1. Предмет і завдання дитячої психології

Вікова психологія – це наука, яка вивчає розвиток психіки в онтогенезі.

Предмет – взаємозв’язок анатомо-фізіологічного і психічного; вплив спадковості і активності на психічний розвиток; розвиток психічних процесів пам’яті, мислення, уяви, відчуттів; вплив різних видів діяльності на психічний розвиток.

Завдання: - вияв та визначення всіх умов, які сприяють прогресу психіки; - розробка методів за допомогою яких вивчаються особливості дитячої поведінки і психіки; - надання рекомендацій; - створення корекційних програм, які сприяють ліквідації відхилень у поведінці і розвитку психіки дітей.

Розділи вікової психології:

1.Дитяча психологія – вік від народження - до 7 років.

2.Психологія школяра – від 7 років – до 18.

3.Психологія зрілості – від 18 років – до 50.

4.Геронтопсихологія – від 50 –до 0.

2. Метод спостереження, його види.

Метод – це інструмент вивчення і пізнання. Поділяються на: емпіричні, експериментальні, діагностичні.

Емпіричні – спостереження, самоспостереження, лонгітюдний метод.

Спостереження буває суспільним, коли досліджується декілька психологічних явищ, пізнавальних процесів. Вибіркове – досліджується один психічний процес або стан мислення, причини дитячих страхів. Включене спостереження дослідник входить до складу групи над якою ведеться спостереження. Лонгітюдний метод спостереження за особою або групою осіб, протягом тривалого часу 1 рік і більше.

Спільні сторони: використовується для накопичення первинних фактів і їх подальшого дослідження; зібрані дані мають цінний зміст, оскільки не знають що ведеться спостереження; можна дослідити багато психічних процесів, складні утворення як взаємостосунки (дружби і кохання); дає можливість побачити особистість як цілісну структуру.

Слабкі сторони: велика затрата часу на очікування прояву; неможливість повтору; дослідник немає права втручатись у дії досліджуваних; важко визначити основні і другорядні причини, які привели до появи того чи іншого психічного явища.

3. Експерементальні методи.

Метод – це інструмент вивчення і пізнання. Поділяються на: емпіричні, експериментальні, діагностичні.

Експериментальні методи дозволяють штучно викликати те психічне явище, яке є метою дослідження, це робиться за допомогою створення експериментальних умов. Види експериментів: лабораторний – проводиться в межах лабораторії , із застосуванням різних приладів; проведення експерименту в звичних для людей умовах; камерний інтер’єр приміщення змінюють таким чином, щоб зменшити час адаптації досліджуваного.

Позитивні сторони: економія часу; можливість повтору; можна змінювати умови, так як цього хоче експериментатор; спрощена форма запису результатів, у чіткій послідовності для їх подальшого дослідження.

Негативні: штучність поведінки, можливість повтору; потрібні навички ведення експерименту.

3. Діагностичні методи.

Метод – це інструмент вивчення і пізнання. Поділяються на: емпіричні, експериментальні, діагностичні.

Діагностичні: тести, анкети, інтерв’ю, бесіда, соціометрія, аналіз продуктів діяльності.

Тести для дітей дошкільного віку в більшості випадків подаються у вигляді малюнків. Складність у тестах на визначення інтелекту закладена така, щоб діти їх розв’язали за відведений час, це допоможе визначити рівні розвитку пам’яті, мислення, відчуття, сприймання.

Анкети використовуються у роботі з дітьми молодше 11р. бесіда це набір запитань порядок яких можна змінювати, якщо в цьому є потреба. Інтерв’ю має таку ж схему, але порядок запитань змінювати не можна. Можна використовувати при роботі з дітьми 3 віку, діти на відповідь лише вказують, а пояснення вони можуть давати у 5 віці, в цей час у них зявляється пояснювальна мова.

Аналіз продуктів діяльності за ними можна визначати характер, здібності, розвиток мови, емоційний стан. Порядок організації дослідження: - визначення мети; - предмет дослідження; - інструмент дослідження, метод; власне дослідження; - кількісна і якісна обробка результатів; - висновки.