33. Тематичне розмаїття позаобрядових ліричних пісень

Ліричні поза обрядові пісні є відносно пізнім фольклорним явищем, одначе і вони, як обрядові твори та балади, несуть на собі ознаки народного світогляду різних епох — від слідів міфологічної свідомості, виявлених у поетичних метафорах, від ремінісценцій соціальних інститутів первісно-родового суспільства до відображення людських взаємин доби феодалізму та пізніших епох. Ці та інші елементи змісту, вираженого словом, багатий музичний зміст створюють органічну цілісність пісень, переконливість зображення стосунків між людьми різного сімейного статусу, їх складності, драматизму або довірливого вираження глибоко особистих, мало не потаємних почуттів та переживань, лише зрідка радісних і світлих. Здебільшого приреченість, безвихідь сповнюють ці твори. Часовий план у поза обрядовій ліриці завжди подвійний: або "теперішнє – минуле", або "теперішнє – майбутнє", а то й потрійний: "минуле – теперішнє – майбутнє". Завдяки зміщенню часових планів розвинулися різні форми передачі ліричного змісту, зокрема: пісня-розповідь (лірична сповідь), спомин, роздум, лист, сон. Центральним об'єктом зображення у ліричних поза обрядових піснях є любов, і тематичні групи лірики висвітлюють різні види цього почуття: кохання, любов у сім'ї, родині. Родинно-побутові (позаобрядові) пісні — це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов’язані з її особистим життям, подіями в сім’ї, родинними стосунками. За тематикою вони поділяються на три великі групи: 1) пісні про кохання (дошлюбні взаємини); 2) пісні про сімейне життя (родинні стосунки); 3) пісні про трагічні сімейні обставини, пов’язані з втратою членів сім’ї (вдовині, сирітські).Пісні про кохання — найбільша за кількістю група родинно-побутової лірики. У них поєднуються усі людські почуття. Основними ліричними персонажами виступають закохані. Пісні про кохання — це жанрова група пісень, де реальне життя відступає на другий план (так, ніби його і не існує), у них, як правило, не згадуються побутові реалії (предмети щоденного вжитку, елементи домашньої праці). Незалежно від того, чи оспівується кохання щасливе, чи нещасне, усі ці пісні є сумними і дуже драматичними. Дуже драматичним є мотив нерозділеного кохання. Друга, кількісно менша тематична група родинно-побутової лірики — пісні про сімейне життя. Вони дуже різноманітні за змістом, бо охоплюють різні грані буття: родинні стосунки, життєві конфлікти, побут та ін. Ці пісні різко відрізняються від пісень про кохання: у них немає романтичних картин, ідеалізованих почуттів. На першому плані — відтворення реальної дійсності, без прикрас і перебільшень, без поетизації. Найпоширеніша тема — нелегка жіноча доля. Перша проблема, з якою часто зустрічалась дівчина, виходячи заміж, — недоброзичливе ставлення з боку родичів чоловіка, особливо свекрухи. Оспівується туга жінки за рідним домом, її сумовиті думки, породжені довготривалою розлукою з матір’ю, елегійними роздумами над тим, що минає молодість і настає старість. Подібною художньо образною структурою характеризуються вдовині пісні, в яких змальовуються важка доля жінки, що залишилась без чоловіка і сама виконує всю роботу на полі і вдома, виховує дітей-сиріт, не маючи надії на допомогу інших людей (жонатий чоловік не допомагав, бо боявся ревнощів дружини, парубка не пускала до вдови мати, бо боялась, що вона його приворожить). Подібні пісні про гірке життя вдівця, що залишився з дрібними діточками, мусить сам виконувати всю хатню роботу. Найважче переживається самотність, що нема до кого заговорити, нема кому випрати йому сорочку.