених надприродними властивостями людей, фантастичних героїв – це так звана нижча міфологія або демонологія. Поширеним є погляд на міфологію як на первісний вид релігії, сліди якої дійшли у збережених народних віруваннях, забобонних звичаях, діях, заборонах(табу), обрядах, творах усної народної словесності, зокрема обрядового фольклору. Як архаїчний пласт культури міфологія відіграла важливу роль у формуванні традиційної, а також і професійної культури народів. Поетика фольклору, його образна система, сюжети, мотиви, символіка, метафорика та інші тропи багатьма своїми елементами зобов’язані міфологічному походженню. Вивчали українську народну міфологію спочатку в контексті слов’янському І. Вагилевич, Г. Ількевич, М.Костомаров, Я.Головацький. Міфологія включає як пантеон дохристиянських божеств, яким поклонялися наші предки(Дажбог, Сварог, Перун, Хорс, Велес, Стрибог, Мокош та ін..), так і надзвичайно багатий масив образів і сюжетів, пов’язаних з нижчою міфологією, персоніфікацію сонця, місяця, зірок, дощу, морозу, вогню, хвороб, тощо, люди з надприродними властивостями( вовкулаки, відьми, чарівники, упирі, мерці та ін..). Пережитки міфологічних уявлень у фольклорі трапляються у старовинних піснях, зокрема в баладах, де зображено чари. ( свекруха перетворює невістку у тополю, дівчина стає пташкою і т. д). У весільних піснях зустрічаються різні фетиші - рута-мята, що квітчають молоду на поділлі, коровай символізує достаток молодої сім’ї.

Подібне ставлення до природи надавало первісному мисленню, чуттєво – образного характеру. Міфологія пояснювала оточуючу дійсність за допомогою фантастики. Це був перший крок зроблений людиною на шляху до опанування природи.

Види міфів

• Космогонічні — міфи про створення Всесвіту;

• Теологічні — міфи про походження богів;

• Міфи про священний шлюб;

• Солярні й астральні;

• Етимологічні — міфи, що пояснюють походження явищ або предметів;

• Есхатологічні — міфи про загибель Всесвіту

• Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи);

• Героїчні міфи (про героїв, засновників міст);

• Міфи про здобуття людьми культурних навичок