21.Зміст і тематика народних дум,які відображають різні аспекти стосунків українського народу з турками і татарами.

Найінтенсивніше думи розвивалися у час героїчної боротьби українців з іноземними поневолювачами(турками,татарами,поляками,москалями та ін.).Вони яскраво відображають волелюбність народу,палку любов до рідного краю,прославляють мужність його захисників,козацьке лицарство,осуджують зрадників-віровідступників,користолюбців,які зневажають народну мораль,козацькі звичаї у громадському та родинному житті(непошана до батьків,погорда убогими).

Головні теми дум: турецька неволя («Невільники», «Плач невільника», «Маруся Богуславка», «Іван Богуславець», «Сокіл», «Утеча трьох братів із Азова»), лицарська смерть козака («Іван Коновченко», «Хведір Безрідний», «Самарські брати», «Смерть козака на Кодимській долині», «Вдова Сірка Івана»), визволення з неволі і щасливе повернення до рідного краю («Самійло Кішка», «Олексій Попович», «Отаман Матяш старий», «Розмова Дніпра з Дунаєм»), козацьке лицарство, родинне життя та осуд «дуків-срібляників» («Козак Голота», «Козацьке життя», «Ганжа Андибер»), визвольна війна Хмельницького(«Хмельницький і Барабаш», «Корсунська битва», «Похід на Молдавію», «Повстання після Білоцерківського миру», «Смерть Богдана й вибір Юрія Хмельницького»), родинне життя («Вдова і три сини», «Дума про сестру та брата», «Прощання козака з родиною»).

У думах, на відміну від балад та епосу інших народів, немає нічого фантастичного. 22. Проблема гріха і спокути у «Думі про Марусю Богуславку»

Тема українського поневолення звучить для нас зараз із істо­ричної давнини, промовляючи словами дум та історичних пісень. У думі «Маруся Богуславка» змальовано образ турецької поло­нянки, яка турбується про долю своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю. Не можна сказати, що «дівка-бранка Маруся, попівна Богуславка» — історична постать. Однак дума є художнім вимислом, опертим на дійсні факти. У ній з історичною вірогідністю змальовується доля вродливих полонянок, які, як зафіксовано у літописах та усних переказах, часто ставали дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Вони, як відомо, мали вплив на політику, тому могли зважуватись на такі патріотичні вчинки, як описано в думі. Показовим є те, що Маруся, яка «потурчилась, побусурманилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного», випускає в´язнів, що 30 років були в неволі, у день найбільшого християнського свята — Великодня. У народі страшним гріхом вважалося запроданство і зрада віри. В очах козаків дружина турецького паші — зрадниця. Та й не хотіли вони знати, який-то святий день сьогодні, бо не можуть його відсвяткувати гідно. У відповіді Марусі чується затаєний сором за своє становище, вона не ображається на прокльони земляків, а сприй­має їх як справедливу кару. Отже і вона не втратила духовного зв´язку з батьківщиною, пам´ятає звичаї своїх предків. Її вчинок — не стільки подвиг, скіль­ки спокута свого гріха, в якому вона теж не винна. Маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для Батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. Це засвідчує її патріотизм. Вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але Богуславка – мужня дівчина. Багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. Нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини. Найістотнішою причиною того, чому Маруся Богуславка не ско­ристалася можливістю повернутися на Батьківщину, є гріх зради віри, який героїня вважає для себе найтяжчим, його не можна спо­кутувати нічим, він заслуговує найтяжчої кари — життя на чужи­ні «для лакомства нещасного». Маруся не могла також втекти з козаками, бо це вже було б і зрадою довір’я «пана турецького», свідомий обман. І на це Маруся не здатна. Також ми бачимо, що в душі вона завжди любитиме рідний край, своїх батьків. Та все ж Маруся утверджує в душі потребу каяття,  спокути гріха. В основі таких її дій і вчинків – виняткова сила волі, високий порив до духовної, насамперед, моральної та національної свободи і волі, які сформувались на звичаях козацької моралі й етики. «Дума про Марусю Богуславку» — твір багатоплановий і про­блемний, ідейний зміст якого підпорядковується чітким законам народної моралі, а герої є індивідуалізованим і водночас узагальне­ним втіленням цих законів. Дума утверджує високу патріотичну свідомість народу, щире співчуття до «бідних невільників», вірність Батьківщині, глибоке розуміння обов’язку людини перед громадою, перед родиною, поняття совісті й моралі. Маруся Богуславка — це один із яскравіших жіночих образів дум, у якому уособлено високі патріотичні почуття.