37. Поняття та зміст фольклорного символу.Символіка ліричних пісень

Фольклорний знак – це знав, який використовує традиційні образи(як правило,рослину,тварину,небесне світило) з метою викликати усталені смислові асоціації, сформовані і закріплені протягом століть.Сукупність значень фольклорного символу може бути виявлена на основі аналізу різних жанрів.Фольклорний символ – поняття не лише поетико-стилістичне,а й світоглядне,пов*язане з особливостями міфологічного мислення.Поява символічного значення переважно зумовлена природними властивостями,характеристиками певного явища(квіти-символ дітей,в основі мотивації-беззахиснісит квітки,квітка як об*єкт,який потребує догляду,опіки).Але іноді фізичні властивості об*єктів навколишнього середовища можуть ніяк не співвідноситись із їхньою знаковою роллю(жаба вважається отруйною,тому станосить небезпеку для людини)Фольклорна символіка надзвичайно різноманітна:для вираження одного глибинного фольклорного змісту може використовуватися багато слів-символів(наречена-«калина», «зозуля», «зоря»),і навпаки,-одне і теж слово може виражати різні,інколи навіть протилежні,символічні смисли(соловейко у веснянках є вісником весни,а у голосіннях – віщуном смерті)Символ виконує у фольклорі різні функції:інформаційну,магічну,естетичну,емоційну.Первісно переважали функції утилітарного характеру(символ як засіб дієвого впливу на середовище).Ця особливість фольклорної символіки якнайкраще виступає на матеріалі замовлянь,де кожен образ безпосередньо пов*язаний з практичною функцією цього жанру(птахи,що розгризають,роздирають пухлину,з*являються у замовляннях «від опуху»).

Символіка ліричних пісень досить різноманітна, щоправда, вона, як правило, передає два загальні значення — горя і щастя. Вживання символів  дозволяє глибше розкрити почуття і переживання ліричногогероя, надають пісні яскраву емоційну виразність.  Пісням про кохання притаманна традиційна символіка. Найпоширеніші символи: пара голубів – закохані;  зірка – дівчина, місяць – хлопець;  зозуля – дівчина, сокіл – хлопець;  хміль – символ невірного хлопця.

У піснях часто мовиться про козацьку славу. Її поетичним символом виступає червона калина, червона китайка, висока могила як пам'ятник воїнській доблесті. Вся багата символіка козацьких пісень пов'язана з поетичними уявленнями про мужність, силу, міць (образи орла, сокола, дуба, явора).

38.Співанки-хроніки.Особливість жанру та регіону побутування.

Пісні-хроніки(співанки-хроніки,новини)- пісенний епічний жанр яскраво інформативного спрямування, у якому деталізовано описані драматично-трагічні чи героїчні події, що розгортаються в хронологічній послідовності. Дослідники зараховують цей жанр до розряду новотворів, які з’явились під впливом змін громадського устрою,важливих історичних подій. (Гнатюк В., Колесса Ф.). П.-х. виникають відразу після події «за свіжими слідами»,тому інцидент ,як правило,відомий широкому колу людей. Відповідно новини намагаються порівняно достовірно описати подію,майже не вдаючись до художнього домислу, до ліричного елементу. Цей жанр ознайомлює з епізодами історії (про опришків, про стрілецький рух,про повстанський рух), з подіями політичного та економічного життя(про знесення панщини в Австрії 1848 р., про еміграцію,про нестаток на нужду селянства ) та з випадками особистої і громадської сфер буття українського селянства (смерть,хвороба,нещасні випадки та катастрофи,пияцтво,порушення моральних устроїв тощо). Фольклорним творам цього жанру властиві точність, документальність у зображенні подій. Час і простір п.-х. максимально конкретизовані: «Вдев’ятьсот штирнастім році,як жнива жачались,/Дві студентки українські до стрільців вступали», «То було у селі Гаях Львівського повіту, /Там п’ять друзів-бойовиків прощалися зі світом… ».Оскільки жанр народжується одразу після реального життєвого випадку , то рівень типізації дійсності у ньому досить низький. Деякий час вважалося, що співанки мають вузько локальний та короткочасний характер. Проте у ході досліджень було виявлено широку розгалуженість варіативного гнізда колишніх «новотворів». П. х. – відгалуження традиційної давньослов’янської епіки, яке могло розвинутися тільки там, де збереглися пережитки так званого «епічного світобачення». Тому регіонами найактивнішого розвитку новин є землі добре збереженої архаїчної фольклорної традиції – Карпати, Прикарпаття, Закарпаття, та деякі місцевості Західної Волині і Поділля.

(Дослідники: Гнатюк Володимир Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності 1966.;Колесса Філарет Фольклористичні праці 1960.;Олексій Дей ;Грица Софія Функція музичного елемента в співанках-хроніках-1972; Кирчів Роман Усна народна словесність гуцулів 2002р.)