28. Стаття і.Франка «Пісня про Байду»

Ця пісня належить до найбільш розповсюджених українських пісень. Костомаров чув її від Полісся на Волині аж до Саратова. Перший найбільш повний та примітивний варіант був записаний у 30-х роках кимось із збирачів, записи яких надрукував Жегота Паулі. У Антоновича і Драгоманова надруковано 11 варіантів і додано розвідку, вони схиляються до думки, що первісно «Байда» - це назва козака, ідентичного Дмитру Вишневецькому. Проте ця версія немотивована.

«Пісня про Байду»,яка зложена в «Студіях» (праця І.Франка.) в числі пісень турецького циклу, викликає у Франка два питання: щодо тексту та щодо історичної основи.Для Франка питання тексту важливіше, оскільки реконструювавши його, ми можемо дізнатись і історичну основу.

Пісня дійшла до нас у досить численних варіантах. Найдавнішим є текст Ходаковського ( 19 ст.) вперше надрукований у збірці Максимовича. Другим є текст Ількевича, найповніший зі всіх, має 45 рядків. Третім можна вважати запис Лукашевича , опублікований у його збірці « Малорусские и червонорусские народные думы и песни» 1836 року. З ближчого часу походять записи Рудченка, Серединського, Магера, Зайкевича, Колеси ,Осипа Роздольського. Всі вони опубліковані у збірнику Антоновича й Драгоманова. Реконструкція цієї пісні є великою трудністю, бо текст дійшов в уривковому стані і можна розгледіти сліди двох редакцій. Можна лише догадуватися, що пісня була складена 8-складовим трохеїчним розміром, як і усі пісні турецького циклу.

Накладаючи один варіант на інший та аналізуючи їх, можна одержати текст.

Перша строфа – натяк на посольство московського царя до Байди. Далі йде прогалина і згодом зображено Байду в Царгороді перед турецьким царем. Що завело його туди – невідомо. З іншого тексту можна зрозуміти, що Байда вирішив до Туреччини не заради грабунку , а заради помсти турецькому султану. Далі Байда у Царгороді п’є мед-горілочку, в товаристві чи то козаків, чи то чури, якого просить бути вірним. Далі прогалина ,яку Франко доповнює віршами про напад Байди на Царгород, завдання страху туркам. Далі вони просять в нього миру і просять погуляти 3 дні, доки переговори не дійдуть кінця. Все завершилося б миром, якби султан не захотів особисто відвідати Байду і поговорити з ним. У своїй промові султан пропонує стати йому зятем і отримати у володіння всю Україну. Про зміну віри –жодного слова, але це зрозуміло ( при позиції весілля). Відповідь козака в усіх текстах коротка і рішуча : « Твоя дочка поганая. Твоя віра проклятая». В інших варіантах Байда ще глумиться над султаном, що доводить його до пересердя і він змушує повісити його гаком за ребро. Зрозуміло, що це не був присуд на смерть, оскільки відомо, що Байда жив ще кілька днів і ночей, навіть стріляв із лука. З деяких текстів припускаємо,що він залишився живий,хоча це мало правдоподібно. Ще в деяких текстах він прославляв Христа, наругався над турецькою вірою. А коли султан з дочкою і жінкою відвідав його, той застрілив всіх трьох. Про його смерть в жодному варіанті виразно не згадується. Лише з тексту Гліщинського видно, що Байда віддає чурі коня і велить тікати на Вкраїну та віддати поклін, що свідчить про його близьку смерть.

Отже, Франко доходить висновку, що коли не вся пісня , то якась її частина є давніша від Дмитра Вишневецького, до котрого вона просто прилаштувалася ,правдоподібно на початку 18 ст, а може ще й у кінці 17 ст. З дійсного життя князя не увійшло в пісню майже нічого, навіть такий епохальний факт, як заснування Січі