43. Основні типи баладних сюжетів. Загальна характеристика.

Насамперед, обов’язково варто зазначити, що балада є досить древнім жанром, і як наслідок, увібрала в себе риси суміжних видів усної народної творчості (ліричної пісні, думи, легенди, казки, міфу та ін.). Тому, Б. належить чи не до найскладніших видів УНС. Недарма фольклорист М. Андреєв, вважає, що можливості дати довершену характеристику цього жанру - немає, бо його рамки доволі розмиті та приблизні.

Більше того, жанр не має також і змістово-тематичних обмежень (як, наприклад, істор. пісні обмежені історичними темами, або ж родинно-обрядова поезія — сімейними святами, а календарно-обрядова — темою праці на землі). У баладах освоюються всі можливі явища людського життя — і особистого, і сімейного, і суспільного. Розглядаються проблеми, з якими людина може зустрічатися у своєму житті — соціальні, побутові, духовні, моральні; усі види стосунків між людьми (родичами, друзями, ворогами); зв´язок з потойбічним світом (духами, мерцями, демонами), фантастичні незвичайні явища. До того ж зміст Б. охоплює усі суспільні верстви, починаючи від князів і вельмож, та завершуючи «суспільним дном» (розбійниками, вбивцями, навіть маньяками). Тому навряд чи буде хибним твердження, що практично неможливо знайти тему, яка би не була реалізована в баладних сюжетах.

Формою Б. дуже подібна до ліричної пісні. Проте на відміну від неї (в якій передаються почуття та переживання ліричного героя) у баладі є сюжет — епічне начало (т. ч. відтворюються нехай і стисло дії та вчинки героя, його стосунки з іншими людьми). Тому в баладі є не одна (як у переважній більшості пісень), а кілька дієвих осіб, стосунки між якими розкриваються за законами епосу (наявні всі елементи композиції). Цим балада споріднюється з легендами та оповіданнями. Недаремно деякі дослідники називали цей жанр пісенною повістю.

Окрім цього, балада своїми морально-етичними засадами дуже схожа з народною казкою. Проте в казці морально-етичний ідеал утверджується позитивною розв’язкою конфлікту, а в баладі - завжди трагічний фінал з повчальним змістом. Доречно буде згадати приказку: «Біда навчить».

Отож в основі сюжету балади лежать незвичайні, часто фантастичні події: зла свекруха руйнує синову сім’ю та призводить невістку до смерті, перетворюючи ту в тополю («Тополя»), брат продає сестру, чоловік за намовою коханки вбиває дружину, дівчина отруює невірного коханого («Тройзілля»), мати пропиває дочку нелюбові, і як наслідок – справляє похорон, а не весілля («Лимерівна»), та ін. Цією незвичайністю, екстраординарністю (а часто й жорстокістю) зображуваного, балади відрізняються від ліричних пісень, які на суспільно-побутові чи родинно-побутові теми, і події яких (на відміну від балад) не виходять за рамки буденного життя. Як бачимо, в баладах присутні елементи чудесного, фантастичного, які зумовлені давніми віруваннями (чаклунством, анімізмом, жертвоприношенням та ін.). Такі елементи чудесного споріднюють балади з казками (де зустрічаються аналогічні елементи), а також з легендами, в яких, як і в баладі, поширений прийом метаморфози (перетворення людини в дерево, пташку, квітку, камінь і т. п.).

Однак якими б незвичайними не були події, зображені в баладі, її дійові особи, як правило, — прості звичайні люди (свекруха, невістка, брат з сестрою, невірний хлопець та ін.), і змальовані картини стосуються життя лише окремої людини. Ці події не мають національного чи загальнодержавного значення. Цим балади відрізняються від билин, дум та історичних пісень. У них домінують сімейний побут і картини особистого життя.

До найдавнішого «шару» відносяться балади про кровозмішання (інцест) — тема поширена у творчості всіх народів. В укр. фольклорі найпоширенішим є сюжет про сестру і дев´ять братів-розбійників (поширений на всій етнічній території, налічує понад 100 варіантів). Найбільш типовим можна вважати текст балади «Жила вдова на Подолі»: Ой жила вдова сім літ на Подолі/Та й не мала вдова ні щастя, ні долі./Тільки мала вдова дев´ять синів зроду,/А десяту дочку, хорошу на вроду.

Сини, вирісши, стали розбійниками, а дочка вийшла заміж за крамаря. Одного разу, коли вона з чоловіком їхала торгувати, у лісі на них напали розбійники, крамаря вбили, а невпізнану сестру забрали з собою: Взяли крамаря убили, а крамарку полюбили,/Всі розбої спать лягли, тільки один не лягає,/З крамаркою розмовляє.

Коли брати дізнаються, що «крамарка» їхня рідна сестра, вони віддають їй пограбоване багатство, але вона відповідає: Ой не треба мені та й золота того,/ А віддайте мені крамарика мого.

Серед баладних тем, наявних у фольклорі європейських народів, виділяється також тема підмови дівчини на мандрівку, яка завершується для неї трагічно. Вона аналізується у праці Климента Квітки «Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем» (1926). Основою цієї теми був древній язичницький звичай, описаний в багатьох давніх документах — викрадення дівчини з метою шлюбу. На всій території України і сьогодні широко побутує балада «Їхали козаки із поля додому». Звівши дівчину Галю, козаки радять їй повертатися додому, але вона не захотіла. Тому вони «прив´язали Галю до сосни косами» і «сосну підпалили». У цьому мотиві спостерігаємо відгомін язичницьких жертвоприношень.

Укр. нар. Б. мають форму астрофічного вірша, в них незвичайна фабула, персонажі з пристрасним характером, драматично напружена дія, та, звісно ж, раптова та часто трагічна розв’язка з фантастичними елементами. О. Дей назвав баладу «епосом нещасливих людських доль».

Оскільки балада — невеликий за обсягом твір, а сюжет, як правило, повнокомпонентний, то це приводить до епізодичності викладу, фрагментарності при змалюванні подій, а це ще більше наближає її до драми. Однак баладний драматизм спрямований не стільки на точне відображення подій, скільки на сильний психологічний ефект — емоційне потрясіння, глибоке душевне переживання читача.